Складнощі перекладу
9 грудня 2016, 09:00
Долаючи безліч перешкод, у Києві відроджується Таврійський національний університет — головний вуз окупованого Криму
Ольга Духніч
Залишити молодих кримчан без шансу на українську освіту — значить добровільно віддати Крим в руки окупантів, упевнений професор Володимир Казарін. Раніше він завідував кафедрою російської та зарубіжної літератури в головному вузі Криму — Таврійському національному університеті імені Володимира Вернадського (ТНУ), а тепер, після переїзду вузу до Києва, став його ректором.
Приміщення колишньої Академії муніципального управління, яка з листопада стала частиною ТНУ, нагадують вулик. Студенти цього старого-нового вузу снують відразу по двох основних корпусах академії. Один з них, спроектований київським архітектором Карлом Брандтом на гроші першого президента України Михайла Грушевського століття тому як училище для незаможних, давно потребує серйозного ремонту.
Втім, нові "незаможні", як жартівливо називає Казарін адміністрацію, викладачів і студентів ТНУ, сприймають побутові труднощі стоїчно. Для вузу з 98‑річною історією, відтвореного на материку за рекордні десять місяців від підписання першого паперу, ремонт — це одне з багатьох завдань, які доведеться вирішити вже в найближчі дні.
Поки учнів в ТНУ небагато: на перший курс зараховано 231 людину, а разом із переведеними на старші курси загальна кількість студентів становить близько 800. До початку нового навчального року їх кількість вже перевалить за 1.000, впевнений Казарін. Однак це небагато: в 2013-2014 роках у сімферопольському університеті навчалися близько 18 тис. студентів.
Втім, для початку головна місія ТНУ — зберегти бренд університету для України, вважає політолог і уродженець Керчі Тарас Березовець.
З ним згодна і Гаяна Юксель, член Меджлісу кримськотатарського народу та директор інформаційного агентства Кримські новини. “Відкриття ТНУ в Києві — це акт інтелектуального опору тим подіям, які відбуваються в Криму,— говорить Юксель. — Знак, що ніхто прогинатися і опускати руки не збирається".
Говорити відкрито або фотографуватися відмовляється більшість студентів і викладачів ТНУ, оскільки у багатьох в Криму залишилися родичі — у нинішній ситуації вони опинилися майже заручниками окупаційного режиму.
“У нас тут немає випадкових дітей. Всі, хто вступив до ТНУ з Криму, — це люди з дуже сильною мотивацією,— пояснює Світлана, співробітниця адміністрації ВНЗ. — У багатьох вибір на користь України — це ще і ціннісна позиція, і вже точно у кожного за плечима складна особиста історія шляху сюди".
Вона просить не оприлюднювати її прізвище в пресі: у Криму живе її літня мати, а співпраця з вишем-втікачем цілком може стати для Світлани причиною відмови у в'їзді в Крим.
Ті, хто вступив в ТНУ з Криму, — люди з сильною мотивацієюСвітлана,
представник адміністрації вузу
Просто Павлом, без прізвища, називає себе 19‑річний студент факультету філології ТНУ, який вже перебуває у Києві. “Я негативно сприйняв анексію і думав, що це якийсь сюр, тому перший рік навчався в Криму, сподіваючись, що все налагодиться, — згадує він. — А коли дізнався, що в Києві організовують ТНУ, твердо вирішив переводитися сюди".
Повернутися було непросто: отримання оригіналу свого шкільного атестата Павло чекав у Криму більше двох місяців. Віддали його тільки 12 вересня, коли вступна кампанія у більшості вузів завершилася.
Однак за цей час у місцевому військкоматі втратили його особисту справу. "Сьогодні я не перебуваю у них на обліку, сподіваюся, це дозволить мені вільно приїжджати в Крим до родичів", — усміхається Павло.
Такий варіант можливий не для всіх. Керівництво ТНУ наполегливо радить своїм студентам виважено приймати рішення про візити в Крим і за можливості запрошувати рідних у Київ.
Для більшості студентів ТНУ застереження не новина: у них за плечима непростий досвід виїзду з окупованого півострова.
“Найбільші труднощі були з отриманням російського паспорта — як не огидно, а його довелося отримати, відстоявши величезну чергу, — ділиться своїм досвідом Станіслав, студент ТНУ і уродженець Армянська. — Без цього документа з кримською пропискою з окупованого Криму тебе ніхто не випустить".
У 2015‑му Станіслав вступив в Києві до Національного авіаційного університету і навіть провчився там рік. Однак, дізнавшись про відкриття ТНУ, забрав документи і перевівся сюди.
"Це рідний вуз, до якого я планував вступати", — каже він.
Восени 2014‑го в стінах Таврійського національного університету були видані останні дипломи українського зразка. А своє існування в анексованому Криму він припинив 1 січня 2015 року. До цього часу цей виш активно співпрацював з університетами Європи і налічував 17 факультетів, на яких викладали 1.116 професорів.
Тепер же в Криму від ВНЗ нічого не залишилося: окупаційна влада створила Кримський федеральний університет, під дахом якого об'єднали сім вузів автономії, в числі яких і колишній ТНУ.
Однак, на відміну від 15 університетів, влітку 2014 року переведених наказом Міністерства освіти з окупованих територій Донецької та Луганської областей, про переведення кримських вузів на материкову Україну ніхто не замислювався.
"У вас же там не стріляють, говорив нам колишній міністр освіти України Сергій Квіт", — розповідає Казарін і згадує, що тоді з гіркою іронією пропонував постріляти, раз причина в цьому.
Врятувала Таврійський національний університет, за словами ректора, історія. В архівах кримського вузу збереглася постанова від 1918 року про те, що ТНУ відкрився в той час у Сімферополі як філія Університету Святого Володимира, нині — Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Цей історичний факт, старання ініціативної групи викладачів та підтримка кримських депутатів призвели до того, що ТНУ виявився єдиним переселенським вузом, переведеним в Київ.
"Ми в Києві задумані, в Києві створені і в критичний момент до Києва повернулися", — констатує Казарін.
Однак переїзду ТНУ в першу чергу перешкоджала окупаційна влада. Вже восени 2014 року РФ завалила Крим пропозиціями бюджетних місць не тільки в кримських, але і в головних російських вишів.
Витримати таку конкуренцію за молоді кримські уми Україні поки вдається з великим трудом, визнають викладачі ТНУ.
Новий виток з переїздом молоді з Криму до столиці почався під час вступної кампанії 2015 року: тоді кримські школи і вузи не тільки відмовляли у видачі документів абітурієнтам та студентам — юнаків призовного віку на КПП з боку півострова повертали назад, називаючи "ухильниками від армії". Деякі абітурієнти потрапляли на материкову Україну тільки з третьої-четвертої спроби.
Проте і тут їх не чекали з розпростертими обіймами. “Коли восени 2015 року ми відновилися, в країні, як виявилося, діє спеціальна система — не допустити кримчан в українські вузи, — розповідає Казарін. — Не приймати дітей з "двоголовим" атестатом про середню освіту. А що, у них був вибір, який атестат отримувати?"
Про тих молодих людей, які, подолавши безліч перешкод, тепер навчаються в ТНУ, Валентина Потапова, координатор освітніх програм центру Альменда, що відстоює права кримських студентів на освіту в Україні, говорить з особливим теплом.
“Це покоління дітей, що відучилися в українських школах, які знають українську мову, — розповідає Потапова. — Якщо ми не створимо їм альтернативного вибору, ми їх просто втратимо, а в їх особі — частину лояльного до України населення Криму".
Робити вибір на користь українських вузів молодих кримчан змушує не тільки патріотизм, але і прагматизм. Дипломи університетів анексованого Криму не котируються в країнах, які не визнали анексію Криму. Тому частина студентів, які приїхали сьогодні в київський ТНУ, — це ті, хто вже відучилися в окупованому Криму, а тепер бажають отримати дипломи бакалаврів та магістрів українського зразка.
“Крим нещодавно втратив статус федерального округу, — міркує Казарін, — а значить, в найближчому майбутньому статус федерального університету втратить і його провідний виш. Тоді дипломи, видані ним, будуть мати хіба що раритетну цінність навіть у Росії".
Ми в Києві задумані, в Києві створені і у критичний момент до Києва повернулисяВолодимир Казарін,
ректор Таврійського національного університету ім. Володимира Вернадського
Тим часом ТНУ, не встигнувши закріпитися в Києві, вже відновив більшість своїх міжнародних зв'язків і програм. Також у ВНЗ з'явилася власна фішка — акцент на вивчення сходознавства, кримськотатарської та турецької мов, літератури і культури. Цього немає в жодному виші країни.
"Ми були і залишаємося кримським університетом, чиє завдання — готувати для майбутнього звільненого півострова новий кадровий резерв", — пояснює Казарін.
Університет офіційно декларує чотиримовність: крім української та англійської, викладання тут також здійснюватиметься російською і кримськотатарською мовами.