«Авіація працює щодня». Як нищать окупантів та коли зменшиться загроза ракетних ударів РФ — інтерв'ю з речником Повітряних сил

 — Ви знаходитесь у Вінниці. Якою є ситуація в місті зараз?

— На жаль, маємо загиблих, поранених. Серед загиблих є і діти… Удар наносився з акваторії Чорного моря, противник випустив близько чотирьох ракет у нашому напрямку. Дві ракети влучили саме в Вінницю, фактично в центр міста, де багато людей відпочивають.

Звичайно, співчуваємо загиблим…

— Це страшна трагедія. Запитаю у вас саме як у представника командування Повітряних сил: як ви гадаєте, скільки ППО потрібно Україні для того, аби українські міста почувалися в безпеці?

— Чим більше, тим краще, особливо в нашому випадку. Тому що та ППО, що ми маємо, працює, звичайно, але ефективніше працюватиме сучасна ППО, яка призначена саме для збивання ракетних атак.

Наша протиповітряна оборона здебільшого заточена під збивання таких повітряних цілей, які мають велику відображаючу поверхню. Тобто радар їх опромінює і видно відбиття. Що крилаті, що швидкісні, що ракети від оперативно-тактичних комплексів все ж є малопомітні, тому не завжди вдається їх збивати. Це надзвичайно складна ціль для нас.

Потрібні насамперед сучасні системи, які здатні вражати такі цілі. Втім, хочеться сказати, що навіть маючи в арсеналі і такі засоби, ніхто не гарантує вам стовідсоткового чи навіть великий відсоток влучання, бо ракети створені насамперед для того, щоб обходити систему протиповітряної оборони — бути малопомітними, йти по дуже низькій від землі траєкторії польоту; вони можуть змінювати курс, йти в русло річок… Тому це складні цілі, а особливо в цих умовах — по Повітряних силах у перші дні завдали удару. І ми працюємо зараз в умовах війни — постійно переміщуємося по прихованих позиціях, тому це ще додає нам складності. Втім, сьогодні все ж дві ракети було збито, а це чиїсь врятовані життя.

— Найсучасніші системи ППО (приміром, ті ж NASAMS, здається, що Сполучені Штати нам пообіцяли в кількості двох штук), можуть бути гарантією того, щоби зупинити Калібри, Іскандери?

— Попередня інформація, що [по Вінниці випустили] Калібр із акваторії Чорного моря. Там швидкість 800 кілометрів [за годину]. Іскандер — це вже вісім тисяч і летять вони по балістичній траєкторії - фактично з космосу і на величезній швидкості опускаються на свою ціль.

Нам не дві штуки пообіцяли, а дві батареї. Ми розуміємо, що таке високотехнологічне озброєння мають не багато країн світу і стоять за ним у черзі. Норвезький виробник передасть ці системи. Коли буде можливість оприлюднення, скільки саме штук, це буде оприлюднено. Наразі йдеться про дві батареї, які мають не лише пускові установки, а певні машини для заряджання, виявлення цілей і для обслуговування комплексів.

Потужності виробників теж не безмежні, ми маємо це розуміти. У випадку і NASAMS, і IRIS-T, які нам уже обіцяють передати, це не є швидкий процес. Усе відбуватиметься, на жаль, поступово і не так швидко, як би нам цього хотілося вже сьогодні.

— Знаємо, що Росія на території України несе величезні втрати. Ніколи в її історії таких втрат не було. Якщо говорити про Повітряні сили, то є інформація про те, що більше 200 ворожих літаків і 188 вертольотів були знищені. Наскільки це серйозна втрата для них? Тому що 200 літаків — це дуже багато.

— У них є дуже багато літаків, крім цих 200, що вже збиті. В їх арсеналі було зосереджено близько 700 літальних апаратів (це літаки та вертольоти) напередодні вторгнення довкола території України на різних аеродромах базування.

Відсоток знищених уже дуже значний і це змусило їх змінити тактику застосування своєї авіації в, як вони говорять, «військовій операції» — у цьому варварському нападі на Україну.

Тепер авіація противника здебільшого діє на відстані, тому що наша протиповітряна оборона збила велику кількість [цілей], а це сучасні літаки — СУ-34, СУ-30, СУ-35, СУ-25; гелікоптери К-52 та інші.

Щодо безпілотних апаратів — взагалі вже йдеться про 650 [штук]. Тому вони змінили свою тактику і діють з-за меж. Щоправда, авіація противника (штурмова авіація та вертольоти) все ж на передньому краї, як і наша авіація, теж діє, тому що це авіація поля бою, яка повинна бути на передовій. Вони не залітають, тому що розуміють, що будуть знищені, і тому завдають таких підступних ударів ракетами морського, наземного та повітряного базування.

— У червні ви писали про те, що пілоти Повітряних сил були в гостях у конгресмена США Адама Кінзінгера. Він вніс законопроєкт про навчання українських військових льотчиків на американських винищувачах. Мабуть, із червня у вас є якісь апдейти? Чи зможемо ми отримати ці винищувачі і про які строки йдеться?

— Поки що апдейтів немає. На всіх щаблях влади ведуться перемовини з нашими партнерами щодо реалізації всього — насамперед, це протиповітряна оборона, про яку ми з вами щойно говорили. Навчання пілотів і отримання авіаційних платформ (літаки F15, F16 чи F18) — це вже будуть вирішувати, можливо, у більш закритих колах.

Щодо законопроєкту: так, він поданий. Але ми розуміємо, що це теж нешвидкий процес в американському політикумі, повинна пройти певна процедура.

Конгресмен Кінзінгер першим опублікував [інформацію про] цей візит пілотів, де вони могли поговорити в неформальній обстановці. Пілоти розповіли про потреби повітряних сил, саме авіаційні, щоб прикрити небо і щоби ці літаки могли допомогти нам визволяти окуповані території. Оскільки згаданий конгресмен сам є військовим льотчиком, вони говорили фактично однією мовою. І ми маємо велике сподівання, що все ж в американському суспільстві і в американському політикумі буде розуміння і [вони ухвалять] єдине правильне рішення про виділення Україні цих авіаційних платформ.

— Ми зараз говоримо про часткові контрнаступальні дії Збройних сил України на півдні. Ви є спеціалістом у цій царині? Як ви вважаєте, чи можливий масштабний контрнаступ без авіації?

— Важко відповісти на це запитання. У нас є авіація. Не можна сказати, що у нас її немає.

У нас є штурмова та бомбардувальна авіація, є армійська авіація Сухопутних військ (це вертольоти і ударні, і Мі-8, які теж є бойовими). Це все у нас працює щодня. Ми щодня завдаємо ракетно-бомбових ударів по противнику, винищувачі прикривають це все з повітря.

Але треба з розумінням ставитися до того, що якби у нас були сучасні американські літаки, які мають сучасне озброєння, особливо ракетне; радари, які можуть із повітря знищувати системи ППО противника для того, аби вже ударна авіація, яка в нас є, наші СУ-шки могли допомагати просуванню наземних військ, аби вони зазнавали якомога менших втрат. І тут на передову роль виходить наша артилерія. Ми вже отримали HIMARS, гаубиці M777, які за допомогою розвідданих, безпілотних літальних апаратів можуть завдавати ювелірних високоточних ударів.

Авіація у суміші з артилерією дійсно може допомогти у швидкому визволенні наших територій.

— Є дуже суперечливі дані щодо того, чи готувалися ми до широкомасштабної війни, чи ні. З одного боку, є свідчення, що було знищено багато нашої інфраструктури, якою користувалися Повітряні сили. З іншого боку, є заява радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка про те, що були створені муляжі наших літаків. За вашими спостереженнями, чи готувалися ми до того, що сталося 24 лютого?

— Буду говорити про Повітряні сили. Безумовно, Повітряні сили розробляли сценарії — плани А, В, С були прописані. Якби ми не готувалися, то у нас би вже не було Повітряних сил.

2014 року було підписано Мінські домовленості, де було заборонено використовувати як артилерію, так і бойову авіацію. І це був якраз той час, коли ми змогли відновити багато бортів авіаційної техніки, підготувати льотчиків до певного рівня — того класу, щоб нести бойові чергування. Навчань було чимало — десятки щороку і великих, і менших. Це двосторонні командно-штабні навчання, стратегічні командно-штабні, а також навчання з нашими міжнародними партнерами. Під час цих навчань ми на полігоні збивали цілі, які імітують крилаті ракети та радянські безпілотники Рейс, які у нас є на озброєнні. Повітряні сили відпрацьовували ті завдання, які виконують сьогодні по збиттю крилатих ракет.

Інші навчання, які відбувалися, — це вихід з-під удару. У ніч на 24 лютого було зрозуміло, що війна неминуча, але ніхто не думав, що це вийде в таких масштабах. Ніхто навіть не уявляв, на що спроможна путінська Росія, що завдадуть такого масованого ракетного удару. Першими цілями стали аеродроми, наші радіолокаційні підрозділи, а також зенітно-ракетні війська. Втім, до цього сценарію готувалися і впевнено вийшли з-під удару — зберегли техніку, людей. Звичайно, не все вдалося врятувати. Потім переформатувалися, зайняли бойові позиції, почали виконувати завдання і нищити окупантів.

Звичайно, готувалися, тому що з таким сусідом треба готуватися до будь-яких сценаріїв.