Європа, якою б вона не була, візовою чи безвізовою, з часом набридає. І в такі моменти починаєш шукати нові туристичні маршрути в Азії. Турецька Каппадокія оспівана багатьма іноземними фотографами, але поки малознайома українським туристам
Катерина Корнієнко
Ця місцевість у центральній частині Туреччини славиться унікальним ландшафтом вулканічного походження і перебуває під охороною ЮНЕСКО. Тут можна подивитися на старовинні розписи в церквах, які розташовані прямо в скелях, побувати в підземних містах і зустріти світанок на повітряній кулі. В Каппадокії відчуваєш себе володарем повітря, підкорювачем вершин і просто щасливою людиною.
Шлях до Каппадокії для українського туриста лежить через турецьку столицю – Анкару (не Стамбул, як багато хто помилково вважає). Щоденний рейс МАУ, посадка в Борисполі, дві години в повітрі – і ти вже на місці. Далі є кілька варіантів: дістатися до автовокзалу і сісти на один із рейсових автобусів (до Гьореме або Невшехіру), скористатися трансфером (завчасно організувати його через гіда або готель) або взяти у прокат авто (враховуйте, що бензин у Туреччині недешевий). Втім, з особистого досвіду можу порадити не поспішати «з корабля на бал», зняти в Анкарі готель і провести хоча б один день у турецькій столиці. Тут є на що подивитися.
Перше, що помічаєш, підлітаючи до міжнародного аеропорту Есенбога, – масштаби розпластаної внизу Анкари. Як зазначили мої попутники, розглядаючи численні вогні з вікон ілюмінаторів, була Османська імперія – імперією і залишилася. Анкара – величезне місто з 5-мільйонним населенням і площею, що в кілька разів перевищує Київ.
Турецька столиця виглядає доглянутою. Уздовж трас тут можна зустріти безліч працюючих фонтанів, а саме місто нагадує квітучий сад – навіть у новобудов є свої невеликі палісадники з кущами, деревами і квітами. Місцеві жителі скаржаться, що в Анкарі є все, не вистачає лише одного – річки або моря. З одного боку, вони мають рацію, а з іншого – невже відсутність водойми (підземну річку не враховуємо) заважає хоч комусь любити Львів?
Анкара умовно поділяється на нову та стару частину. У сучаснішій частині столиці можна подивитися на численні вигадливі хмарочоси і прогулятися урядовим кварталом.
Обов'язково відвідайте величезний меморіальний комплекс – Мавзолей Ататюрка (Аніткабр), розташований на пагорбі Расаттепе. На території, яка вдвічі менша за київський ботанічний сад на Печерську, розташовується безпосередньо усипальниця першого президента Турецької республіки Мустафи Кемаля Ататюрка, а також великий музей, парк та інші цікаві споруди. На екскурсії сюди приводять безліч дітей, в тому числі й дошкільного віку, а випускники влаштовують тут святкові фотосесії. На території мавзолею просторо і сонячно, а оскільки він розміщується на пагорбі, звідси відкривається ще й чудовий вид на місто. І ще: якщо вам пощастить, ви застанете неабияку зміну місцевої варти, яку просто неможливо не зафіксувати на фото та відео.
У цьому районі можна прогулятися вузькими вуличками з характерними рисами мусульманської архітектури, купити горіхів і сухофруктів на місцевому базарчику, піднятися на вершину старовинної фортеці і насолодитися видом на місто.
Неподалік розташований і Музей Анатолійських цивілізацій, який вважається одним з найбагатших музеїв світу і головним історичним музеєм країни.
столиці – район Улус
Пересуватися по місту можна на метро – всі головні визначні пам'ятки розташовані в 10-15 хвилинах ходьби від станцій. Місцеве таксі впізнати легко – це виключно жовті автомобілі з шашечками на даху. Якщо ж ви збираєтеся багато ходити пішки, то по прибуттю в аеропорт або на автовокзал візьміть в турбюро безкоштовну карту міста.
Насолодившись Анкарою, виїжджаємо в Каппадокію. Якщо ви пересуваєтеся не рейсовому автобусі та можете зробити зупинку, не проїдьте повз солоне озеро Туз, яке розташоване в 2 годинах їзди від столиці. Туз – друге за величиною озеро в країні і саме тут видобувають близько 70% солі, що споживається в Туреччині.
Пройдіться берегом, помочіть ноги або руки і насолоджуйтеся спокоєм, який дарує ця водойма. Місцеві продавці обов'язково запропонують вам спробувати скраб для рук зі свіжої солі, а також придбати в їхніх крамницях сувеніри на пам'ять.
Каппадокія – це місцевість, до якої належить декілька міст – Аванос, Невшехір, Ургуп, Ніде та інші. Щоб познайомитися з ними, вам знадобиться хоча б кілька днів.
Візитна картка цього регіону – скелі вулканічного походження. На туристів тут чекають численні долини зі статуями і каньйонами, що хвилюють уяву, скельні церкви і монастирі.
Однією з найцікавіших екскурсій особисто мені здалася поїздка в найбільше підземне місто Каппадокії – Дерінкую, де багато століть тому місцеві жителі ховалися від навали ворогів. Спуск на «мінус сьомий поверх» і прогулянка по тунелях, з яких доводиться йти, зігнувшись навпіл, це дійсно щось. Складно уявити, що будували це давнє підземне місто ще в II-I тисячолітті до н. е.
Щоб відчути всю місцеву екзотику, оселіться в одному зі скельних (cave) готелів. Кімнати в них вирубані прямо в туфі, але забезпечені всіма необхідними зручностями. Ніч у такому готелі коштуватиме $50 і вище. Здаю паролі, явки: якщо хочете відпочити на широку ногу, зверніть увагу на два місцеві готелі – Museum Hotel та Elika Cave Suites. З їхніх терас відкриваються прекрасні види на долину, а особливу атмосферу інтер'єру номерів додає антикваріат.
Назва Каппадокії походить від давньоперського слова, яке можна перекласти як «Країна прекрасних коней». Коні тут дійсно красиві, і прогулянки на них мають попит. Також популярні поїздки на квадроциклах по долинах і сафарі на джипах. Утім, головне, за чим сюди їдуть туристи – це польоти на повітряних кулях.
Щоб піднятися в повітря, доводиться жертвувати сном – ми виїжджаємо з готелю майже о 5 ранку. В 10 хвилинах від нашого готелю – провайдер повітряного екстазу, одне з місцевих агентств, яке займається організацією польотів на повітряних кулях. Після невеликого сніданку в офісі агентства ми вирушаємо на майданчик, де нас вже чекають практично готові до польоту кулі. Забираємося, злітаємо.
Скажу чесно: за кілька секунд до зльоту мені хотілося вистрибнути з кошика і залишитися спостерігати за подіями з землі. Не боюся висоти, але все одно було страшно. Втім, я переборола себе і... Воно того дійсно варте. Хвилин через 10 у мене перестали труситися ноги, і я майже годину насолоджувалася польотом. Одночасно з нами в повітрі перебувало ще десь півсотні куль – вид зачаровує. Після м'якої посадки на нас чекало урочисте розпивання шампанського і вручення дипломів.
У Каппадокії організацією польотів займаються понад 25 агентств. Щодня в сезон вони піднімають у повітря кілька сотень повітряних куль. Незважаючи на поширену оману, взимку польоти теж проводять. І на тлі засніжених скель виглядає це не менш мальовничо. Якщо головна мета вашої поїздки в Каппадокію – політ на повітряній кулі, спробуйте забронювати послугу заздалегідь. У сезон вільних місць може і не бути. І це при тому, що кожен кошик вміщує від 12 до 20 осіб, а ціна годинного польоту починається від $90.
Для тих, хто панічно боїться висоти, є альтернативне рішення – насолоджуватися видом повітряних куль, які ширяють у небі, з долини або в готелі з видом на долину. Безліч фотографій в Instagram підтверджують: знімки на тлі повітряних куль в Каппадокії виходять не менш захоплюючими, ніж безпосередньо в кошику одного з них.
Перебуваючи в цьому регіоні, обов'язково скуштуйте Тесті кебаб. Це найпоширеніша гаряча страва в Каппадокії, її готують як з м'яса (баранини, яловичини і козлятини), так і з овочів. Подача Тесті кебаба – справжній ритуал. Його приносять в одноразовому глиняному горщику, який потім розбивають за допомогою ножа.
Місцеві гіди рекомендують туристам спробувати кілька десертів – гарячий Кюнефе з сиром і молочний десерт з пікантним смаком карамелі Казандібі. Також, гуляючи по місту, випийте свіжовичавленого гранатово-апельсинового соку і поласуйте Дондурма Мараш – місцевим морозивом з різноманітними смаками. Воно зроблене з козячого молока, а завдяки додаванню порошку з кореня дикої орхідеї має тягучу форму, не випадає з ріжка і повільно тане.
Найкращий час для візиту в Каппадокію – весна і осінь, у цей час температура в цій місцевості (+15-25 градусів) сприяє тривалим прогулянкам і не стомлює.
Втім, туристи їдуть сюди в будь-яку пору року – адже дозвілля тут є на будь-який смак та бюджет. У будь-який час року ви зможете відкрити по-своєму неймовірну Каппадокію.
Каппадокія вважається центром гончарства та килимарства, тому у всіх сувенірних крамницях ви зможете підібрати оригінальний сувенір для своєї домівки.
Якщо ви захоплюєтеся декоративно-прикладним мистецтвом і вам цікавий сам процес виготовлення турецької кераміки – обов'язково відвідайте гончарну майстерню Чеза Галіпа – місцевого майстра, відомого на всю країну. Це гончар з діда-прадіда, який завдяки своїй яскравій зовнішності дуже нагадує знаменитого Альберта Ейнштейна.
До речі, Галіп не тільки виготовляє чудові керамічні вироби, але й колекціонує пасма жіночого волосся. У підвалі його майстерні розташований Музей жіночого волосся, який вже потрапив у Книгу рекордів Гіннеса – кажуть, там можна знайти близько 16 тисяч різних локонів.
Повертаючись від прекрасного до земного, можу порадити вам привезти друзям і близьким у тому числі й корисні ласощі – наприклад, горіхи або сушені овочі. Їх тут теж продають в достатку.