На перемовини про умови виходу Великобританії з Євросоюзу було витрачено величезну кількість часу і сил, і вони принесли стільки ж багато розчарувань. Але наразі країна готується до проведення вирішальних парламентських виборів 12 грудня, і тому досі невідомо, коли і як відбудеться Брексіт, та чи відбудеться він взагалі.
Але якщо припустити, що Британія дійсно вийде з ЄС, тоді новому уряду доведеться розпочати тривалий і важкий процес переговорів про нові відносини з рештою світу. З цим процесом будуть пов’язані важкі рішення, і одним з найважчих буде таке питання: чи повинна Британія зближувати своє регулювання у ключових галузях економіки з регулюванням Євросоюзу або США. Куди ж прямуватиме Британія?
Прем'єр-міністр Борис Джонсон прагне, щоб після виходу з ЄС Британія уклала торговельну та інвестиційну угоду із США. Дійсно, серед окремо взятих країн Америка є найбільшим торговим партнером Британії, а також найбільшим джерелом (і напрямом) її прямих іноземних інвестицій.
Проте, прагнучи укласти таку угоду, Британія має вирішити, наскільки сильно вона готова гармонізувати власні норми регулювання з нормами, що діють в США (як того хочуть американські фірми та інвестори). Більш тісна гармонізація правил із США може створити нові бар'єри на шляху торгівлі з Євросоюзом, а це набагато більший ринок для британського експорту. Крім того, перспектива запровадження американських стандартів (наприклад, в таких сферах, як ціни на ліки, охорона навколишнього середовища, стандарти якості продовольства, захист благополуччя тварин) вже викликає суспільне невдоволення в країні.
Готуючись до життя після Брексіта, Британія потенційно може очікувати посилення напруженості у відносинах із США та ЄС з регулювання в ще двох важливих галузях економіки.
Перша галузь — це банки та фінанси. 2018 року внесок британського сектора фінансових послуг в економіку становив 132 млрд фунтів стерлінгів ($170 млрд), тобто 6,9% ВВП. Він забезпечував 1,1 млн робочих місць (3,1% від загального числа) і заплатив податки на суму близько 29 млрд фунтів (протягом 2017−18 британського податкового року). Крім того, цей сектор експортував послуг на суму 60 млрд фунтів (й імпортував на 15 млрд фунтів).
Однак сектор фінансових послуг створює величезні ризики, якщо його не регулювати адекватним чином. Фінансова криза 2007−2008 років призвела до падіння обсягів національного випуску у Великобританії на 7%, знищила мільйон робочих місць і спровокувала зниження зарплат на 5% відносно рівня 2007 року, а також паралізувала банківське кредитування. Уся Великобританія (і значна частина решти світу) відчула цей катастрофічний удар.
Після кризи незалежна комісія переконливо довела необхідність реформи регулювання з метою захистити британське суспільство (і державну скарбницю) від безрозсудного банківського кредитування. Влада в ЄС і США також усвідомили необхідність більш надійного регулювання.
Однак сьогодні Америка і Європа використовують надто розрізнені підходи. В ЄС регулятори продовжують посилювати пруденційні правила і вимоги до капіталу (особливо для дуже великих банків) і розширюють сферу регулювання так, щоб вона охоплювала всі види фінансових активів і професій в індустрії фінансових послуг.
США ж, навпаки, розгорнули свій курс за президентства Дональда Трампа. Його адміністрація збирається скасувати ключові елементи регулювання, введеного після фінансової кризи. Сьогодні в програмі уряду США зниження вимог до банківського капіталу, ослаблення банківських стрес-тестів і антикризового планування («Living wills»), дозвіл проводити більше власних торгових операцій з цінними паперами та нерегульованих угод з похідними фінансовими інструментами (деривативами). Крім того, уряд має намір послабити норми захисту споживачів й інвесторів, скоротити пруденційне регулювання системно значимих банків, знизити рівень регулювання небанківських установ та тіньової банківської системи, а також скоротити витрати на дослідження і моніторинг у фінансовій індустрії і перейти до принципу невтручання під час контролю за дотриманням законодавства про цінні папери.
Дехто з інвесторів отримав б величезну вигоду від проведення Британією політики фінансового дерегулювання в американському стилі, і вони будуть і далі домагатися цього. Але їхні прагнення до прибутку, а не до системної безпеки, загрожує скасуванням запроваджених норм регулювання, які сьогодні захищають британців від повторення кризи 2007−08 років. І така політика може завдати удару по центральних позиціях Лондонського Сіті в європейській фінансовій системі.
Дотепер Британія використовувала надійні підходи до фінансового регулювання і вживала заходів, які навіть є більш посиленими, що запроваджені регуляторами в ЄС. Зокрема, це новий режим, що вимагає відповідальності керівництва банків під час прийняття рішення та ізоляції роздрібних операцій великих банків з метою захисту депозитів клієнтів від шоків в ширшій фінансовій системі. Британське суспільство підтримує ці заходи, тому можна вважати, що після Брексіта уряд коливатиметься з рішенням про їх послабленні.
Другою проблемою для Британії після Брексіта стане питання великих технологічних компаній США. В опублікованій в цьому році доповіді британського парламенту йдеться, що компанія Facebook «навмисно і свідомо порушувала законодавство про конфіденційність даних і захист конкуренції». Але розміри і глобальна присутність великих технологічних компаній ускладнюють регулювання або справляння впливу на них уряду будь-якої іншої країни, крім США.
Вибравши інший шлях, Євросоюз став лідером в зміцненні права громадян на конфіденційність даних за допомогою свого «Загального регламенту щодо захисту даних» (GDPR). Крім того, Єврокомісія займає активну позицію захисту конкуренції та обмеження ринкового домінування цифрових гігантів. У березні комісія оштрафувала Google на 1,5 млрд євро за блокування виходу конкурентів на ринок онлайн-реклами — і це було уже втретє, коли вона покарала цю компанію за антимонопольні порушення.
Тим часом уряд США активно виступає за свободу руху даних (цього прагнуть великі американські технологічні компанії), а Трамп миттєво критикує рішення Єврокомісії про нарахування штрафів Google.
Британія надто залежить від великих глобальних технологічних компаній (всі вони є або американськими, або китайськими), і тому повинна намагатися регулювати їх. Щойно Британія вийде з ЄС, перед нею постане вибір: поступитися американському тиску або знайти спосіб введення норм регулювання, схожих з нормами Євросоюзу (включаючи GDPR і програму ЄС-США «Щит конфіденційності даних»).
Прихильники Брексіта заявляють, що Британія спроможна розробити власну «глобальну стратегію» і робити все «на британський лад» після виходу з ЄС. Наприклад, в 2016 році прем'єр-міністр Тереза Мей заявляла, що після Брексіта Британія, спираючись на своїх «непохитних союзників», створить альтернативу супутниковій навігаційній системі ЄС «Галілео».
Проте через три роки, коли в Білому домі з’явився Трамп, а на перемовинах з ЄС позиції Британії стали значно слабкішими, вже не надто зрозуміло, ким саме є ці непохитні союзники. Втім, на уряд, який буде створено після 12 грудня, чекають й інші, ще складніші рішення.
Новое Bремя має ексклюзивне право на публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено
Copyright: Project Syndicate, 2019.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени