Україна мене не відпускає

Я за власним бажанням став членом делегації парламентського комітету асоціації ЄС—Україна. Коли я приймав це рішення, то і не підозрював, що співпраця з Україною виллється в таку захопливу історію

Марк Демесмекер,
депутат Європарламенту
від Бельгії

Ямаю зізнатися: Україна мене не відпускає. Я, депутат Європейського парламенту, який бере активну участь у роботі комітетів з екології, прав людини та комітету у закордонних справах, за власним вибором став членом парламентської делегації парламентського комітету асоціації ЄС—Україна. Коли я приймав це рішення, то не підозрював, що співпраця з Україною виллється в захопливу історію. Завдяки своїй активній участі в делегації я близько познайомився з новою для себе країною. Я відвідав Україну ні багато ні мало 20 разів, побував у всіх куточках країни. Завдяки візитам я по‑справжньому полюбив цю землю, український народ і його культуру, довідався не тільки про проблеми українців, але і про їхні надії та сподівання. І переконався у величезних можливостях України.

Коли восени 2013 року розпочався Євромайдан, я з власної ініціативи поїхав до Києва, щоб особисто зустрітися з представниками громадянського суспільства і дізнатися про їхні прагнення. Я повернувся на Майдан у 2014‑му, коли палахкотіли барикади, а снайпери вели вогонь. Ще пізніше я кілька разів відвідував лінію фронту. Саме з того часу опинився у чорному списку Володимира Путіна і не маю права перетинати кордони Російської Федерації.

А все тому, що я щиро полюбив Україну. Але це не заважає мені бути об'єктивним щодо неї. Я досить критично налаштований щодо українських політичних і економічних еліт, які, на мій погляд, дуже гальмують боротьбу з корупцією. На жаль, надії громадянського суспільства на те, що після Євромайдану прийде кінець владі олігархів та їхніх поплічників, що верховенство права восторжествує і забезпечить рівні можливості для всіх, поки не виправдалися.

Отже, де ми зараз? Так, ми спостерігаємо прогрес, але попереду ще дуже довгий шлях. Після підписання Угоди про асоціацію України та ЄС і виконання всіх домовленостей щодо лібералізації візового режиму ми бачили зусилля, зроблені Україною. Однак якісним змінам заважає високий рівень корупції.

Вкрай важливо, що ЄС продовжує допомагати Україні з реформами. Антикорупційні відомства зобов'язані стати вагомими, постійно діючими інституціями в Україні. Найближчим часом має запрацювати незалежна судова система. І моє завдання як депутата Європейського парламенту — стежити за тим, щоб Євросоюз не забував моніторити і відзначати зміни в Україні.

Головне ж — продовжувати змінювати країну на краще за допомогою освіти молодого покоління. Адже саме воно — це справжня надія, що зміни в Україні незворотні. Тому молодь — основна точка докладання зусиль, уваги та інвестицій.

Я представляю Фламандський виборчий округ Бельгії і бачу численні можливості для нашого бізнесу в Україні, для інвестицій, співробітництва. Наприклад, досвід Бельгії у виробництві енергії і палива з додаванням "еко" з відходів, що перетворює ринок відходів у ринок екологічно чистої сировини. Це топ-тема в ЄС. Фландрія має великий досвід щодо переробки відходів. Ми переробляємо 65% наших побутових відходів, і в цій сфері діяльності в Європі нам немає рівних. Крім того, Фландрія є піонером в економіці з багатооборотним використанням продукції, яка стимулює економічне зростання і одночасно допомагає долати екологічну кризу. Я відвідав низку компаній, які провадять інноваційний бізнес. Поділюся враженнями від нещодавнього візиту до Umicore Hoboken. Компанія відновлює майже 20 металів, у тому числі золото і платину з цілої низки продуктів (електронний брухт від ноутбуків і мобільних телефонів, автокаталізатори) і повертає їх знову в цикл. Багатооборотна економіка освоює всі ресурси. Це дуже важливо для нашої конкурентоспроможності, тому що всі ми сималою мірою залежимо від імпорту сировини, від того, як стрімко зростає дефіцит природних ресурсів, від екології.

Ще однією сферою бельгійсько-української плідної співпраці та інвестицій є сільське господарство. Якщо враховувати темпи зростання населення світу, яке треба нагодувати, Україна в цьому контексті має велике вікно можливостей. А Фландрія — давні сільськогосподарські традиції. Наприклад, Гентський університет всесвітньо відомий своїми успішними дослідженнями і розробками в галузі біотехнологій. І наші фермери нині освоюють методи, які забезпечать високу врожайність та якість у межах обмеженого простору, дотримуючись суворих екостандартів. Чи можете ви собі уявити поєднання цих стійких продуктивних фламандських методів з надзвичайно родючим і величезним українським сільськогосподарським арсеналом? Це буде те, що треба!

Отже, політики, робіть свою роботу! Нехай реформи будуть успішними і Україна нас не підведе!