На перший погляд, аж ніяк не гучну. І навіть взагалі не зовсім наукову.
Цього тижня саме так і сталося.
Мою увагу привернула новина про те, що 25 вересня поточного року парижани не почують ні звуків автомобільних моторів, ні гудків, ні скрипу гальм. Цей день у французькій столиці буде вільним від автомобілів.
За задумом паризької влади, день без авто дозволить досягти двох цілей відразу. По-перше, увагу туристів, та й самих парижан буде привернуто до піших прогулянок містом.
По-друге, акція покликана привернути увагу до альтернативних видів транспорту.
Рік тому подібна акція вже проводилася. Напередодні паризького кліматичного саміту, який повинен був призвести до прийняття нової угоди по боротьбі з глобальним потеплінням.
Цього року акцію вирішили поширити не тільки на саме місто, а й на все передмістя Парижа, за винятком кільцевих автомагістралей, якими через Париж йде транзитний транспорт, зокрема й міжнародний. З 11 ранку до 6 вечора від автомобілів будуть вільними 648 км. доріг.
Це не разова акція, це початок тренду. Ось, наприклад, знамениті Єлисейські поля з весни цього року раз на місяць перекрываються для автомобільного транспорту.
Раніше НВ писало, що в Парижі введено заборону на в'їзд в денний час автомобілів старше 1996 року випуску. Таким чином влада піклується про чистоту повітря (старі машини зовсім не екологічні).
Чому я пишу про це?
Та тому що в світі стільки пустодзвонів і супутнього їм порожнього базікання, що почувши про реальні справи деколи хочеться плакати від щастя.
У світі нарешті щось змінюється.
Озонова діра почала затягуватися бо були виконані угоди з припинення використання хлорфторвуглеців.
У тій же Франції нещодавно заборонили продавати одноразові пластикові пакети. Так, вони зручні, але засмічують довкілля.
Набирає обертів мода на електрокари. Причому, справа не тільки в сексуальних і реактивних дітищах Tesla. Користуються попитом і недорогі моделі від інших виробників.
Когось досі смішить, коли кремезний чоловік виходить зі скромного Nissan Leaf. Але це нормально.
Справжній мачізм більше не передбачає наявність американського спорт-кара (сподіваюся, Він Дізель мене не чує) або чорного Lexus з декількома сімками на номерних знаках (а тут навіть нерозумно сподіватися, що мене почують).
Сьогодні модно бути розумним і свідомим. Як серед великих промислових компаній, що завжди шукають економічну вигоду, так і серед звичайних громадян.
Smart is the new sexy - такий слоган цього десятиліття. І це круто.
Я думав про все це сьогодні, коли повертався з сім'єю з нашої вельми екологічної дачі в глушині в загазований навіть у вихідні дні Київ.
Коли зупинився на світлофорі за маршруткою, з вихлопної труби якої валив дим, настільки чорний, що я не здивуюся, якщо водій заправляється НЕ соляркою, а людськими стражданнями.
Коли раптово звернув увагу скільки їздить київськими вулицями допотопних драндулетів, які вже перебували в стані «корч після двох капіталок» коли Леонід Брежнєв цілував «в ясна» Еріха Хоннекера.
Я прекрасно розумію, що нинішню українську владу всі ці проблеми хвилюють не більше, ніж шерифа - проблеми індіанців.
Що ніхто не заборонятиме автотранспорт в Києві – а то як же вся ця «бичка» на брутальних позашляховиках добереться до ресторанів в центрі. Що ніхто не перейматиметься екологічністю громадського транспорту – всі знають про коріння однієї української корпорації, яка виробляє маршрутки.
І я не знаю, як це змінити. І розумію, що говорю про очевидні речі.
Але мовчати теж нерозумно, правда?
Добре, що у нас вже проблискують Tesla і є ціла служба таксі з електромобілями. Але цього замало.
Зрештою дочекаємося, що озонова діра над усім світом затягнеться, а над нами розверзнеться :)
.
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною– щодня
Момент в історії з Олександром Пасховером – щопонеділка
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – щоп’ятниці
Больше точок зору тут