Світ за межами Сполучених штатів в основному проігнорував виступ президента Трампа. Хоча напередодні він зробив кілька жорстких заяв з приводу ядерної угоди з Іраном, щодо Гуантанамо, а також (належним чином) описав всю диявольську суть північнокорейського режиму. Але Трамп дуже мало говорив про свою зовнішню політику. І за цим може ховатися реальна небезпека. Адміністрація Трампа – випадково чи навмисне – позначила «три червоні лінії» в трьох частинах світу, не маючи ніякої стратегії, що робити, якщо ці лінії будуть «пересічені».
Перша загроза – у Північній Кореї. Трамп і його прихильники стверджували, що епоха «стратегічного терпіння» щодо Північної Кореї закінчилася. Вони виключають будь-яку можливість прийняти Північну Корею як ядерну державу і вважають, що традиційне «стримування» більше не працює. Президент пообіцяв, що Північна Корея ніколи не зможе розробити ядерну зброю, здатну дістати до території США. Тим часом, директор ЦРУ Майк Помпео каже, що Пхеньян відокремлюють від такої можливості всього «декілька місяців».
Але що станеться, коли КНДР перетне цю «червону лінію»? Якою буде американська відповідь? Віктор Ча, досвідчений експерт, який, як очікувалося, міг би претендувати на посаду американського посла в Сеулі, заявив Адміністрації Трампа, що у США справді немає жодного військового рішення, навіть найобмеженішого, яке могло б «втерти носс» північнокорейському режиму. Після цієї відвертої заяви кандидатуру Ча було негайно знято для розгляду на посаду посла.
Хоча Ча просто, без будь-яких емоцій, торкнувся головної проблеми в позиції адміністрації Трампа. Невже американський президент у відповідь на нові ядерні можливості КНДР дійсно готовий вдарити «вогнем і люттю» і «повністю знищити Північну Корею»?
Щось подібне він вже зробив з Іраном, заявивши, що вийде з ядерної угоди, якщо Конгрес і європейські союзники не внесуть зміни в документ. Європейці чітко дали зрозуміти, що вони не вважають, що угода потребує перегляду і що домовленості працюють добре. Тому приблизно через три місяці настане той день, коли Трамп, як він пообіцяв, в односторонньому порядку розірве ядерну угоду з Іраном, якщо так і не зможе посилити умови угоди.
І якщо Трамп в односторонньому порядку анулює угоду, в іранців буде кілька варіантів. Вони зможуть також вийти з угоди і знову розгорнути свою ядерну програму. І це означало б, що адміністрації Трампа доведеться мати справу з ще однією Північною Кореєю, цього разу на Близькому Сході. Або Іран зможе просто проігнорувати США і продовжувати вести справи з рештою світу. Але в такому разі Тегеран може використовувати свій вплив для дестабілізації ситуації в Іраку, який вступив у передвиборчу кампанію.
Третя арена, про яку висловився Білий дім, – це Пакистан. Адміністрація Трампа публічно оголосила цю країну терористичною гаванню і відмовилася продовжувати надавати їм підтримку. І це цілком зрозуміло, оскільки пакистанські військові підтримують терористів і бойовиків, які воюють в Афганістані проти військ США, а потім ховаються у своїх сховищах, переходячи через пакистанський кордон. Як зазначив у 2011 році колишній голова Об'єднаного комітету начальників штабів Майк Маллен, одна з цих терористичних груп ж «справжньою рукою пакистанської міжвідомчої розвідки».
Але мати рацію - не означає бути мудрим
Але мати рацію – не означає бути мудрим. Більшість експертів прогнозували, що Пакистан буде реагувати на дії США в Афганістані двома способами. По-перше, намагатися встановити тісніші відносини з Китаєм, які можуть легко замінити підтримку США. По-друге, пакистанські військові будуть боротися з насильством в Афганістані, всіляко показуючи, що спалах насильства може дестабілізувати проамериканський уряд в Кабулі, де ось вже 17 років йде війна. І це сталося. Після американської заяви Китай відразу ж заявив про підтримку Пакистану. А протягом двох останніх тижнів Афганістан сколихували жахливі терористичні атаки.
Томас Шеллінг, лауреат Нобелівської премії, одного разу зауважив, що в міжнародній політиці є дві речі, які завжди дорого обходяться: загрози й обіцянки. Він мав на увазі, що слід бути обережним, роздаючи і те, й інше. Трамп, здавалося, розумів це, коли його попередник Обама в 2013 році погрожував Сирії. Тоді Трамп написав у своєму твіттері: «Ця заява стала катастрофою для президента Обами». Однак сам він тільки що позначив три свої «червоні лінії», і кожну з них, імовірно, буде пересічено.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Фаріда Закарії.
Оригінал опубліковано на The Washington Post. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени