У співавторстві з
Денисом Солтисом
Три кандидати мають найбільш вірогідні шанси виграти перший тур президентських виборів в Україні, що відбудеться 31 березня: президент Петро Порошенко, екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, і Володимир Зеленський, невипробуваний політикою комік, чиє телешоу «Слуга Народу» змальовує його як відважного борця з корупцією. Популярність Зеленського можна трактувати як символічний протест проти статусу-кво.
Нижче ми оцінили топ-трьох кандидатів за двома шкалами. Перша – це те, що ми вважаємо об’єктивною оцінкою їхніх кваліфікацій для роботи на посади та що найкраще підходить для України. Друга шкала – їхня суб’єктивна привабливість для виборців.
Кандидати – три непередбачувані гравці – оцінюються за п’ятьма політичними аспектами. А 5 і 0 балів, відповідно, найкраща та найгірша оцінки.
Порошенко був твердий у своєму опорі російській агресії. За це він мимоволі отримав комплімент як найменш бажаний для російського президента Володимира Путіна переможець виборів, а тому має 5 за позицію щодо Росії. Після вільного падіння економіки в умовах війни 2014-2015 років ВВП стабілізувався і ріс на 2,5-3%, але цього недостатньо, щоб люди відчули це в своїх кишенях. Порошенко раціоналізував банківську систему та досяг макроекономічної стабільності, та люди глибоко вражені його провалом у викоріненні корупції екстрактивної олігархії, а відтак отримує 3 за свою економічну роботу. Тим не менш, навіть критики віддають належне його досягненням у міжнародній дипломатії (хороші відносини з ЄС і США, безвізові подорожі до Європи, широка дипломатична підтримка проти Росії), і він «відома величина» на Заході, і за це отримує 5.
Порошенко спонсорував необхідну програму декомунізації та покращив громадянські права україномовних людей, які залишаються найбільшою категорією населення в країні без належного сервісу рідною мовою. Він прищепив українцям відчуття патріотизму без спонукання до екстремізму – чи антисемітизму, що само по собі є брехливим міфом, враховуючи популярність Зеленського, який має єврейське походження – а тому Порошенко отримує 5 за формування нації. Але не вище трьох балів він заслуговує за формування інституцій через його небажання створити ефективний антикорупційний суд та правила, які дозволили б чесному бізнесу функціонувати.
У свою чергу Тимошенко мляво протистояла російській військовій агресії у Грузії та на Донбасі. Оцінка 2 здається справедливою щодо її ставлення до російського питання. За часів її прем’єрства економіка не продемонструвала вражаючих успіхів, відтак 2 і за це також. Вона вважає західні правила надто обмежуючими, тому разом з її нездатністю спілкуватися англійською, це може призвести до довгого адаптаційного періоду у відносинах із Заходом, де би Тимошенко розпочала свою діяльність з оцінки 3. Та як «українська Жанна д’Арк» - її натхненна поведінка протягом Помаранчевої революції-2004 врятувала країну від сповзання в авторитаризм – вона заслуговує оцінки 5 за формування нації. Так само як і гнучке та відкрите бачення Тимошенко національної ідентичності, що має якнайширший міжрегіональний відгук. Враховуючи газову угоду – кульмінація її діяльності як прем’єр-міністра – можна поставити трійку за інституційний розвиток.
До Зеленського – коміка, який заробив свої гроші в шоу-бізнесі – медіа досі ставились доволі м’яко, попри його, як заявляють, зв’язки з олігархом та суперником Порошенка Ігорем Коломойським. Зеленський сказав, що буде шукати урегулювання конфлікту на Донбасі «за будь-яку ціну». Це звучить як індикатор того, що він дозволив би російському верблюду знову встромити свій ніс у намет української політики, що може стати глибоко дестабілізуючим фактором. Він ніколи не обіймав жодної посади навіть в муніципалітеті. Історично подібні люди – на кшталт академіків з хорошими намірами – не зробили в Україні чогось хорошого. На відміну від своїх противників, Зеленський ані настільки багатий, щоб бути незалежним, ані підкований досвідом у політиці, відтак дуже ймовірно, що він буде вразливим до тиску з боку олігархів і спокуси Кремля. «Болото» української політики, ймовірно, поглине його, і будь-які поривання мобілізувати професійний та середній клас на моральний хрестовий похід радше за все хаотично зазнають краху. Відповідно виростуть і шанси нового Майдану чи російської агресії.
Тож з точки зору об’єктивних кваліфікацій Порошенко лідирує з оцінкою 21, Тимошенко має 15, а рахунок Зеленського – нещасний 0.
Але картинка радикально змінюється, коли розглядати цих непередбачуваних гравців із суб’єктивної сторони. Народне розчарування станом економіки та продовженням існування корупції за правління Порошенка високе, що дає йому 1 бал. Його особистий імідж досягає тільки двійки, тому що публічний патріотизм не перетворюється на прощення його економічних недоліків та бізнес-угод. Російська пропаганда, що може бути впливовою на південному сході України – так само як і місцеві русофіли – лицемірно та частково успішно демонізують Порошенка за національне кровопролиття у війні, яке він не починав. Тут він має 0.
За шкалою розчарування Тимошенко отримує 4. Нею захоплюються багато громадян, але вона поляризує елітні кола і має там серйозний антирейтинг, а тому в результаті отримує трійку за особистий імідж. Кремль не надто зачіпає її, тож фактор російської пропаганди десь на рівні 3 балів.
Головний актив Зеленського – його бездоганна репутація, відтак за шкалою народного розчарування він отримує 5. Через брак політичного досвіду, і через те, що він ніколи не брав участі в протестах Євромайдану 2014 року, йому бракувало революційних повноважень, а відтак оцінка його особистого іміджу – 4. Використовуючи пропаганду, яка спритно поширюється на місцевому рівні, Кремль підтримає його, оскільки Зеленський є кандидатом, який найбільш ймовірно дестабілізує країну. Отож вибіркові сіті російської пропаганди дарують йому 5.
Фінальний рахунок у другому суб’єктивному оцінюванні: у Порошенка 3, у Тимошенко – 10, і у Зеленського – 14. Якщо скласти два результати разом, отримаємо 24 у Порошенка, 25 у Тимошенко, і 14 – у Зеленського.
Хоча їхні кінцеві рахунки фактично однакові, Порошенко і Тимошенко мають різні сильні та слабкі сторони. Переможцю Порошенко доведеться подолати свої низькі суб’єктивні рейтинги, щоб стати ефективним лідером другого терміну. На противагу йому, переможниця Тимошенко буде насолоджуватись медовим місяцем з електоратом, та щоб стати хорошим президентом муситиме подолати свої популістські схильності та мати справу з економічними реаліями, яким протистоїть Україна.
Якщо українські виборці не втратять зв’язку з реальністю та не виберуть коміка захищати їхню країну від загрози існування з боку Росії – а такою є далека перспектива у світлі останніх рейтингів, які показують перемогу Зеленського – українці зіштовхнуться з вибором між двома в міру кваліфікованими та переконливими кандидатами, Порошенко і Тимошенко, кожен з яких у результаті стане непоганим, чи досить хорошим президентом. Цей вибір – і упевненість у тому, що вибори будуть вільними та чесними – добре послужить консолідації демократичних норм та інституцій, продовженню курсу України на захід, та підтримуванню здатності тримати Путіна на відстані.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Олександра Мотиля. Републікування повної версії тексту заборонене
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени