Оригінал тексту опублікований на Bloomberg View. Інші колонки Bloomberg View за посиланням
У 2008 році американський демограф Річард Сінкотта передбачив, що авторитарний Туніс до 2020 року стане на шлях демократії. Коли вчений заявив про це на зустрічі з експертами по Близькому Сходу, аудиторія просто вибухнула від сміху. Проте, Туніс – єдина історія успіху Арабської весни, що почалася у 2010 році. Чому вибір припав на Туніс, а не інші країни цього регіону, що також пережили революцію? Сінкотта враховував у своїх розрахунках показники стійкості рівня народжуваності.
Демограф розробив шкалу, виділивши чотири етапи: юнацький (середній вік до 25 років), проміжний (до 35 років), зрілий (до 45 років) і більш зрілий (вище 45).В «юнацьких» країнах з високим рівнем народжуваності, школи зазвичай переповнені і недофінансовані, конкуренція за робочі місця серед молоді – напружена. Всі ці причини підвищують ймовірність протестів. За теорією Сінкотти, в країні, де середній вік населення 15 років, імовірність обійтися без громадянських конфліктів становить близько 60%.
Зрештою, громадянська революція здається немислимою, коли половині населення за 40
Якщо середній вік 27 років, тоді ця позначка досягає вже 80%. Зрештою, громадянська революція здається немислимою, коли половині населення за 40.Тем не менше, повстання в «юнацьких» країнах далеко не завжди ведуть до стійкої демократії. За спостереженнями Сінкотти, більшість «юнацьких» країн регіону, які пережили революції, переключилися на авторитаризм. Це пояснює, чому Арабська весна не привела до демократизації Єгипту (середній вік 24), але послужила початком для становлення демократії в Тунісі (середній вік 32).
Іранці вже не такі молоді, як раніше. Завдяки успішній політиці боротьби з народжуваністю 1980-х років, Іран переживає ту ж проміжну фазу розвитку, що і Туніс. І якщо вірити Сінкотті, це і є вікно для економічного зростання і політичних змін. На цьому етапі у країн, як правило, вистачає ресурсів для ефективної системи освіти, а також – молоді і людей старшого віку, спраглих жити в демократичній державі і здатних забезпечити зростання економіки.
У 2017 році Сінкотта опублікував власний рейтинг країн, які можуть потрапити в категорію «вільних» в рейтингу Freedom House найближчим часом. У Топ-5 виявився також Іран. І зараз, після гучних протестів, цей прогноз вже не виглядає неправдоподібним або смішним.
Проте, подібні протести можуть і не перерости в революцію. У грудні Сінкотта і Карім Саджапур написали в спільній статті для Carnegie Endowment: «У міру того, як іранська молодіжна хвиля розсіюється, а середній вік країни зростає, населення, ймовірно, буде все більше і більше уникати ризикованої, насильницької конфронтації з режимом. Відповідно, політичні зміни в Тегерані можуть рухатися повільніше, ніж того може бажати Вашингтон»
Динаміка поточних протестів свідчить про те, що це пророцтво може виявитися точним. Молоді люди у віці до 25 років, швидше за все, є рушійною силою антиурядових акцій, і вони безумовно становлять основну частину активістів, затриманих владою. Зараз протестуючих менше, ніж було в 2009 році, але тоді, побоюючись насильства і хаосу, середній клас Тегерана не приєднався до активістів.
І хоча керівники Ірану загрожують жорсткими діями (близько 20 осіб вже були вбиті в вуличних боях) президент Хасан Рухані намагається піти на примирення. Він визнав право народу на протест і справедливість їх економічних вимог. І це може означати, що поступки і часткова лібералізація ймовірні. І хоча теорія Сінкотти піддалася критиці, вона інтуїтивно переконлива. У країни з молодим населенням дещо більш високі шанси змінитися. І чим старшими стають люди, тим більше їм є, що втрачати.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Леоніда Бершидського. Републікація повної версії заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени