У світі багато дуже хороших університетів. Майже всі вони або в США, або у Великый Британії. Навчання там коштує серйозних грошей приблизно, $250 тис. у Штатах за 4 роки і $80 тис. у Британії за 3 роки).
Ми часто говоримо: «Нам потрібно змінювати країну (економіку, науку, політику)». Забуваючи, що навряд чи це можуть зробити люди, які навчалися в українських університетах, де за рідкісним винятком іспити і дипломи можна купити. Де вчать люди, які не читають і не говорять англійською, і не роблять (майже) ніяких досліджень, які когось у світі цікавлять. Чого у них вчитися?
А як же вступити в крутий американський або британський університет? Потрібно здати стандартний тест (на кшталт SAT), часто написати есе і пройти співбесіду — і тебе можуть прийняти. Конкурс приблизно 15−20 осіб на місце. Найважливіше, що до прийняття рішення про зарахування —- ніхто не має права запитати — а чи є у тебе гроші, щоб це навчання оплатити?
Щорічно приблизно 300−400 талановитих молодих українців вступають у Топ-200 університетів світу. Тільки 70 з них оплачують навчання або отримують гранти та вирушають вчитися. Решта залишаються в Україні.
Я недавно познайомився з цікавими людьми в Міністерстві освіти і науки України. Деякі з них повернулися в країну допомагати українській науці (тут, по-моєму, ловити вже нічого) і освіті (тут шанси ще хороші).
Разом ми придумали таку ідею: якщо університет з перших 200 у світі (за рейтингом газети The Times) прийняв вас у студенти, то держава Україна має допомогти знайти гроші на оплату навчання.
План реалізації цієї ідеї виглядає так. Ви вступили до одного з найкращих світових вузів, і будь-який український банк може видати вам кредит на навчання під гарантію держави. Це кредит без ризику — досі Україна за своїми гарантіям банкам гроші завжди платила.
Поки ви вчитеся, нічого платити не потрібно. Як тільки закінчите, починаєте платити і відсотки, і сам кредит. Дуже важливо: якщо ви повернулися в Україну після закінчення навчання, то відсотки за кредитом маленькі, а різницю між вашою ставкою і комерційною держава компенсує банку. Якщо ви не повернулися, платите повну комерційну ставку банку. Скажімо, мінімум 2%, а максимум 10% на рік. Умовні, звичайно, цифри.
Зрозуміло, все це заздалегідь прописано в договорі з банком. І не треба писати всякі безглузді документи на кшталт «Після закінчення навчання зобов’язуюся повернутися і працювати в Україні», все одно це ні один суд не прийме — рабство ж скасовано. Хочете працювати за кордоном — немає проблем. Але платите великі відсотки, якщо не можете довести, що живете і працюєте в Україні.
Це означає, що держава повинна гарантувати приблизно $15−20 млн кредитів щороку. І субсидувати приблизно $1−1,5 млн у відсотках за цими кредитами.
Тобто витрати держави — це реально до $ 1.5 млн на рік! Тому що, якщо людина закінчила крутий університет, то у неї величезні шанси отримати хорошу роботу і гідну зарплату навіть і в Україні. І зрозуміло — у неї вистачить грошей виплатити борг за навчання.
Зараз Кабмін прийняв проект держбюджету-2020 до другого читання. У своєму Фейсбук прем'єр написав, що в цьому бюджеті в пріоритеті людина — її розвиток (красиво звучить). Думаю, $1.5 млн на рік на якісний прорив у освіті на наступний рік можна знайти, судячи з останніх випусків Наші Гроші, це місячний бюджет одного заступника генпрокурора.
А що ви думаєте? Чи вдасться Міносвіти узгодити ініціативу з Мінфіном? Чи знову їм розкажуть, що грошей на освіту в країні немає, і не буде?
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ