Кульмінацією європейського турне президента США Дональда Трампа стала зустріч у Гельсінкі 16 липня. Саміт із президентом РФ Володимиром Путіним очікували з тривогою. На рандеву Трамп прийшов із багажем старих проблем і нових розбіжностей, що виникли ще під час саміту НАТО у Брюсселі та офіційного візиту до Сполученого Королівства, а також через часті заяви про намір розвинути корисні зв'язки з Путіним. У Москві експерти неохоче обмірковували, які пропозиції Путін може зробити своєму примхливому співрозмовнику. Їм, звісно, хотілося спекулювати на розбіжностях у Північноатлантичному альянсі. Постійний недипломатичний тиск Трампа на європейських (і канадських) союзників, а також його недбале образа прем'єр-міністра Великобританії Терези Мей, російська преса описувала з особливою увагою до деталей. Проте, більшість коментарів не вдавалися в похвалу Трампу за те, що багато його зауважень були в інтересах РФ.
Головною больовою точкою європейців, на яку намагається тиснути Трамп – багаторічне небажання збільшувати свої оборонні бюджети до 2% від ВВП. Зрозуміло, президенту США політично зручно приділяти велику увагу давно обговорюваному питанню про «розподіл тягаря»: це дає йому можливість переключити увагу з інших стратегій – від підриву ядерної угоди з Іраном до виходу з паризької кліматичної угоди. Однак, суть вимоги в тому, щоб змусити зацікавлені, але демобілізовані держави-члени НАТО серйозніше ставитися до стримування агресивної поведінки Росії. І щоразу, коли Трампу вдається змусити союзників серйозніше ставитися до стримування РФ, це стає провалом для Москви: грати м'язами не так просто, якщо американські військові збільшують масштаби присутності своїх військ у Європі. Кремль може високо цінувати талант Трампа ображати своїх союзників, але факт того, що НАТО швидко розширює свій військовий потенціал та інфраструктуру, звісно ж, Кремлю не до душі.
Грати м'язами не так просто, якщо американські військові збільшують масштаби присутності своїх військ у Європі Інший напрямок атаки, де під ударом Трампа опиняється канцлер Ангела Меркель, є залежність Німеччини від російського експорту природного газу і нафти. Звичайно, названі Трампом дані були сильно спотворені, – імпорт з Росії покриває приблизно 15%, але ніяк не 70% загального споживання енергії в Німеччині. Але його думка про те, що у такої зростаючої залежності (особливо на газовому ринку) будуть наслідки, була добре обґрунтованою. Меркель намагалася спростувати, безумовно, перебільшене звинувачення Трампа в тому, що Німеччину «повністю контролює» Росія. Але залежність від нібито дешевших і надійніших постачань Газпрому насправді пов'язана з ризиками у сфері безпеки і поширенням російської корупції. Як з погляду економічної доцільності, так і політичної шкоди європейській солідарності, підтримка російського проекту будівництва газопроводу Північний потік-2 з боку Меркель – сумнівна. І Трамп цілиться саме в це болюче місце. Кремль кинувся захищати проект путінського газопроводу і звинуватив США в тому, що вони загрожують санкціями заради отримання необґрунтованої конкурентної переваги на газовому ринку. Очікувалося, що Путін утримається від обговорення цього питання під час зустрічі в Гельсінкі, оскільки про компроміс не може бути й мови: Москва, звичайно, не хоче непередбачуваності на нафтовому ринку.
Під час саміту НАТО порушували кілька важливих питань, що стосуються південного флангу, яким Трамп приділяв мало уваги. Фактично, саме це нехтування допомогло добитися скромного прогресу. Нарешті Македонія наблизилася до вирішення суперечки з Грецією про назву держави і отримала запрошення приєднатися до Альянсу. МЗС РФ, як і годиться, засудило це «насильницьке поглинання». Крім того, президент Грузії Георгій Маргвелашвілі домігся визнання реформістських зусиль Грузії, завдяки чому країна стала сильним кандидатом на членство – Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг дав ще одну обіцянку завершити процес приєднання держави в зазначені терміни. Тим часом, Вірменія і Азербайджан зробили зусилля для відновлення діалогу з урегулювання конфліктів. Президент України Петро Порошенко провів коротку зустріч з Трампом у Брюсселі і переконався, що Білий дім належним чином оцінив прагнення його країни вступити до Альянсу. Всі ці події ще раз підтвердили, що НАТО активізується на європейському Сході: території, яку Росія прагне зробити зоною свого панування. Тож у цій зоні заворушень Трамп не піде на жодні поступки Путіну щодо численних конфліктів і крихких перемир'їв.
У декларації, ухваленій на саміті НАТО, особливу увагу приділяють спробам Росії втрутитися у виборчі процеси держав-членів, а також кампанії з дезінформації і зловмисної кіберактивності. Отже, здається, Трампу просто зв'язали руки – у майбутньому він навряд чи зможе проголосити Путіна невинним у підриві президентських виборів США 2016 року. Навіть більше, нещодавно спеціальний радник Роберт Мюллер обвинуватив 12 офіцерів ГРУ у зломі комп'ютерів кампанії Гілларі Клінтон – тим самим, поклавши провину за великий кіберзлочин безпосередньо на російський уряд. Хоча Трамп і може спробувати перекласти провину за слабкість Вашингтона в цьому напрямі на президента Барака Обаму, це все одно не виправдає Путіна. МЗС РФ засудило «ганебну комедію» розслідування Мюллера і назвало її спробою зіпсувати атмосферу Гельсінського саміту. Проте, Трамп напевно знає, що кожен його демарш проти російських шпигунів і тролів союзники розцінюють як справжнє лідерство.
Дивовижна здатність Трампа роз'єднувати Захід і ображати союзників США теоретично робить його цінним «активом» Кремля. Але всі ці хвилювання напередодні Гельсінського саміту, фактично, тільки розчарували Путіна. Альянс знову довів, що здатний спільно ухвалювати рішення: у кінцевому підсумку Трамп заявив, що повністю задоволений цим процесом. Нові батальйони й ескадрильї, спрямовані Альянсом для захисту балтійських держав, напевно непокоять Москву, так само як і американські кораблі, що беруть участь у військово-морських навчаннях у Чорному морі. Рука Путіна в Гельсінкі ослаблена твердою позицією Столтенберга, Меркель, Мей і Мюллера. І, як не дивно, Трамп, здається, може очолити цей загальний рух проти спроб Росії зруйнувати західну єдність.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена
Більше поглядів тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени