Квітнуть та пахнуть

Вітчизняні виробники троянд витісняють з національного ринку західних конкурентів і прокладають шлях в Європу. Українські квіти вже дарують в Польщі і Голландії

Катерина Іванова

(Київ-Некрасове-Княжичі-Квітневе-Київ)

Валерій Горбань, засновник найбільшого в Україні квіткового комбінату Асканія-Флора, згадуючи, як починав свій бізнес, жартує, що вибирав його по запаху. Тоді у нього було два варіанти — свиноферма або фабрика троянд. "Я побував і там і там, в результаті мій вибір був очевидний", — посміхається квітковий магнат.

Зробивши ставку на красу, підприємець не прогадав. Сьогодні кожна друга вирощена в Україні троянда — з його господарства. А площа теплиць компанії (23 га) в три рази перевищує найбільші європейські оранжереї.

Відбувшись в кризу легким переляком, сьогодні ринок троянд разом з Асканією-Флорою йде на зліт. Українські виробники впевнено витісняють західних конкурентів: згідно Держстату, якщо в 2012 році на частку вітчизняних компаній припадало приблизно 30% ринку, то в 2016-му — всі 80%. Потреби ринку закривають всього чотири тепличних комбінати — Асканія-Флора, Камелія, Фрезія і Тандем, які в сумі володіють 40 га теплиць.

При цьому в 2016 році експорт зріс утричі в порівнянні з минулим роком. Українські квітникарі реалізували майже 3 млн троянд, констатує Олена Жужа, аналітик компанії Pro-Consulting, 13 років займається маркетинговими дослідженнями ринків по всіх галузях економіки.

Причиною такого зростання стало відкриття нових ринків для українських квітникарів, зокрема Ірану, Іраку і Казахстану, вважає Жужа. А головними покупцями українських троянд залишаються Польща, яка забирає 50% загального обсягу українського експорту, Білорусь (29%) і Нідерланди (20%).

Головна перевага української троянди на світовому ринку — її ціна. В середньому одна троянда в 2016 році коштувала $0,4. За оцінками експертів, це дешевше європейської на 10-20%, що робить українську квітку найдешевшою в Європі навіть з урахуванням транспортних витрат.

С Ергій Загоруйко, генеральний директор компанії Камелія, другого найбільшого виробника троянд в Україні, називає себе "квітковим динозавром". У цьому жарті лише доля жарту: його Камелія на ринку вже майже чверть століття.

Загоруйко починав з експорту різних рослин. А 17 років тому прийняв рішення розводити троянди. У селі Княжичі під Києвом купив з партнерами землю, яка сьогодні перетворилася на справжню фабрику троянд з 7,5 га теплиць, тут трудяться 120 робітників. У цьому господарстві зрізають по 100 тис. квіток в день.

З робочого кабінету Загоруйко є прямий вихід в теплиці. Під їх скляними дахами — 34 ºС і майже 100-відсоткова вологість. В таких умовах десятки чоловіків і жінок обрізають і сортують стебла, общипують листя, удобрюють квіти. Тут працюють по вісім годин на день сім днів на тиждень. Поблажку керівництво робить тільки 1 січня, коли робочий день починається не о 8, а о 9 ранку.

Більшість тутешніх працівників — приїжджі, і для них прямо на території компанії побудовано гуртожиток.

Разом з іншими найманими працівниками Камелії на канікулах тут трудяться діти гендиректора і головного агронома — 13-річний Олександр та 12-річний Тимофій. "Ми не підтягуємо до себе бутон, а нахиляємося до нього", —поблажливо критикує роботу юних квітникарів Загоруйко.

У теплицях між строкатими рожевими рядами привільно розгулюють коти. "Дуже цінні співробітники", — серйозний Загоруйко пояснює, що коти ловлять пацюків, які занадилися гризти дроти під стелею теплиць.

Квітникар розповідає про тонкощі свого виробництва: новий бутон на стеблі з'являється кожні п'ять тижнів. Але в першу чергу увагу привертає розквітла квітка: в теплицях куди не глянь — на сотні метрів тягнуться ряди троянд, готових до обрізки. Всього близько 25 сортів.

Кожного дня робітники зрізають троянди, що підросли за ніч, складають їх в пластикові контейнери, а потім відвозять в цех обробки. Там їх сортують по довжині і тому, наскільки і яким чином розкритий бутон, упаковують і відправляють на холодильні склади.

Традиційно в Україні вважалося: чим вище троянда і крупніше бутон, тим вона красивіша. В Європі все навпаки, говорять фахівці. Зараз поступово європейські смаки приживаються і у вітчизняних споживачів. Наприклад, в останні п'ять років в Україну з Європи перекочувала мода на так звані піоноподібні троянди. "Те, що у мене йшло як "нестандарт" і продавалося в п'ять разів дешевше", - розводить руками Загоруйко.

Хіт останніх років — троянди з декількома маленькими бутонами на одному пагоні, так звані спрей. Вони настільки популярні, що в наступному році 25% місця в теплицях Загоруйко збирається відвести під ці сорти.

Однак в деяких квіткових питаннях українці проявляють консерватизм: як і раніше рідко купують троянди без приводу і залишаються вірні трьом основних кольорам — червоному, білому і жовтому. А популярні в Європі двоколірні троянди тут все ще вважаються бракованими.

Виробництво троянд в Україні — бізнес високорентабельний. За словами Жужі з Pro-Consulting, в середньому рентабельність цілорічного вирощування становить близько 70-80%. Це в 2,5 рази вище, ніж рентабельність вирощування пшениці, однієї з найпоширеніших в Україні сільгоспкультури. Однак у вирощуванні троянд є і своя ложка дьогтю: це трудомісткий і дорогий бізнес перш за все через необхідність цілорічного опалювання теплиць.

Основна частина витрат для українських квітникарів досі доводиться на енерговитрати — 65%. З цієї причини з ринку пішли багато квіткових компаній.

Олександр Дусанюк, генеральний директор компанії Dekoplant, найбільшого виробника саджанців в Україні, згадує, як на регіональному вінницькому підприємстві Украфлора, де він працював свого часу, 12 га старих радянських теплиць в морозні зимові дні в добу споживали 100 тис. кубометрів газу.

"Приходиш вранці, а за добу спалили 0,5 млн грн, — згадує він.— Взагалі, за десять років існування компанії ціна на газ виросла в 10 разів, а на троянду — піднялася на 25%".

Схожі процеси відбуваються по всьому світу. "За останні 10 років в Голландії з 1,200 га теплиць залишилося менше 200, — каже Горбань.— Всі неефективні пішли з ринку".

Запорукою виживання в цьому бізнесі стають нові технології, вважають фахівці. Ось і Горбань згадує, як два роки відновлював старий розорений тепличний комплекс, після чого прийняв кардинальне рішення побудувати новий з урахуванням сучасних технологій.

Тепер в його теплицях всі процеси автоматизовані і комп'ютеризовані: вентиляція, полив, добриво, обрізка стебел. На даху встановлено датчики руху вітру, спеціальні шторки на склі в літню пору служать захистом від сонячних променів, а в зимову — додатковим засобом для енергозбереження.

Коштує така "начинка" від $1 млн до $5 млн, констатує Горбань. Причому половина вартості, говорить він, зарита під землею: це та сама інфраструктура, що дозволяє працювати оранжереї, як годинниковому механізму.

Вітчизняний квітковий ринок останніх років знаменитий не тільки трояндами, а й виробництвом їх саджанців. Якщо до 2014 року половину посадкового матеріалу становив голландський імпорт, то зараз до 90% ринку — це саджанці з українських господарств. За словами садівників, їх можна вирощувати поза теплицями, що значно здешевлює процес.

Саме саджанцями спільно з голландськими партнерами зайнявся Дусанюк в 2013 році. У селі Медвеже Вушко, що в 30 км від Вінниці, він заклав перші 16 га майбутнього квітучого бізнесу. А через кілька років розширив господарство до 100 га, орендувавши землю в сусідньому селі Некрасове.

Щопонеділка Дусанюк особисто обходить свої пахучі поля, інспектуючи і оцінюючи сходи за кількома критеріями — наявністю бур'янів, сміття, станом листя, стебел і бутонів.

Крім троянд, тепер в його господарстві з'явилися плодові дерева, ягоди та декоративні чагарники, проте виробництво саджанців троянд займає в структурі бізнесу левову частку — близько 40%. Та й візитку вінницького бізнесмена прикрашає безліч трояндочок — данина продукції, з якої почалася справа підприємця.

Троянду він називає вибагливою рослиною, що вимагає особливого догляду. Кожні десять днів — полив, обрізка три рази за сезон, обробка отрутами — раз в 10-11 днів. "Перед посадкою ми вносимо в грунт 600 т органічних добрив, — каже Дусанюк.— Це десять вагонів".

Романтичний флер навколо трояндових кущів розвіюється, як дим, коли бачиш, скільки праці стоїть за їх вирощуванням. Причому більша частина робіт виконується вручну.

На спеці, зігнувшись у три погибелі, дві немолоді жінки прищеплюють нововисаджені кущі. Працюють в парі: одна робить надріз біля основи стебла, друга слідом перев'язує рослину. За день разом вони встигають обробити до 3 тис. кущів. На полі одночасно працюють кілька таких пар.

Технологію виробництва, як і технологію упаковки, при якій саджанець здатний зберігатися при кімнатній температурі чотири тижні, Дусанюк повністю скопіював у голландських колег. Це дало можливість бізнесмену почати роботу з усіма національними мережами супермаркетів в Україні і заявити про себе на західному ринку.

В результаті в минулому році з Некрасове в Польщу, а звідти до Великої Британії, Німеччини та Австрії поїхала перша пробна партія — 15 тис. саджанців троянд. Цього року — вже 100 тис.

Втім, в світовому квітковому бізнесі, оборот якого складає € 30 млрд на рік — майже третина ВВП України, — це крапля в морі.

Головний хаб світового квіткового трафіку — голландське містечко Алсмер. Тут знаходиться FloraHolland, найбільший квітковий аукціон світу площею 90 га, що працює вже більше 100 років. Через нього за рік проходить 12 млрд шт. квітів, які поставляються з 50 країн світу. Саме по котируваннях голландської біржі встановлюються світові ціни на квіти.

Минулого року спробував показати свої троянди на голландському аукціоні і Загоруйко з Камелії. Цей досвід виявився не дуже вдалим.

За словами Загоруйка, щоб заявити про себе серйозно, потрібно бути присутнім на біржі 4-5 днів в тиждень і продавати за цей час не менше 150-200 тис. троянд. Це для нього поки досить клопітно.

Втім, Камелія голосно заявила про себе в Польщі, налагодивши співпрацю з 18 великими оптовиками, і в Білорусі. Там, каже Загоруйко, українська троянда тепер психологічно сприймається як імпортна, і за неї готові платити дорожче.

"Для задоволення марнославства мені б хотілося позмагатися [з голландцями], але це моє марнославство, а гроші грішми", — резюмує квітникар.

Зате на українському ринку вітчизняні компанії зайняли лідируючі позиції і здавати їх не мають наміру. "У нас є проект з подвоєння площ, — зізнається Горбань.— Якщо ринок почне відновлюватися, будемо розвиватися далі".