Чергова атака і захоплення росіянами наших кораблів і військових у Керченській протоці нагадали українцям і міжнародній спільноті про війну Росії проти України. Війну, що триває вже довше ніж Друга світова війна. Ми самі за себе чи і світ за нас?
Усвідомлювати, що ніхто не допоможе, поки сам собі не допоможеш – вагома ознака дорослішання. У цьому вимірі як країна ми щороку мужніємо: декомунізація, постання сильнішого громадянського суспільства і української публічної дипломатії, українських інституцій – Український культурний фонд, Український інститут вже з певними ресурсами для власної діяльності.
Але, спостерігаючи за тенденціями на європейському просторі, у США, що ми пропонуємо, щоб цей світ був ще більше за нас у кризових ситуаціях? Що стоїть за втручанням Росії в американські вибори, граючи на великих вододілах американського суспільства у питаннях гендерних і расових відносин, міграції, соціальної нерівності? Який стан британського суспільства уможливив ідеї Brexit? Як здолати неспроможність суспільств у багатьох європейських країнах зрозуміти, що будь-яка радикалізація – права чи ліва – це шлях до занепаду і війни у Європі, а не прогресу і зростання? Що і з заграванням з Росією вони програють власну безпеку і демократію? Що робити, якщо проект Європейського союзу виглядає сучасним європейцям, за словами Боно, «нудною технократією»? А українцям – і далі величною ідеєю об‘єднання, якою він був на початку. І головне, як в цій новій ситуації зробити так, щоб «Європа» була більше за нас і з нами, як її невід‘ємною частинкою?
Відповіді можна шукати в історії
Відповіді можна шукати в історії. 19 вересня 1946 року Уінстон Черчіль проголосив одну з найважливіших у його житті промов. Виступаючи у забитому слухачами залі цюріхського університету, він почав зі слів: «Я хочу промовити до вас сьогодні про трагедію Європи». 1946 рік. Люди радіють. Щойно закінчилась Друга Світова війна. Світ ще дізнається про усю нелюдськість злочинів цієї війни у ході Нюрнберзького процесу, і Черчіль вже у Фултоні проголошує загрозу Радянського союзу і постання Залізної Завіси від Штетина на Балтійському морі до Трієста в Адріатиці. У Цюріху, Черчіль говорить про Європу, як про «розбитий, фізично і морально переможений континент після двох світових війн, друга з яких стала найкривавішим конфліктом у людській історії».
Якщо у Фултоні Черчіль говорить про проблему, то в Цюріху він пропонує рішення. «Є лікування, котре, якщо його прийняти на загальному рівні добровільно, чудесним чином може трансформувати Європу чи більшу її частину і зробить її такою вільною і щасливою, як Швейцарія сьогодні». Що для цього потрібно зробити? Його відповідь наступна: «Усе, що для цього потрібно – це щоб сотні мільйони жінок і чоловіків (мешканців Європейського континенту – авт.) чинили гідно замість негідно, і як винагороду, отримали благо замість прокляття.» Саме у цій промові він чітко розставляє крапки над «і» щодо бажання новооб’єднаної Німеччини відігравати домінуючу роль у світі, що призвело до воєн. «Винні мають бути покарані. Німеччину необхідно позбавити сили для переозброєння і можливості старту нової агресивної війни.» Але у цьому ж виступі Черчіль змальовує сценарій, коли Європа справді відродиться. «Відродження Європи не станеться без духовно великої Франції і духовно великої Німеччини».
Цей опис – про морально виснажений континент – можна було б легко використати сьогодні, щоб пояснити сьогоднішню Європу. Росія, озброєна і агресивна, прагне домінування. Фізичних жертв – вже десятки тисяч, переселенців – мільйони, знову мільйони вражених пропагандою, сумнівами, недовірою і знесиленням європейців. І знову, без духовного відродження вільних народів прориву не станеться.
Нещодавнє опитування CNN виявило шокуючу реальність: більше третини опитаних європейців (зокрема, 40% молодих німців віком 18-34 роки) ніколи не чули або знають лише поверхнево про Голокост. 44% європейців вважають, що антисемітизм – це зростаюча проблема, разом з тим не менша кількість людей з ними не погоджуються. Не тільки поступове забуття незручної спадщини, але і вогняна риторика право-радикальних партій, таких як АfD у Німеччині, є відповідальними за такий результат. Європейські і зокрема німецькі інституції вважали, що назавжди впорались з такими проблемами, як історична пам’ять та антисемітизм, але зараз зіштовхуються з новою реальністю і новими викликами.
Російська гібридно-воєнна машина докладається не лише до радикалізації суспільств європейських країн, але системно підриває довіру європейців до демократичних інститутів їх країн. Демократія – це ж понад усе ідея побудована на цінностях і довірі. Індекс сприйняття демократії у 2018 році німецької компанії Dalia Research виявив, що довіра до урядів в розвинених демократіях сьогодні є нижчою ніж у державах, котрі за всіма ознаками є недемократичними. Як пишуть автори, «зараз найбільшим ризиком для демократій є те, що вони власними громадянами не сприймаються як демократії». А російські гроші і медіа одночасно і підживлюють і скеровують ці деструктивні процеси, що збільшують недовіру в європейських суспільствах.
Рецепти від Черчіля тоді – актуальні і сьогодні. Як зробити так, щоб людські, духовні цінності європейців сьогодні керували ними? Діяти гідно і принципово, думати глобально. І тут, нам замало пояснювати себе Європі.
Щоб захистити Україну – треба вийти за рамки України.
У 2014 році Україна почала по-новому пояснювати «себе» європейським партнерам. Для формування міжнародної підтримки українці активізувались з проведенням українських фестивалів, знайомства з українською культурою, позиціонуванням українців і України на міжнародній арені: смачно, красиво, сучасно. І на це є запит, і є вже країни, де наші посольства перетворюються на ефективних промоутерів України, незважаючи на дуже обмежені ресурси – Німеччина, Австрія, наше представництво у Раді Європи і низка інших, чи де громадянські ініціативи, як Український інститут у Лондоні, проводять цю роботу. Але ми починаємо на рівні зрілості інституцій публічної дипломатії українства усвідомлювати, що цього не достатньо. Що для того, щоб долати впливи Росії на свідомість мешканців європейських країн сьогодні, треба паралельно працювати з тими смислами і больовими точками, які роблять ці суспільства більш роз’єднаними, слабкими і аморфними. Це непрості теми – незручна спадщина тоталітарних режимів, колоніальне минуле, Друга світова, розділення Європи, комунізм і т д.
Як зробити це ефективно? Варто спробувати застосувати принцип східних бойових мистецтв і каналізувати деструктивну енергію суперника на його ж поразку. Відомо, що слоган одного з найбільш агресивних російських ресурсів, RT - це question more або «більше став під сумнів». Поки що цей заклик грав на подрібнення європейської ідеї і радикалізацію суспільств європейських країн. Сперечатись з російськими бюджетами і витратами на деструктивну роботу росіян щодо європейської спільноти – складно. Але якщо навіть значно меншими ресурсами, але прицільно застосувати силу цього «question more” на благо європейської спільноти сьогодні, задаючи правильні запитання і скеровуючи дискурс на прогрес і на духовне зростання, те, що намагався зробити Черчіль у 1946 – ми можемо «achieve more»/досягнути більшого.
Це означає не лише приходити в Європу зі своєю істиною і своїми нехай дуже смачними варениками, але стартувати на європейському рівні діалог для проявлення європейської суті, гідності і ідеї двадцять першого століття.
Наприклад, на минулому тижні у Києві презентував свою нову стратегію Центр Анни Київської, утворений представниками української діаспори та представниками УГКЦ у Франції. Перші 5 років свого існування центр фокусувався на Україні у Франції. Але на наступні 10 років ставить перед собою гостро актуальну і амбітнішу ціль – впливати на переосмислення європейської ідентичності 21 століття на наступні 1000 років. Не обмежуватись Санліс – місцем резиденції нашої славної «прабабці» – королеви Франції, а проактивно діяти в різних європейських країнах. Це дозволить будувати важливі діалоги уже в процесі роботи. Я вірю, що тільки так Україна зможе вийти за рамки України і нарешті почати створювати в Європі ті смисли і ту глибоку солідарність, яку не зруйнує ніякий RT. Без, як казав Черчіль, покараних винних і глибоко духовних народів – справжнього об’єднання і вільної Європи не станеться. Україна має можливість відіграти у цьому новому становленні важливу роль.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени