Що відбувається в країні, де правитель починає віщати про те, що світопорядок несправедливий, долар – від лукавого, а Бог на їх боці? Що відбувається з успішною економікою, коли влада відмовляється від того, що принесло успіх? На ваших екранах просто в онлайн-режимі. З ілюстраціями курсу ліри.
Українські популісти і корупціонери, опираючись змінам, звикли поширювати міфи. І один з основних міфів – МВФ нищить економіки країн. За вказівкою світової закуліси, звичайно ж. Про рептилоїдів поки що мовчать, але кивають у бік Сороса. І потім ще кричать на кожному розі "покажіть країну, в якій МВФ зробив добре". Таких країн багато, але ж телеглядач про них не знає. І виходить, що ніби і немає їх, і МВФ завжди нищить країни.
Туреччина дає привід навести приклад того, що програма МВФ здатна зробити з країною. І одночасно показує, що навіть через десятиліття адекватної політики реванш популізму, скреп і міцних господарників може все зруйнувати.
Так ось, Туреччина – приклад надуспішної програми МВФ. І її зростання останні 15 років тому причина. І якщо ви не хочете морочитися макропоказниками, то можете згадати, як дешево було відпочивати в Туреччині all inclusive на початку двохтисячних і скільки це коштує зараз.
Якщо ми не хочемо повторити ще одну дурість, то повинні вчитися на чужих помилках
У 2001 році Туреччина була в глибокій попі. Банківська криза. Бюджетна. На цьому тлі перемагає опозиція на чолі з Ердоганом і входить у програму з МВФ. І робить все, що потрібно. Далі все майже як в Україні. Очищення банківської системи, боротьба з бюджетним дефіцитом. Голова турецького Центробанку теж ненавидима всіма, адже вона "згубила десятки банків, люди втратили роботу і т. д." і змушена виїхати з Туреччини, отримавши роботу в тому самому МВФ. Загалом, зробили турки те, що було потрібно. І отримали 15 років економічного зростання.
На цьому приклад успішних перетворень в рамках програми МВФ закінчився. І почалася друга історія. Про "новий курс" і скріпи. На тлі такого зростання Ердоган змужнів і вирішив стати султаном. У нього це навіть вийшло. Спираючись на бідні верстви населення, Ердоган прийшов до влади. І тут Остапа понесло. Він оголосив нову економічну політику.
Султаном стати, звичайно, можна, але закони фізики тобі все одно не підвладні. І закони економіки теж. Але Ердоган вирішив, що це не так. Його електорату не подобається, що кредити дорожчають? Значить, накажемо опустити ставки, скажемо, що вони корінь всього зла. Зруйнуємо наріжний камінь довіри до турецької економіки – заберемо незалежність центрального банку. І ще свого зятя поставимо міністром фінансів. У підсумку, в той момент, коли зростання інфляції зажадає зростання ставок, Центробанк промовчить. Він не зробить свою роботу. Тому що "новий курс" султана. А економіка за таке карає. За таке карають ринки. І Туреччину карають. Здавалося б, така дрібниця. Всього лише ставки, плювати на них, коли у тебе промисловість, споживання, вікова мудрість турецького народу... так от, не плювати. Як виявилося.
Ліра летить у прірву. У них немає війни, у них найбільший торговий партнер не закриває свій ринок. Але ліра летить стрімкіше за гривню в 2014-2015 рр. І не треба говорити, що це всього лише курс і він ні на що не впливає. Девальвація таких масштабів завжди предтеча глибокої економічної кризи. Яка тепер трапиться просто тому, що правитель вирішив пограти в популізм і придумати свій "новий курс", найсправедливіший у світі. І Аллах на його боці.
І так, санкції тут ні до чого. Санкції "імені пастора" зачіпають кількох міністрів і один не найбільший банк. Ні про що.
Здавалося б, до чого тут Україна?
Туреччина ближче до нас, ніж Венесуела. І все відбувається в онлайн-режимі. Але і там, і там природа криз абсолютно однакова. Заперечення законів економіки і бажання популістів зберегти владу. І якщо ми не хочемо повторити ще одну дурість, то повинні вчитися на чужих помилках. Так, турки досі багатші, ніж українці. Але й венесуельці були багатшими. Головне слово "були". А дна у цієї прірви немає. Бо все у світі вичерпне, крім дурості. Яка може нескінченно штовхати твою економіку вниз. І трапляється це тоді, коли замість економічної політики здорового глузду (та подивіться на сусідів, зробіть як Польща, Чехія тощо) починають вигадувати свій велосипед і придумують унікальну українську економічну політику.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени