Обласні ради Львова та Житомира ввели «мораторій» на публічне використання того, що назвали «російськомовним культурним продуктом», і той факт, що цього терміну не існує в українському законодавстві, – лише частина проблеми.
18 вересня Львівська обласна рада проголосувала за введення «мораторію на публічне використання російськомовного культурного продукту по всій Львівській області до повного припинення окупації української території». Адміністрації міста доручили вжити заходів щодо створення міжвідомчої робочої групи за участі правоохоронних органів та громадськості, щоб провести пояснювальну роботу щодо мораторію.
Нічого не згадали про те, як виконувати цей мораторій чи про покарання для тих, хто його не дотримується. Насправді ж, після перших протестів обласна рада обмовилась, що те рішення мало рекомендаційний характер.
Практично ідентичне рішення 25 жовтня прийняла Житомирська обласна рада. Правозахисник та юрист Володимир Яворський представив ретельний аналіз цих рішень, які вочевидь порушують Конституцію України та міжнародне право, а заразом позбавлені здорового глузду. Він різко критикує те, що на ці рішення відповіли в цілому мовчанням, особливо з боку уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової.
Дві ради навіть не конкретизували, що вони забороняють
Дві ради навіть не конкретизували, що вони забороняють. Немає пояснення, що означає «російськомовний культурний продукт», так само невідомий цей термін і для українського законодавства.
І це найбільш тривожний пробіл, враховуючи той факт, що для виправдання своєї військової агресії проти України Росія говорить, що «захищає російськомовне населення». Своїм необдуманим кроком обласні ради фактично забороняють культурний продукт, створений українцями російською мовою, в той час як продукт Росії, держави-агресора, дозволений – якщо тільки не створений російською мовою.
Рішення Львівської обласної ради викликало обурення та критику з боку іноземних оглядачів. Використання цього рішення російською пропагандою було цілком передбачуваним, і дуже неприємним. Ще у 2014-му, коли Росія намагалась переконати світ, що їй необхідно було вторгнутись у Крим та Донбас «з метою захистити російськомовних», у Львові провели блискучий експеримент. Вдаючи з себе росіян, молоді люди запитували дорогу до російської церкви, що тихцем знімалось на камеру їхнім спільником, і доводить стереотипність стандартного наративу про антагонізм щодо росіян. Жоден пішохід не відреагував агресивно. Якщо деякі пояснювали як потрапити до церкви українською, то інші відразу ж переходили на російську. Одна людина навіть звернула зі свого шляху та показала людям, як знайти церкву.
Рішення Львівської обласної ради зараз є ще більш недоречним, враховуючи ту кількість українців, які через російську агресію були змушені покинути свої домівки в Криму та на Донбасі. Для багатьох з них російська є першою мовою.
Сфера застосування такого широкого мораторію заразом підкреслює його абсурдність, оскільки розповсюджується на літературні твори, театральні постановки та інше, що немає нічого спільного з російською агресією. Це виходить далеко за повноваження, які має кожна з цих рад.
Якщо вони вірять, що мають право на такі рішення, виходячи з лютневого рішення Конституційного Суду анулювати вкрай суперечливий закон 2012 року, що значно підняв статус російської мови, то вони помиляються. Яворський вказує на те, що існує безліч діючих законів, які регулюють медіа, кіно та інші сфери, що не дає радам право накладати такі довільні обмеження. Порушення законів веде до покарань.
І вже напевно найбільш важливим є те, що ці обмеження, навіть якщо це лише пропозиції, ідуть врозріз зі статтею 10 Конституції, яка говорить, що «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України… Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».
Можливості для «обласного рішення» просто не існує.
Яворський також апелює до інших частин Конституції та міжнародного законодавства, що гарантує свободу висловлювання. Ви не можете захищати право людей виражати свої погляди, обмежуючи їх свободу вибирати, якою мовою виражатись.
Це можна розглядати як дискримінацію на мовному ґрунті та нехтуванням як українського Закону про національні меншини, так і Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, яку Україна ратифікувала.
Можливо, Яворський правий, говорячи про те, що ці рішення мають радше політичне, ніж юридичне значення, та вони однаково вимагають реакції від омбудсмена.
Це особливо важливо через те, що хоча незабаром після львівського рішення було чітко сформульовано відсутність будь-якого права на такий мораторій, Житомирська обласна рада винесла таке ж недосконале рішення. «Мовне питання» регулярно використовують у ході виборів, а враховуючи його спрямованість на протидію російській агресії, таким нездійснюваним та неконституційним рішенням ще не кінець.
Переклад НВ
Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Галі Койнаш. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени