Перефразовуючи Стівена Дедалуса, Мюнхенські посиденьки 80-річної давнини – це один з наших кошмарів, від яких Україна не може прокинутися п'ятий рік.
Уже в зубах нав'язла очевидна подібність тих мало порядних подій з девіаціями Путіна. І з європейськими потугами зупинити його. Про них написано тисячі книг і памфлетів. Тому зупинимося на людському факторі Мюнхенських зустрічей.
І було їх, по суті, три. На першу британський прем'єр Невілл Чемберлен таємно вилетів до міста-колиски німецького нацизму на зорі 15 вересня 1938 року. Таємно. Оскільки, близьке спілкування з Гітлером вже тоді погано пахло.
Чемберлен до Мюнхена добирався сім годин. Випадково зберігся його квиток на літак. Уявляєте, британський прем'єр летить на мега-важливу зустріч – приватною авіакомпанією за звичайним квитком. До цього, як сказав після прильоту Чемберлен, він жодного разу не сідав у літак. Після семи годин британський сер – у свої майже 70 років – три години їхав до резиденції німецького єфрейтора в Бергхоф.
Говорили три години і домовилися – нехай судетські німці самовизначаються, з ким вони хочуть далі жити.
Гітлер – у ступорі. Протягом двох-трьох годин його можна було добивати
Це історики нинішньої радянської Росії досі запевняють, що Чемберлен так принизився, щоб розкрутити Гітлера. Мовляв, нехай він підімне східну Європу і буде буфером між нормальним світом і Сталіним.
Британські тлумачі дій свого прем'єра однозначні в тому, що він слухався настроїв певної частини своєї партії і, відповідно, виборців. Країна ще жила з присмаком Великої війни, і провокувати нову бійню – було б самогубством.
На цій фотографії ще не Мюнхен. Це Годесберг, курортне містечко на Рейні (зараз – район Бонна). Вдруге британський прем'єр-міністр Невілл Чемберлен намагається вмовити свого німецького візаві Адольфа Гітлера не захоплювати силою судетські території Чехословаччини.
Зустріч почалася 23 вересня 1938 року о 23.00 в готелі Дреезен у таборі фюрера. Чемберлен зайняв готель насупроти, через Рейн – Петерсберг. Цілий день учасники переговорів обмінювалися листами. Мабуть, хтось занедужав. «Мій дорогий Рейхсканцлер» - звертався прем'єр до колеги. Який стиль! Напевно, останній раз такий тон від британців.
Подивіться. Чемберлену - 69 років, Гітлеру - 49. У сера Невілла – рак, правда, про цей діагноз він взнає за півтора року, коли вже нічого не можна буде вдіяти. У Гітлера – здається, всі діагнози зразу.
Судячи з вазону на столі – вже за північ.
Раніше домовилися про самовизначення Судет через референдум. Під тиском Франції та Великобританії на це погодився навіть президент Едуард Бенеш. Тепер Гітлер хоче, щоб перед плебісцитом етнічні чехи евакуювалися з Судет за 48 годин.
Йому - Як за дві доби можна зібратися? Селянам, наприклад? Підприємцям? Школам?
Він - це Бенеш не хоче! Це провокація! Ми введемо війська!
Йому - подумайте, просто подумайте, це ж призведе до конфлікту. Ви ж кажете, що не хочете війни!
Він - ... втім на обличчі все написано.
Розійшлися після другої ночі. І Чемберлен полетів до Лондона думати, як далі бути з єфрейтором і як ще вмовляти Бенеша.
Вранці 28 вересня до Гітлера прийшов британський посол Вільсон з повідомленням від Чемберлена: «Якщо Франція, виконуючи свої зобов'язання перед Чехословаччиною, буде активно залучена у ворожі дії проти Німеччини, Сполучене Королівство визнає за необхідне для себе підтримати її».
Гітлер – у ступорі. Протягом двох-трьох годин його можна було добивати. Але про це знало тільки його оточення. А там якщо і були шпигуни, то у них не було мобільних телефонів.
А до полудня 28-го британська політика умиротворення стала політикою уникнення війни. І наступного дня був Мюнхен.
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим – щодня
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени