Саме так я полюбляю подорожувати, з незначними попередніми знаннями про місце, куди прямую. Я навмисно роблю це, оскільки виникає жага до нових кордонів без фільтрів або упередженості.
Потяг зупинився, і всі ми вийшли в місто через грандіозну залізничну станцію, яка звужувалася до одних дверей – таку можна побачити у величезному будинку. Ми повільно попрямували у великий внутрішній простір з високими стелями, що зливаються в масивний квадрат. Від будівлі пошти ліворуч від площі у мене, як мовиться, відвисла щелепа. Зовні вона нагадувала корабель.
Харків справляє перше враження чистого міста, вулиці широкі і з хорошими тротуарами, будівлі величні і вражаючі, тоді як ритм життя спокійніший порівняно з Києвом.
Також у повітрі витав дух молодості, студенти гуляли нічними вулицями, а вуличні музиканти заповнювали ефір. І різноманітність. Там були араби, азійці, африканці... усі молоді і прогулювалися головним проспектом.
В око впадає панування української мови на вивісках, тоді як слух вловлює домінуючу російську мову.
Я був здивований, наскільки гарно виглядає Харків. Я нічого не очікував, але все перевершувало мою уяву. Конструктивістська архітектура – це те, на що мені подобалося споглядати. Лінії й особливо пропорції.
Мені завжди подобалось метро... Харків першокласний у цьому плані, з творчо розробленими просторами, що доправляють уяву в політ. Дизайн закладено в ДНК цих людей. Багато з внутрішніх просторів теж були добре продумані. І туалетні кімнати. У хороших ресторанах і кафе туалети стали доповненням до дизайну простору, а не його недоліком, як це зазвичай трапляється.
Архітектура і дизайн – те, чим має володіти цікаве місто, і Харків впорався з цим. Але будівель і просторів недостатньо. Елемент, який утворює місто, – це людське ДНК. Звичайно, є алкоголіки і люди, замариновані в пригніченому внутрішньому світі на узбіччі життя, але є і багато протилежного. Можливо, мені пощастило, але я зустрів дивовижних людей, які ознайомили мене з містом.
Молодь – це величезна частина місцевої енергії. Як правило, вона оптимістична, внутрішньо відкрита до майбутнього і ще не пошарпана життям. Цю енергію можна відчути, прогулюючись широкими бульварами і окремими, засадженими деревами вулицями.
Парки... прекрасні парки. Після цієї поїздки я зрозумів, що українці – професіонали в парках. Парк Горького – це нагорода для Харкова, і кожен там може знайти щось для себе. Там танцюють літні пані, є американські гірки і зони відпочинку, а фунікулер проїздить над різнокольоровими деревами з густими кронами. Діти подорожують лісом на канатах. Широкий променад з лавками по обидва боки. Музика, розмови, сміх і спів птахів лунають всюди.
Місто, певна річ, не київських розмірів, але я очікував, що воно буде більш посереднім. Це не так. Харків – це архітектура, парки, взаємопов'язаність, кафе і молодь. Додайте щіпку крутих хлопців, жменьку надмірно вбраних і привабливих дівчат – і ви отримаєте місце галасвіта, яке таким насправді не видається.
Більше про життя Пітера можна прочитати у Facebook, на його сайті petersantenello.com, стежити за ним в Instagram або на YouTube.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Більше блогів тут