Рішення Верховної Ради назвати Росію агресором і реакція на нього в Кремлі — цілком передбачувані. Звісно, такі формулювання категорично не влаштовують Кремль. Не варто чекати, що Генеральна Асамблея ООН або Рада Безпеки ООН підтримають таке формулювання, оскільки будь-які ініціативи визнати Росію агресором будуть заблоковані представниками Росії. Але поява такого закону в Україні — це важливий крок: створюється якась юридична база, яку західні партнери вимагали від Києва для того, щоб продовжувати легальний процес врегулювання конфлікту на Донбасі.
Але поки що це лише слова, які Росія може приймати, чи не приймати. Це не має великого значення. Те, що буде відбуватися далі у двосторонніх відносинах Києва і Москви, визначається аж ніяк не словами і не реакцією в Кремлі або МЗС, а ресурсами.
З точки зору Путіна, проблема під назвою «Україна» досі не вирішена. Ситуація підвисла. Те, що Крим — це частина РФ, ніхто в світі, крім Росії та її сателітів, не визнають. Те, що в Україні перебувають російські силові структури і є російська зброя, вже давно ні в кого сумнівів не викликає. Так, МЗС Росії виступив із засудженням і обуренням. Ну і добре. Реально для того, щоб діяти у такому радянському, силовому ключі, у Путіна немає ресурсів, — ні фінансових, ні людських, ні дипломатичних, ні навіть військових. Якщо рухатися по цьому військовому напрямку і спробувати «пробити» коридор до Придністров'я (а ця ідея не охолола в головах кремлівських стратегів, і це ні в якому разі не треба скидати з рахунку), то ситуація для Росії радикально погіршиться.
Тому що Україна готова до таких дій, рівень її боєздатності сильно підвищився. А ось група підтримки Росії ослаблена. Тому спроба вирішити «українську проблему» силовим шляхом буде, як мені здається, самогубною для путінського режиму. Це не означає, що вона не може відбутися, але вона — малоймовірна.
Кремль робитиме все, щоб розхитати ситуацію в Україні
У Кремлі продовжує скорочуватися кількість можливостей вплинути на ситуацію. Так, Україні будуть мститися, її будуть карати усіма можливими способами. Це будуть диверсійні угрупування, провокації, спроби внести дестабілізацію в економічні реформи, підтримка будь-яких екстремістських рухів, неважливо яких, — крайніх правих або лівих, — Кремль робитиме все, щоб розхитати ситуацію. Але і до цього в Україні готові.
Незважаючи на те, що Путін все ще користується підтримкою більшості, в російському суспільстві зростає деяка втома. Приєднання Криму вже не радує. На перший план виходять проблеми соціального характеру. Тому відвернути виборців маленькою переможною війною вже не вийде. Все, що може статися, — напевно, буде посилено пропагандистську складову на російському ТБ, станеться чергова гарячка з приводу того, які українці огидні люди. Ну і це вже не працює.
Серед російського силового істеблішменту ще жива ідея про те, що «треба було би бути сміливішими, йти вперед і приєднувати Одесу», і так далі. Але поки рішення приймають не генерали, а Путін. Тому криків з приводу прийняття Радою закону про Донбас буде багато, а якихось радикальних змін у двосторонніх відносинах — мало.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени