Прибрати клас

У Каліфорнії непомітно для всіх почалася освітня революція, яка переверне з ніг на голову уявлення про те, якими мають бути школа та університет

Іван Примаченко,
співзасновник освітніх
курсів Prometheus

Розподіл учнів на класи, лекції та зубріння теорії — цим елементам навчального процесу вже сотні років. Вони настільки звичні, що здаються непорушними. Але чи це так? Чи можливо створити нову модель школи та університету з нуля, спираючись не на давні традиції, а на новітні досягнення науки про навчання? Саме з цього питання і розпочалася тиха освітня революція, яка, немов цунамі, набирає обертів у Каліфорнії.

Її флагман — стартап-університет Minerva Schools, заснований у 2012 році за участю екс-президента Гарварда Ларрі Саммерса. Минулої весни стартап випередив за конкурсом сам Гарвард. А створена в 2014‑му засновником найбільшої платформи шкільних онлайн-курсів Салманом Ханом інноваційна школа Khan Lab School і зовсім спокусилися на святе: скасувала оцінки і домашні завдання! Щоб краще зрозуміти сучасний глобальний світ, студенти Minerva протягом чотирьох років навчаються в семи містах: від Сан-Франциско до Сеула. В Khan Lab School теж не відстають з радикальністю нововведень і позбавилися від розподілу учнів на класи.

Трагедія сучасної школи-фабрики в тому, що в ній навчають фактів і алгоритмів. Але саме в цих двох напрямках успішне нове покоління розумних машин. На противагу цьому обидва стартапи заявляють, що готують студентів до тих професій, яких ще не існує. В основі навчання — вивчення критичного мислення, креативності, вміння ефективно комунікувати, а також розвиток таких особистісних навичок, як допитливість, винахідливість і наполегливість перед лицем труднощів.

За уявною незвичністю цих нововведень стоять не примхи їхніх творців, а наукові відкриття в галузі викладання останніх 20 років. І найважливіший з них — принцип активного навчання, свідчить, що ефективне навчання можливе лише тоді, коли замість пасивного слухання лекцій людина критично аналізує нову інформацію і перевіряє своє розуміння, виконуючи практичні завдання. В Minerva лекції замінені на інтенсивні онлайн-семінари, де кожен студент має захищати свою позицію, а в Khan Lab School замість одноманітних начиток вчителі приділяють час індивідуальним консультаціям учнів. Всю теорію учні опановують самостійно за допомогою ретельно відібраних інтерактивних онлайн-курсів від найкращих викладачів світу.

Такий підхід дозволив Khan Lab School перейти до персоналізованого навчання і відмовитися від поділу на класи. Вся справа в тому, що звична для нас шкільна система відводить на вивчення кожної теми, наприклад дробів, чітко певну кількість часу. За умовний тиждень хтось з учнів справляється з темою швидше від плану, і йому стає нудно. Інші, навпаки, встигають розібратися з дробами лише на 80% або 60%, але змушені переходити до вивчення нової теми. Поступово прогалини в знаннях накопичуються, що призводить до тотального нерозуміння і демотивації учнів. За влучним висловом Салмана Хана, такий підхід нагадує будівництво на незавершеному фундаменті: просто тому, що ми вирішили, ніби фундамент будь-якої споруди будуватиметься рівно тиждень і жодного дня більше.

У Khan Lab School кожен вивчає тему стільки, скільки йому потрібно для її засвоєння досконало. Замість поділу на класи, який тепер просто неможливий, учні діляться на п'ять рівнів незалежності: на першому вчителі спрямовують учнів так само, як і в звичайній школі, а на останньому учні займаються практично автономно. Діти різного віку, які перебувають на одному рівні автономії, навчаються разом, допомагаючи один одному.

У цій новій моделі освіти добра половина навчального процесу проходить у форматі роботи над міждисциплінарними проектами з максимальним зануренням в реальний світ. Наприклад, учні працюють над проектом з економіки, в рамках якого створюють власний невеликий інноваційний бізнес, проходять стажування в реальному стартапі і спілкуються з відомими підприємцями свого міста.

Звучить фантастично, але кілька місяців тому перша школа за моделлю Khan Lab School запустилася в Китаї, за яким підуть слідом й інші країни. Можливо, через 20 років нашим дітям буде настільки ж дивно читати про те, як навчалися їхні батьки, як нам зараз складно уявити, що в таких школах і університетах будуть вчитися наші діти.