Але коли новина розійшлася провідними ЗМІ, зрозумів – правда. «Вони б ще Крим визнали російським і перейшли до партії Марін Ле Пен і отримували б, як і вона, гроші Путіна», – подумав я.
Франція. Прекрасна і велика Франція, що пережила революції і війни, заплатила кров'ю мільйонів у наполеонівські походи та дві світові війни. Видатна література. Вишукана кухня, мода, мистецтво. Країна, що дала світові стільки світлих умів і сердець. Невже історія нічому не навчила?
«Щоб зберегтися в репродукції, треба бути недюжинно сильним», – говорив Ренуар-старший, живописець і мислитель. Додам – щоб творити далі – на десять порядків сильніше. Сильніше духом. І французьке суспільство, уряд, президент витримають це випробування. Як і об'єднана Європа.
Тому що подібне вже було, коли наприкінці травня 1940 року верховний головнокомандувач французької армії генерал Вейган оголосив французам, що битва за Францію закінчилася, і разом з маршалом Петеном уклав мир з нацистською Німеччиною.
Черчілль тоді звернувся до палати громад: «Що б не відбувалося у Франції, з нинішнім французьким урядом або іншими, ми ніколи не залишимо товариських почуттів до французького народу».
Франція програла битву, але не програла війну! Настане день, коли Франція поверне собі свободу і велич. Ці слова належать лідеру французького опору Шарлю Де Голлю – символу державності, батьку 5-ї республіки.
І знаєте, французи ще скажуть своє слово. Адже економічні санкції проти агресора – це свого роду війна, але іншими, більш людяними та сучасними методами. А людяність перемагає. Така доля цього світу.
Впевнений, у Парижі, Марселі, Ліоні, Тулузі і Ніцці ще не забули четвертий куплет Марсельєзи:
Тріпоче кожен хай тиран
З ганебною своєю юрбою!
Хай задуми підступних країн
Оплатяться своєю ціною!