Кіно продають імена. У передріздвяний високий кіносезон є з чого вибирати, трейлери зараз всі навчилися гладко клеїти, так що при рівності фабул перемагає кастинг.
Сьогодні вранці можна було вирушити подивитися на Тома Хенкса у фільмі Спілберга («Шпигунський міст»), але я обрав «У серці моря», тому що люблю море і Брендана Глісона. У цього ірландця харизма розміром з кашалота, нехай і в ролі другого плану, так що я пішов у кіно завдяки Глісону, морю і... гігантському киту.
Маркетологи міцно прив'язали цей фільм до легендарного роману «Мобі Дік» (Герман Мелвілл, 1851), але насправді ця історія описана безліччю авторів (мінімум двоє були на судні). Мелвілл надихнувся мемуарами моряків, які вижили і написав свою історію, яка місцями разюче відрізняється від обставин катастрофи китобійного судна «Ессекс».
Його роман представляє собою переосмислення реальної історії, яку нам подають у фільмі. Таке собі першоджерело, з якого згодом виліпився роман «Мобі Дік, або Білий кит», що став (через сімдесят років після виходу) культовим твором американської прози.
Режисер Рон Ховард (два Оскара за «Ігри Розуму», а також «Нокдаун» і «Гонка») вирішив зняти фільм, грунтуючись на реальних подіях, зібраних сучасним письменником-мариністом Натаніелем Філбріком. Чому я так багато уваги приділяю авторству історії? Та тому що крах «Ессекса» обріс легендами не гірше «Марії Селести», версії відрізняються, а ми бачимо цю історію очима двох очевидців – юнги Томаса Нікерсона і старпома Оуена Чейза (його грає Кріс Хемсворт - люблять в Голлівуді австралійців).
Фабула така: команда «Ессекса» у пошуках китів йде в середину Тихого океану, де знаходить велику зграю, але от біда - жертва дає здачі, величезний білий кит контратакує і руйнує корабель. І ніякого одноногого капітана-месника, як у «Мобі Діку». Моряки, які вижили, намагаються врятуватися в вельботах далеко від морських маршрутів.
До цього додається декілька конфліктних ліній всередині команди, цілий оберемок серіальних акторів, і, на жаль, невелика доза американського кіно-моралізаторства, без якого в наш вік гіперреалізму можна було б, до речі, і обійтися.
Решта без спойлерів описати не вдасться. Морському їжаку зрозуміло, що зняти подібний фільм можна тільки за допомогою сучасних технологій, благослови їх Доу-Джонс. Кити намальовані реалістично, актори реально худнули, моря і правди в кадрі вистачає. Кіно – міцне і солоне, якщо ви такий же фанат моря, як я, то вам дорога в кінотеатр, на екранізацію історії, що стала літосновою одного з найвідоміших романів світу.
Моя завищена, з поправкою на вітер, оцінка – вісім з десяти з тегом #ЛШ – Любителям Жанру
P.S. Раз ви дочитали до цього місця, то ось вам деталька – в моряків у шлюпках були живі черепахи, їх набирали на островах по дорозі для подальшого поїдання. Творці фільму, мабуть, вирішили прибрати черепах, щоб остаточно не злити зелених і не полегшувати страждання героїв.
P.P.S. Оскільки сьогодні зайшла мова про море і мальованих тварин, то захотілося переглянути «Життя Пі». Чудовий фільм, раптом ви його не бачили.
Кінопошук з Фоззі – по четвергах
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною - щодня
Момент в історії з Олександром Пасховером – по понеділках
Особисті фінанси з Іваном Компаном – по вівторках
Країна з Христиною Бердинських - по середах
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – по п'ятницях
Більше думок тут