Взяли. Ніхто ж не сперечається. Ще й витратили вже. Пропили ще за Януковича. На соціалку витратили, стабільність же треба було підтримувати. Щоб зараз пенсіонери могли зітхати, як же добре тоді жилося.
Загалом, взяли. Країна взяла. Тут теж ніхто не сперечається. Але віддавати не хочемо. Хоча публічно, звичайно, ніхто цього не скаже. Адже ми пристойні люди. Просто зараз не бачимо можливості. І думаємо, що це не справедливо.
Та й не можемо віддати. МВФ не дозволяє. Умови програми все-таки. І ми утримувачам євробондів пообіцяли при реструктуризації, що не віддамо. Знову біда. Ніяк не можна віддавати.
Тому ми подаємо апеляцію. Дуже важливо, що суддя дозволив нам її. Тобто сам суддя прийняв рішення, що ми повинні, але показав, що не дуже впевнений у такому рішенні. І дозволив подати апеляцію на його рішення. Міг, до речі, і не дозволити. Показавши цим, що впевнений у правоті свого рішення. Тепер ми подамо апеляцію, а це означає ще кілька років розгляду. А там або віслюк здохне, або падишах. Принаймні, якщо б ми брали ці 3 млрд доларів на ринку, то вони б нам коштували набагато дорожче. Так що і витрати на юристів окупаються.
Ми подаємо апеляцію. Дуже важливо, що суддя нам її дозволивІ так, суддя, звичайно, міг увійти в наше становище. Тому що Росія сволота. І агресор. І ми всі це знаємо. Але в тому-то й сила британського права, що вони не входять у становище. Що не важливо, яка політична ситуація в світі. І чи дружить Англія з учасниками процесу. Важливий тільки закон. І навіть заради України ніхто нічого міняти не буде. Та навіть заради рідного брата ніякий суддя не наважився б закладати бомбу під систему. І тому, що він поважає закон, і тому, що його кар'єра для нього важлива, а також власне ім'я. Репутація в Британії коштує дорого. Тому й усі гроші йдуть в Лондон. І не йдуть в Київ.
У Печерському суді було б простіше, звичайно...
Але ось з репутацією у нього біда....
Текст опубліковано з дозволу автора