Виявилось, це те, що треба. NV називає західну зброю, яку українці спочатку критикували, а потім оцінили — експертне опитування

що, попри свій солідний вік, Browning M2 наносить більшу шкоду ворогу, є практичнішим і значно надійнішим, ніж радянський кулемет.

А після того, як Росія почала використовувати у війні проти України іранські ударні безпілотники Shahed-136, кулемет-ветеран проявив себе у новому амплуа — став ефективною зброєю проти ворожих дронів-камікадзе.

«Тому дуже часто мобільні вогневі групи „мисливців за шахедами“ озброєнні саме таким кулеметом [Browning M2], конструкції якого більше 100 років», — підкреслює Жирохов.

Кулемет Browning M2 було розроблено в 1921 році, а 1933 року з’явилась модифікація M2HB з повітряним охолодженням ствола. Відтоді різноманітні модифікації цього кулемета широко використовуються армією США.

Під час Другої світової війни в Сполучених Штатах було зібрано близько 400 тис. одиниць цього кулемета у піхотному варіанті. Згодом було налагоджено ліцензійне виробництво в інших країнах, зокрема, в Австралії, Бельгії, Великій Британії, Південній Кореї, Фінляндії та Швейцарії. За час серійного виробництва випущено близько 3 млн одиниць цього великокаліберного кулемета, який досі стоїть на озброєнні майже 40 армій світу, серед яких США та інші країни НАТО.

За майже 100 років експлуатації Browning M2 зарекомендував себе як ефективна зброя проти піхоти, неброньованої й легкоброньованої техніки, човнів і літаків на низьких висотах. А тому заслужено став популярним серед військових. Жодна спроба замінити ці кулемети на нові, перспективніші й сучасні системи такого ж калібру в більшості західних країн успіху не мали.

Максимальна дальність стрільби кулемета — 7.400 м, ефективна дальність стрільби — 1.800 м, швидкострільність — 450−600 пострілів/хв. Маса Browning M2 — 38,2 кг, у спорядженому стані — 58,6 кг.

За свою 100-річну історію кулемет пройшов чимало збройних конфліктів та воєн у всьому світі, зокрема, застосовувався в Фолклендській війні (1982), у війні в Перській затоці (1990−1991), в Афганістані (2001−2021) та в Іраку (2003−2011, 2013−2017).

120-мм міномет MO-120-RT61 (Франція)

Цей зразок озброєння належить до не надто поширеного типу міномета з нарізним стволом, а тому ставлення до нього на початку постачання в Україну в грудні 2022-го було скептичним, запевняє NV Жирохов.

Французький MO-120-RT61 більше схожий на гармату, ніж на звичайний міномет, оскільки стрільба ведеться з колісного лафета, а не двоногої сошки. Заряджається міномет із дульної частини ствола, хоча можливе використання й гачково-спускового механізму.

Для стрільби використовуються стандартні 120-мм мінометні боєприпаси НАТО, серед яких осколково-фугасні та касетні, що мають дальність ураження 8135 м, та спеціальні осколково-фугасні PRPA з додатковим реактивним двигуном, завдяки чому дальність ураження зростає до 13000 м.

«Після того, як французи почали постачати спеціально розроблені для міномета боєприпаси [оснащені реактивним двигуном], виявилось, що при використанні активно-реактивної міни максимальна дальність стрільби значно перевищує дальність стрільби із застосуванням звичайної фугасної міни», — пояснює Жирохов зміну ставлення військових до MO-120-RT61.

Серед мінометників MO-120-RT61 заслужив високу репутацію за свою надійність та ефективність, оскільки його точність пострілу така, що міномет часто використовують із балістичним обчислювачем, що забезпечує ураження цілі з одного пострілу.

Крім того, мінометний ствол має зовнішні ребра для розсіювання надлишкового тепла при інтенсивному веденні вогню. Швидкострільність — 6−10 пострілів/хв. Розрахунок — чотири стрільця і два механіки.

Понад пів століття цей майже 600-кілограмовий причіпний міномет стоїть на озброєнні армії Франції та ще 20 країн світу. У різний час було налагоджено ліцензійне виробництво французького міномету в Бельгії, Італії, Німеччині, Нідерландах, Бразилії, Туреччині та Японії.

За час експлуатації MO-120-RT61 було задіяно під час воєн у Перській затоці (1990−1991), в Афганістані (2001−2021), в Іраку (2003−2011) та низці інших збройних конфліктів.

Зенітний ракетний комплекс VAMPIRE (США)

Зенітний ракетний комплекс малого радіусу дії VAMPIRE — це нова й сучасна розробка. Польові випробування системи розпочалися в 2021 року й відтоді триває активний розвиток цього ЗРК.

Комплекс оснащено оптико-електронною системою з телевізійною та тепловізійною камерами, що відповідає за виявлення та наведення на ціль, а також пусковою установкою з чотирма 70-мм ракетами APKWS на базі авіаційної ракети Hydra 70 із блоком лазерного наведення. Завдяки останньому не потрібне захоплення самої цілі перед пуском ракети, ворожі повітряні об'єкти підсвічують лазерними цілевказівниками або оператор із пускової установки, або заздалегідь заслані в район цілей навідники. Для перехоплення повітряних об'єктів боєприпас оснащено дистанційним детонатором. А система керування вогнем здійснюється з планшетного комп’ютера.

VAMPIRE належить до мобільних ЗРК, які встановлюються на більшість транспортних засобів із вантажним кузовом, у тому числі на цивільні пікапи. Дальність ведення вогню з автомобільної платформи розробником не розкривається.

Із середини 2023-го цей зенітний ракетний комплекс стоїть на озброєнні ЗСУ.

«В принципі одразу було відомо, що у цього комплексу непогані ракети, — називає переваги американського VAMPIRE Коваленко. — Але [спершу Сили оборони України] ці ЗРК почали використовувати для ударів то по російських розвідувальних дронах Орлан-10, то щоб знищити якийсь стаціонарний об'єкт на лівому березі тимчасово окупованої Херсонської області, наприклад, спостережний пункт комплексу Муром-П чи щось інше. І це було не надто ефективно».

Але на тлі масового застосування росіянами ударних дронів-камікадзе типу шахед, ЗРК VAMPIRE стали використовувати мобільні вогневі групи — і ось тут американський комплекс продемонстрував високий рівень ефективності.

«Тому тут радше не стільки недооцінка озброєння, скільки спочатку його не за тим функціоналом стали використовувати, — пояснює свою точку зору оглядач групи Інформаційний спротив. — Але максимально VAMPIRE розкрив себе як зенітний ракетний комплекс малого радіусу дії саме проти дронів-камікадзе. У цьому він ідеальний».

Зенітна самохідна установка Gepard (Німеччина)

У розмові з NV Коваленко зізнається, що на початку постачань німецьких Gepard в Україну в липні 2022-го виступав із критикою цих зенітних самохідних установок.

Своє скептичне ставлення він пояснює тим, що на момент, коли ЗСУ стали отримувати німецькі самохідні артустановки, Україна, як і зараз, потерпала від обстрілів крилатими й балістичними ракетами, як-то Калібр, Х-101, Х-555, Х-22, Х-32, Кинджал, Іскандер тощо.

«Тобто, навіщо нам Gepard? Коли потрібна дієва зброя проти ракет», — не приховуючи емоцій, каже Коваленко.

«Єдине, що я хвалив у Gepard, так це його радар. Ось він у цієї зенітної установки досить непоганий», — запевняє експерт.

Але восени 2022-го почалися масовані удари іранськими дронами-камікадзе Shahed-136 і тут німецька зенітна установка проявила себе унікально.

«Це виявилась справді якісна зенітна самохідна установка малого радіусу дії, яка максимально ефективна саме проти дронів-камікадзе, — пояснює зміну ставлення до Gepard оглядач групи Інформаційний спротив. — Таким чином зброя, що раніше була недооцінена, продемонструвала, наскільки вона може бути ефективною».

Такої ж думки притримується й військовий оглядач Денис Попович.

Вважається, що в Україні цей німецький артилерійський комплекс пройшов своє бойове хрещення.

46-тонна самохідна установка Gepard базується на модифікованому шасі танка Leopard 1 із двома 35-мм автоматичними гарматами у поворотній башті, оснащеній двома радіолокаційними станціями з дальністю виявлення повітряних цілей до 15 км.

Крім зенітних, в боєкомплект входять бронебійні снаряди, завдяки чому установка може уражати як повітряні, так і наземні цілі. Дальність стрільби — до 4 км, а в висоту — до 3 км. Швидкострільність кожної гармати — 550 пострілів/хв.

По шосе зенітна установка може розвинути максимальну швидкість 65 км/год. Екіпаж — три особи: командир, водій, навідник.

Із 1976-го у різний час Gepard був на озброєнні Німеччини, Бельгії, Нідерландів, Чилі та Йорданії. Нині цю зенітну установку використовують армії Румунії та Бразилії.

Бронеавтомобіль Bushmaster (Австралія)

Сьогодні може здатися дивним, що цей австралійський колісний повнопривідний бронеавтомобіль потрапив до переліку зброї, до якої було упереджене ставлення. Втім, на думку військового оглядача Дениса Поповича, коли на початковій стадії повномасштабної війни, у квітні 2022-го, Австралія передала ЗСУ перші 20 машин Bushmaster, усі очікували на передачу важкої бронетехніки, як-то танки чи бойові машини піхоти.

«Наскільки корисними можуть бути такі машини, у широкому загалі мало хто розумів», — пояснює NV Попович.

Але наприкінці весни — на початку літа 2023-го скептики змінили свою думку про австралійські бронеавтомобілі.

«Коли йшов контрнаступ по замінованим територіям — усе стало зрозуміло, — розкриває карти Попович. — Ці бронемашини дуже добре зберігають життя військовослужбовців при наїзді на міну».

12-тонний бронеавтомобіль Bushmaster серійно виробляється з 2004 року, за цей час випущено понад 1000 одиниць різних модифікацій, що є на озброєнні Австралії, Великої Британії, Нідерландів, Індонезії, Ямайки, Японії, а з квітня 2022-го і України.

Із озброєння на Bushmaster встановлено бойовий модуль з 12,7-мм кулеметом або 40-мм гранатометом, та є додаткові позиції для 7,62-мм кулеметів.

Базова модифікація бронеавтомобіля забезпечує захист від куль стрілецької зброї та протипіхотних мін. Екіпаж складається з механіка-водія, окрім якого всередині бронеавтомобіля можна перевозити дев’ять солдатів. Максимальна швидкість по шосе — 100 км/год.

Бронеавтомобіль було задіяно під час війни у Східному Тиморі (1999), в Афганістані (2001−2021), в Іраку (2003−2011) та в Сирії (триває з 2014-го).

Бронетранспортер М113 (США)

«Станом на 2022 рік бронетранспортер М113 вважався застарілим, дуже високим і недостатньо броньованим для умов сучасного піхотного бою», — перелічує слабкі сторони 60-річної військової техніки Жирохов.

Проте, за його словами, в ході реальних бойових дій українські військові почали схвально говорити про бронювання М113, і тепер часто ці машини використовуються на фронті для евакуації поранених.

Коваленко погоджується, що бронетранспортер і справді нині здається старим, але не погоджується з рештою, запевняючи, що M113 надійніший та має ефективніше бронювання, ніж, наприклад, радянська БМП-2, яку було взято на озброєння 1980 року.

«До того ж у нього [у M113] винесені назовні паливні баки, що значно збільшує виживання екіпажу та десанту [при ураженні бронетранспортера]», — називає переваги американського бронетранспортера оглядач групи Інформаційний спротив.

Денис Попович теж вважає цей бронетранспортер, попри його солідний вік, одним із ефективних засобів для безпечного перевезення солдатів чи евакуації поранених з поля бою.

Американський бронетранспортер M113 вважається найпоширенішою бойовою машиною в історії. За майже пів століття серійного виробництва (із 1960-го по 2007 рік) випущено понад 85 тис. одиниць різних модифікацій, якими користуються більш ніж 40-к армій світу. Також це перша в історії серійна військова машина з алюмінієвим броньованим корпусом.

На озброєнні цього 11-тонного бронетранспортера встановлено 12,7-мм кулемет Browning M2HB. Екіпаж складається з командира й механіка-водія. Також М113 може перевозити 11 десантників. Максимальна швидкість по шосе — 64 км/год.

М113 використовувався у низці збройних конфліктів та воєн, зокрема, під час війни у В'єтнамі (1959−1975), громадянської війни в Лівані (1975−1990), у війні в Перській затоці (1990−1991), у війні в Афганістані (2001−2021) та у війні в Іраку (2003−2011).

Тактичний баражуючий боєприпас Switchblade 300 (США)

Коли навесні 2022-го західні союзники почали постачати в Україну баражуючі боєприпаси Switchblade 300, то їх критикували за недостатню потужність бойової частини, розповідає Коваленко із групи Інформаційний спротив. Заряд боєголовки цього дрона-камікадзе еквівалентний 40-мм гранатометній гранаті (вага бойової частини приблизно 300 г).

«Вони були майже неефективні проти середньо- та важкоброньованої техніки», — вважає Коваленко. Тому тривалий час ці дрони-камікадзе не отримували широкого використання в зоні бойових дій.

Втім, віднедавна ситуація змінилася на користь американського боєприпсу. За словами оглядача групи Інформаційний спротив, нині Switchblade 300 дедалі активніше використовують Сили оборони України проти слабко захищеного ворожого автотранспорту й піхоти.

Річ у тім, що коли на початку війни в пакетах західної допомоги з’явилися ці безпілотні системи, росіяни ще не вдавалися до тактики м’ясних штурмів, а на передовій було багато ворожої бронетехніки. Через це застосування тактичного баражуючого боєприпасу не було ефективним.

«А зараз у росіян на фронті багато саме піхотної компоненти, м’ясних штурмів, — пояснює Коваленко. — Крім того, вони дедалі частіше в зоні бойових дій [через брак бронемашин] використовують не спеціалізовану автомобільну броньовану техніку, а автомобілі цивільного призначення, наприклад, китайські гольфмобілі [Desertcross], УАЗики, Ниви тощо. Саме по таким цілям Switchblade працює на ура».

До того ж, як запевняє експерт, для ураження таких цілей не потрібно витрачати, наприклад, FPV-дрон з кумулятивною протитанковою гранатою ПГ-7 вагою 2 кг. Достатньо, щоб Switchblade поцілив у капот ворожого автомобіля, щоб його знешкодити.

«Не скажу, що це феєричний приклад, але це справді досить ефективний засіб ураження, який зараз отримав своє друге дихання», — переконує Коваленко.

Американський тактичний баражуючий боєприпас Switchblade 300, призначений для знищення незахищеної або легкоброньованої техніки й особового складу противника, взято на озброєння армії США у 2011 році. Завдяки своїй компактності та вазі в 2,5 кг він може поміщатися в рюкзаку оператора-піхотинця й запускатися з наземних, морських чи повітряних платформ.

Оператор керує дроном-камікадзе, що має безшумний електродвигун, який забезпечує дальність польоту до 10 км при крейсерській швидкості 100 км/год. Також боєприпас оснащено інерціальною й супутниковою системами навігації та є можливість запрограмувати дрон для ураження заздалегідь виявленої цілі.

У 2020 році було представлено великий баражучий боєприпас Switchblade 600, оснащений протитанковою боєголовкою та призначений для знищення броньованих цілей ворога. Дрон розраховано на політ на дальність до 40 км з крейсерською швидкістю 110 км/год, а його 15-кілограмова бойова частина за силою ураження співставна з протитанковим ракетним комплексом Javelin.

У вересні 2022-го міністерство оборони США замовило для потреб ЗСУ боєприпас Switchblade 600, а вже у квітні 2023-го з’явилися перші повідомлення про застосування Силами обороні України цих великих дронів-камікадзе проти підрозділів окупантів.

Також Switchblade різних модифікацій застосовувала армія США під час війни в Афганістані (2001−2021) та під час міжнародної військової операції проти ІДІЛ на території Іраку (2014−2021).