Бо якщо очікування Заходу ми поставимо вище за власні, – це означатиме, що у нас є певний суб’єкт, який визначає наш розвиток і дає нам оцінку. Від цього відштовхуватися не можна, бо це демотивує українців у визначенні своїх цілей та контролю власних політиків. І якщо говорити класичним приказками, то – Захід нам не указ, Захід нам не допоможе.
Україна зробила дуже хорошу роботу за останні чотири роки. Але цієї хорошої роботи все одно недостатньо по відношенню до того, що ми могли, хотіли і обіцяли зробити. Не треба навіть заглиблюватися в аналітику – варто просто взяти коаліційну угоду і подивитися по ключових законах, які ми, як депутати, і президент разом з нами, підписували. До сих пір під цим документом стоїть 300 підписів – ми зобов’язувалися це зробити. Тобто, я говорю і про виборче законодавство – його досі нема, а воно мало б бути одним з найперших. Посилення НАБУ, закон про референдум. В першу чергу, звичайно, можна згадати електронні декларації для громадських активістів. Антикорупційний суд насправді тільки на п’ятому році президенства проголосований, але ще так і не створений. І є ще дуже багато прикладів. Зараз знімають санкції по відношенню до дуже багатьох представників колишнього уряду. Проблематика також є і в оборонній сфері – ми говоримо про НАТО, змінюємо Конституцію, але найкращий запобіжник – не згортання або затвердження курсу, а ухвалення конкретних законів. Наприклад, про парламентський нагляд за СБУ, про державну таємницю, який перетворить загальний бюджет з семи рядків, де є лише загальні положення, у 137 сторінок, – можливість красти просто щезне. Це дуже важливі речі, про які варто говорити, і які ми не доробили, але які мають бути реалізовані.
Україна зробила дуже хорошу роботу. Але її недостатньо
І, як на мене, головне: інституції в країні не стали незалежними. Незалежно від імен президента, прем’єра, лідерів політичних сил нинішніх і майбутніх – про які ми ще будемо говорити, – інституції мають працювати як належно. Постмайданна влада мала створити ЦВК, яке буде працювати не в інтересах конкретного президента, а для країни. В Генеральній прокуратурі очільником мав би бути не лідер якоїсь фракції, чийсь друг, – а людина, яка буде судити всіх, незалежно від політичних переконань. Конституційний суд має ухвалювати рішення не тому, що там залишилось декілька людей на гачку, відповідно, ними можна маніпулювати, – а, наприклад, приймати рішення щодо того, чи можна , по Конституції, перенести президентські вибори з березня на червень. Ми маємо бути впевненими, що Конституційний суд буде приймати рішення виключно базуючись на Конституції. Парламент не став майданчиком ухвалення рішень: рішення приймають в вузькому колі. Через це процес ухвалення рішень недостатньо легітимний та прозорий – через це Раду практично не сприймають політичні еліти і, як наслідок, суспільство. Тому такі інституції стають вразливими.
Чому так трапилось? Як на мене, є декілька важливих причин. Дуже багато представників нинішньої влади – продукт старої системи: вони вже були вмонтовані в неї зв’язками – корупційними, бізнесовими, послугами, дітьми, друзями та іншими – які не дозволяють розірвати кругову поруку. Друге – питання культури: є сприйняття, що їм легше домовитися з різними олігархами, ніж представити їм всім рівні правила і умови. Варто би було говорити про таке – у нас правила для всіх одні. З цього моменту живемо отак, а ми, як політики, обіцяємо реалізовувати ці правила в життя. Завдяки цьому жодна політична сила не матиме привілеїв, як-от у випадку з тим самим Ахметовим та Роттердамом+, гроші від якого підуть на політичні та медіа кампанії, політичні сили тощо. І остання велика проблема – на сьогодні, все одно недостатньо впливовими є нові, постмайданні політичні сили, які б стали реальними гравцями і акторами. Я вважаю, що однією з таких партій була «Самопоміч». На жаль, сьогодні в них дуже низька підтримка в суспільстві. Я щиро шкодую про це. Те саме стосується партії Гриценка, «ДемАльянса», «Сили людей»: нові паростки демократичних і політичних сил є. Та їх інституційної спроможності поки недостатньо, щоб мати суспільну підтримку і, відповідно, впливати на порядок денний і представляти інтереси суспільства в політиці.
Варто розуміти, що все це має бути на порядку денному і все одно вирішене в майбутньому.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени