Щоб взяти участь у церемонії вшанування пам'яті жертв радянського терору, деякі мої друзі простояли в черзі від чотирьох до п'яти годин. Цей захід проходить щорічно під егідою правозахисного товариства Меморіал, – розповідає автор. Під час акції зачитуються імена тих, хто загинув у результаті радянських чисток і незаконних страт у період між 1920-ми і початком 1950-х років.
Багато хто вважає, що в цьому році вдалося зібрати рекордну кількість учасників. «У суботу зачитали близько 2,5 тисяч імен, – повідомляє Олена Жемкова, виконавчий директор Меморіалу. Оскільки кожен зачитував по два прізвища, нескладно підрахувати, то у заході взяли участь близько 1,2 тисяч осіб.
Тим не менше, ці люди представляють меншість у російському суспільстві, наголошує колумніст. За допомогою державних ЗМІ та інших інструментів Кремль прагне викорінити будь-які спроби критичної переоцінки радянського минулого. Усе більше і більше росіян виправдовують злочини Радянської держави політичною доцільністю. За даними недавнього опитування Левада-Центру, 26% респондентів вважають, що сталінські репресії були необхідні (у 2007 році такої думки дотримувалися лише 9% опитаних). І лише 45% вважають, що політичні репресії – це злочин (у 2007 році так вважали 72% росіян).
Усе більше і більше росіян виправдовують злочини Радянської держави політичною доцільністю«Для мене ці дані набагато більш важливі, ніж інші показники ставлення громадян до нинішньої політики», – наголошує Трудолюбов. На сьогодні більшість жителів Росії вважають, що про політику не варто навіть думати, не кажучи вже про те, щоб боротися за неї. Кремль перетворив політику в особистий інструмент, і російське суспільство взяло це як здійснений факт.
Але суспільству потрібен діалог. Історія сучасної Росії, особливо ХХ століття, зайняла місце політики в головах росіян. У Росії погляди бувають не ліві й не праві, а антисталінські та просталінські (і десятки відтінків між ними). Історичні звороти мови, від середньовічних слов'янських князів і царів XIX століття до Леніна і Сталіна, фігурують у новинах щодня.
Російське суспільство обговорює питання екзистенціального значення без політичних ідей, таких як монархізм, республіканізм, демократія і навіть соціалізм. Для артикуляції політичних уподобань використовуються фігури з минулого.
Таким чином, російське суспільство живе, швидше в історії, ніж у політиці. На практиці це означає, що треба вибирати між Миколою I й Олександром II, Сталіним і Хрущовим.
Кремлю вигідно перекручувати прочитання російської історії, оскільки це працює. Досить подивитися, підсумовує автор, скільки людей прийшло на Луб'янську площу, щоб вшанувати пам'ять загиблих у державному терорі, і скільки залишилося вдома, щоб обговорювати в соціальних мережах діяльність Івана Грозного (а не сумне фінансове становище старих лікарень, наприклад).
Переклад НВ
Повну версію колонки Максима Трудолюбова читайте на Wilsoncenter.org