При цьому, під розвитком автоматично мають на увазі збільшення використання викопного палива та інших ресурсів, взаємозалежність економіки від кількості спаленого вугілля і газу. Але декарбонізація економіки і декаплінг як єдиний шлях розвитку світу і наш шанс як країни опинитися в першому ешелоні світового розвитку – тема для окремої розмови. Залишимо її на наступний раз. Мова про інше – чому і за що молодь і дорослі виходять щотижня на кліматичні мітинги? І чому українцям варто більш активно до цього залучатись.
Світ і людство – на вирішальному етапі свого розвитку. Якщо кожен з нас і всі ми разом не змінимо своїх звичок, через десятиліття планета буде виглядати по-іншому і нам, швидше за все, це не сподобається. Звісно, хтось може виграти від глобального потепління, але там де є «плюс» з економічної точки зору, буде неодмінно і «мінус», що вплине безпосередньо на наше життя. Лише за останні три роки глобальні економічні втрати від змін клімату становили 1 трлн доларів.
По-друге, у довгостроковій перспективі підняття глобальної температури на 2-4 градуси означає катастрофічні зміни, в тому числі для України. І наслідок подальшого забруднення планети – погодні катаклізми, посухи, повені, нові хвороби, масовий голод і подальше вимирання тварин і рослин.
Дослідження NASA свідчать, що з середини минулого століття рівень концентрації вуглекислого газу став найбільшим за останні 650 тисяч років. Звісно, концентрація CO2 ніколи не трималась на одному рівні: як і все в природі, це процес циклічний. Та це вперше, коли цей рівень почав різко зростати. І набирає обертів.
Вчені довели, що саме людська діяльність спричинює катастрофічне танення льодовиків Ґренландії, Арктики, Антарктиди, а в інших регіонах світу – повені та посухи. Останні дані свідчать, що у цьому десятилітті потепління відбувається в 10 разів швидше, ніж раніше в період танення льодовиків.
Це все – глобальна картина. Але Україна не залишиться осторонь. Уже зараз ми втрачаємо кошти через аномальні погодні умови, спричинені глобальним потеплінням. Візьмімо, наприклад, зливи і шквали, що проносяться Україною щороку. З часом частота і сила цих небезпечних погодних явищ лише зростатиме. Якщо ще 10 років тому смерчі були рідкісним явищем в Україні, то сьогодні вони вже нас не минають. Разом з ними частішають сильні буревії, які зривають дахи і виривають дерева з корінням, град розміром із куряче яйце, затяжні зливи, які чергуються з двомісячними посухами.
Через підняття рівня світового океану будуть підтоплені чи зникнуть прибережні території. Повністю підуть під воду такі міста як Гола Пристань, Затока, Лазурне. Українська Венеція – містечко Вилкове на Дунаї – зникне за якихось 50 років. Більші міста – Одеса, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Бердянськ, Керч – теж постраждають. Десятки, а можливо і сотні тисяч людей, вимушено покидатимуть власні домівки в пошуках нових. Так Україна отримає ще одну хвилю внутрішніх переселенців.
Дасть про себе знати і брак питної води. Ситуація буде особливо серйозною у великих містах. Через тривалі засухи мілітимуть річки, і таким містам як Київ доведеться або шукати нові джерела води, або економити: подавати воду населенню за графіком та обмежувати водозабір для підприємств.
Українські землі та степи на Півдні деградують. Невдовзі вся Південна Україна стане Олешківськими пісками. Українські ліси займають лише 16% її території, але й вони зникатимуть від інфекційних хвороб та шкідників. Уже зараз поширення мікроорганізмів через потепління призводить до масового вимирання хвойних лісів, а якщо використання вуглеводнів продовжиться, то через декілька десятиліть їх в Україні може і зовсім не залишитися.
Потепління призведе до посиленої ерозії ґрунтів. Вже зараз Україна щороку втрачає родючий чорнозем. Надмірні і часті посухи посилять цей ефект, а отже ми втратимо своє національне багатство. Українське сільське господарство, з одного боку, здатне освоювати нові культури та збирати по два врожаї на рік, однак на цьому плюси закінчуються. Аграрії будуть змушені вкладати кошти в зрошувальні системи, та потрібно буде ще боротися за воду, швидше проводити весняно-польові роботи, захищати посіви від нових шкідників та непередбачуваних погодних аномалій на кшталт граду, що можуть знищити врожай взагалі.
Крім того, в Україну прийдуть нові хвороби, поширені нині в тропіках: малярія, гарячка денге тощо. На жаль, через надмірне і нераціональне використання ресурсів планета і життя на ній опинилися на межі виживання. Це не апокаліптичний сценарій, а сьогодення і реалії.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени