Спостерігаю деяку розгубленість від фільму "Україна у вогні". Мовляв, як же так, легендарний голлівудський режисер-демократ встає на сторону злодія і вбивці Януковича, мегазлодюги, диктатора і агресора Путіна – проти повстання простих людей за справедливість і боротьби за незалежність? Як таке можливо?
Варто завжди пам'ятати, що біля лівого американського і європейського "інтелектуала" є своя логіка і своя система цінностей. Якщо уряд США підтримав Майдан – значить, Стоуни, Хомські і Мури неодмінно виступлять проти. Вони, звичайно, всіма способами будуть намагатися не згадувати ім'я Обами (він там священна корова), а все зло (в їх інтерпретації) буде виникати від транснаціональних корпорацій, ЦРУ і залежного від них (sic!) Держдепу. Така особливість світосприйняття цих людей, які значною мірою формують підходи і погляди цивілізованої частини людства.
Ніхто з лівих «захисників прав людини» у цій ситуації не буде концентруватися на факті, що милий чоловік в кадрі, який очолював три роки Україну, вкрав з подільниками суму, що неабияк перевищує її річний бюджет. Але зате противників його неодмінно будуть зображати фашистами-нацистами, щоб всі ліві або співчуваючі ідентифікували ворога на рівні рефлексу павлівської собаки. Так Тягнибок у них у фільмі перетвориться не просто на пожирача росіян (варіант – єврейських) немовлят, а і в головну фігуру революції (це при його-то одиничних відсотках підтримки).
І ще. Я б не став характеризувати ситуацію зі Стоуном в звичному для України ключі: мовляв, його купили. Все набагато складніше. Це ідеологія, причому дуже затребувана.
І недооцінювати їх вплив не можна. За кілька десятиліть вони зуміли, наприклад, змінити в західному суспільстві сприйняття боротьби держави Ізраїль (тобто кількох мільйонів євреїв) за своє існування проти півтора мільярда мусульман, які в переважній більшості не визнають цього права, на війну імперіалістичного монстра проти беззахисних палестинців.
Україні поки що, на щастя, цього знущання перенести не довелося. Більш того, деякі з лівих ідолів (як, наприклад, Бернар-Анрі-Леві) навіть встали на її сторону. Але розслаблятися не варто. Тим більше, що ні реальна корумпованість країни, ні занадто розгониста поведінка з історією симпатій до нас в Європі і Штатах не додають. А припинення чи навіть ослаблення західної підтримки для нас сьогодні недозволена розкіш.
Текст опубліковано з дозволу автора.
Більше точок зору тут