Трампанація Америки

У президента США Дональда Трампа вже зі старту є все, що потрібно для імпічменту: масове невдоволення співгромадян, погані відносини зі ЗМІ, презирство істеблішменту і купа політичних помилок. Справа за малим — знайти привід

Іван Яковина

Так сталося, що президентом США став Дональд Трамп, і вибрала його найпростіша,  нехитра частина Америки, чию свідомість не змінили політтехнологи і професори з університетів Ліги плюща. Цим людям президент подобається, за Достоєвським, "со всеми его почесываниями" — різкий, неполіткоректний, той, що кривляється і свариться.

Прихід до влади Трампа виявився серйозним потрясінням для американської політичної системи, яка останніми десятиліттями "окуклилась" сама в собі, майже перестала реагувати на зовнішні подразники. Всі питання вирішувались у вузькому колі технократів — вашингтонських політиків, нью-йоркських мільярдерів і посередників-лобістів. У цій системі виборці були прикрою перешкодою, а не головною цінністю.

Тепер це не так: монополія корпоративних ЗМІ ліквідована, її відсутність заважає нав'язати виборцю "єдино правильну картину світу, що відповідає інтересам еліт. І демократи, і республіканці після обрання Трампа зі скрипом приходять до усвідомлення того, що на проблеми простих людей тепер доведеться звертати набагато більше уваги, а для перемоги на виборах будь-якого рівня вже недостатньо ідеальної краватки і мішку грошей. Обрання президента-популіста у цьому сенсі стало серйозним стимулом для розвитку американської демократії на всіх рівнях — від об'єднань простих громадян до Конгресу.

Але вибір главою Білого дому безпосереднього виразника інтересів найпростіших і навіть дрімучих верств суспільства, людини, якій його виборець прощає буквально все, несе для країни і серйозні ризики. Шанувальники Трампа, розлючені багаторічною байдужістю ліберальних еліт до їхніх проблем, все частіше знаходять відповіді на свої запитання в авторитаризмі, ксенофобії, економічному і зовнішньополітичному ізоляціонізмі, у відмові від толерантності та плюралізму. Новий президент вже почав з ентузіазмом втілювати ці ідеї в життя.

"Епоха неолібералізму закінчилася, почалася епоха неонаціоналізму", — так прокоментував підсумки виборів у США професор політології Колумбійського університету Марк Бліт. Він був одним з небагатьох експертів, які пророкували перемогу Дональда Трампа, коли більшість його колег передбачали президентство Гілларі Клінтон.

При цьому Бліт краще від інших розумів, про що говорить: свої прогнози він засновував не на даних опитувань громадської думки, а на об'єктивних економічних та політичних показниках: стагнації американського середнього класу, зростанні майнового розшарування і повної нездатності Демократичної партії запропонувати суспільству якусь позитивну програму дій. Цінності фрустрованої Америки перемогли. Трамп став президентом.

Реалізувати неонаціоналістичну і багато в чому авторитарну платформу нового президента візьметься вельми небанальна команда. Прихильники Трампа наполягають на формулюванні "кабінет успішних бізнесменів, високоморальних людей і бойових генералів". Опоненти сходяться на менш похвальному "кабінет шахраїв, релігійних фанатиків і вбивць".

Про Рекса Тіллерстона — екс-голову компанії ExxonMobil і майбутнього державного секретаря — краще за інших сказав сам Трамп: "Рекс приходить в якусь країну, забирає у неї нафту, після чого вирушає в наступну".

Більш ємний і правдивий опис трудової біографії Тіллерсона знайти складно. Цей чоловік позбавлений будь‑яких принципів, для нього мета завжди виправдовує засоби. Заради успіху своєї компанії він завів дружні відносини з найстрашнішими диктаторами сучасності, завойовував їх прихильність і завжди досягав успіху — доступу до нафти. Людина, що володіє такими рисами, напевно стане дуже успішним дипломатом.

Інвестбанкір Стівен Мнучін, якому пророкують посаду міністра фінансів США, прославився на всю країну тим, що після фінансової кризи 2008 року нажив багатомільйонні статки, відбираючи за борги і перепродуючи житло десятків тисяч простих американців. Схему, за якою працювала його компанія Dune Capital, американські ліберали вважають відверто шахрайською. Вони звинувачують Мнучіна в тому, що, виселяючи своїх співгромадян з будинків, він ще і вичищав державний бюджет США, користуючись неточностями законодавства. Його появу на чолі мінфіну прямо називають "призначенням лисиці директором курника".

Новий генеральний прокурор Джеф Сешнс — людина не менш цікавої долі. На початку 1980‑х президент Рональд Рейган відмовився призначати його федеральним суддею за "відвертий расизм". Сешнс, наприклад, дозволяв собі сказати, що "нормально ставився до ку-клукс-клану, поки не дізнався, що його члени покурюють марихуану". Зараз, Сешнс несподівано прийшовся до смаку.

Міністерство енергетики США — виключно важливе відомство, яке серед іншого відповідає за ядерну зброю і фундаментальні наукові розробки. Його традиційно очолювали вчені та інженери зі світовим ім'ям, серед яких чимало нобелівських лауреатів. У Трампа цим міністерством керуватиме колишній губернатор Техасу Рік Перрі, який до Біблії ставиться з куди більшою довірою, ніж до науки. У США він відомий тим, що ледь вміє вибудовувати фрази в речення, так і в цілому — людина вельми недалека. До речі, під час передвиборчої кампанії Трамп сам знущався над деякою загальмованістю Перрі, відзначаючи, що той "окуляри начепив, а розуму не додалося".

Міністром освіти США, цілком можливо, стане Бетсі Девос — бізнесвумен з мільярдним статком, що дотримується вкрай релігійних поглядів, креаціоністка, затята противниця існування системи державних шкіл. Вона вважає, що держава взагалі має самоусунутися з освітньої сфери, віддавши її на відкуп приватникам.

Генерал Джеймс Скажений Пес Меттіс отримав посаду міністра оборони США. Свого часу він прославився тим, що безжально і жорстко виконував будь-які накази командування, завжди досягаючи поставленої мети. У США він вважається одним з найкращих воєначальників, однак у лібералів до нього безліч претензій саме в частині поваги до прав людини. Йому, наприклад, приписують фразу про те, що "афганців можна відстрілювати тільки за те, що вони б'ють своїх дружин". Навряд чи таке ставлення сильно допоможе йому в роботі по стабілізації ситуації в Афганістані.

Але найцікавіший і, мабуть, наважливіший персонаж в адміністрації Трампа — це навіть не віце-президент Майк Пенс, який буде здійснювати загальне оперативне управління всіма цими людьми, а Стів Беннон — колишній журналіст і пропагандист, а нині — головний ідеолог і політтехнолог Трампа, який отримав посаду старшого радника президента і навіть місце в Раді національної безпеки.

Більшість ідей і смислів політичних рішень, використовуваних зараз Трампом, так чи інакше генеруються Бенноном, який раніше очолював новинний сайт Breitbart News. Цей ресурс люто й щиро ненавидять всі американські ліві, вважаючи рупором расистських, жінконенависних, гомофобних і антиліберальних ідей. Беннон відповідає тією ж монетою, радячи критикам Трампа "заткнутися і слухати", називаючи американську пресу в цілому опозиційною партією, яка втратила зв'язок з реальністю.

Критики Трампа та його команди впевнені, що стратегічний курс розвитку країни визначатиме саме Беннон, якого вже називають сірим кардиналом Білого дому.

Команда мрії Дональда Трампа від першого ж дня його перебування в Білому домі з ентузіазмом взялася за реалізацію його передвиборних обіцянок. Поки робота з Конгресом ще не налагоджена, Трамп почав видавати численні президентські укази, які мають силу закону, але можуть бути скасовані законодавцями.

Всього за тиждень роботи в Овальному кабінеті він відзначився цілою серією рішень, які викликали справжню хвилю обурення як серед мільйонів простих американців, так і представників істеблішменту.

Однією з головних передвиборних обіцянок Трампа було будівництво стіни на кордоні з Мексикою. Причому саме Мексика, за словами тоді ще кандидата, повинна була заплатити за це будівництво. Оскільки мексиканці, природно, не хочуть викладати десятки мільярдів доларів за зведення непотрібної їм стіни, Трамп пообіцяв розглянути питання про введення 20‑відсоткового мита на ввезені з сусідньої країни товари. Це вже обурило не тільки захисників прав іммігрантів, але і великий американський бізнес, який часто отримує комплектуючі для своїх виробництв саме з Мексики. Введення такого мита зробило б багато американських підприємств неконкурентоспроможними.

Більш того, в процесі обговорення цієї теми стався скандал на найвищому рівні. Трамп у своєму Твіттері написав, що якщо мексиканці не хочуть платити за стіну, то і їх президенту нема чого їхати у Вашингтон (візит був узгоджений заздалегідь). Енріке Пенья Ньєто дещо ображеним тоном відповів, що "не дуже й хотілося", і скасував візит.

Трамп також розпорядився відновити будівництво відразу двох магістральних нафтопроводів через землі, що належать американським індіанцям, які знаходяться поблизу їхніх резервацій. Це будівництво викликало численні протести ще за часів Обами, який був змушений припинити його. Однак тепер нафтопроводи таки будуть прокладені, незважаючи на те, що вони загрожують безпеці водопостачання цілих племен. При цьому одна з труб пройде прямо по священному місцю поклоніння предкам племені Скелі, що стоїть. Активісти вже заявили, що все одно продовжать свої протести, поки труби не пустять в обхід індіанських земель.

Відразу після загальносвітового маршу протесту мільйонів жінок, які виступали за свої права, новий президент підписав указ про припинення фінансування некомерційних організацій, які займаються проблемами планування сім'ї та медичною допомогою при проведенні абортів за кордоном. Це стане серйозним ударом по тим, хто, наприклад, допомагав африканським жінкам проводити аборти в нормальних санітарних умовах. Результатом, очевидно, стане зростання смертності серед жінок, що зважилися на аборт кустарним способом.

Трамп також взявся за американську охорону здоров'я і розпорядився почати підготовку до скасування ObamaCare — системи медичного страхування, яка дозволила отримати кваліфіковану допомогу приблизно 20 млн найбіднішим американцям. Президент пообіцяв не просто скасувати, але і "замінити" цю систему якоюсь іншою, щоб не залишати хворих людей помирати на вулицях. Однак він досі зберігає партизанське мовчання стосовного того, якою саме буде ця заміна, що дає критикам привід підозрювати, що ніякого адекватного плану дій у нього просто немає. Оскільки ObamaСare стосується десятків мільйонів людей, в США вже почався масовий рух проти її скасування. Мітинги відбуваються в самих різних штатах і збирають тисячі людей, що дуже нетипово для післявиборчого періоду.

А найнебезпечішим для самого Трампа може виявитися указ про вихід Вашингтона з Транстихоокеанського партнерства широкої торгової угоди, яке було покликане забезпечити лідерство американського бізнесу в Азії, Австралії, Океанії і Південній Америці, зробивши США центром світової торгівлі на десятиріччя вперед. Це рішення зачіпає інтереси гігантських корпорацій та їхніх лобістів у Вашингтоні. Трамп фактично віддав половину земної кулі на відкуп Китаю, який вже давно прагне до домінування в цьому регіоні і свого шансу точно не упустить. У цьому разі Трамп вступив у пряме протистояння з наймогутнішими людьми у Вашингтоні і Нью-Йорку, які за можливості зроблять все необхідне, щоб позбутися його і повернути США провідне місце в світовій торговельній системі майбутнього.

Таким чином всього за пару тижнів свого президентства Трамп встиг викликати озлоблення буквально всіх оточуючих — від індіанців, екологів та ЗМІ до жінок, мексиканців і великих корпорацій. У результаті в США вже формується різношерста, але дуже енергійна антитрампівська коаліція.

Впливове американське видання Foreign Policy 30 січня опублікувало статтю професора права Джорджтаунського університету Рози Брукс під недвозначним заголовком Три способи позбутися Трампа до 2020 року. У цьому матеріалі містяться практичні юридичні поради Конгресу, як саме влаштувати імпічмент чинному президенту. Наприклад, виявляється, для початку процедури не потрібні навіть докази якихось злочинів з його боку.

Тему продовжив Алан Ліхтман — один з найбільш шанованих політологів США. На його думку, республіканський істеблішмент більше за інших мріє про зміну непередбачуваного і неконтрольованого Трампа на його віце-президента Майка Пенса — класичного консерватора, зрозуміло, в міру релігійного, передбачуваного і досить розумну людину, яка ідеально вписується в традиційні уявлення про президента від Республіканської партії.

Однак для усунення чинного президента необхідне виконання кількох умов. По-перше, для запуску процедури імпічменту потрібен хоч якийсь формальний привід. Втім, у США мало хто сумнівається, що егоцентричний і недосвідчений Трамп рано чи пізно підставиться, надавши супротивникам бажане.

По-друге, необхідний громадський консенсус щодо цього питання. Тут для опонентів президента все теж виглядає непогано: вже зараз більше третини виборців підтримують ідею видворення Трампа з Білого дому, а його рейтинг не перевищує 36%. Ще кілька тижнів такої ж політики, як зараз, — і показники популярності Трампа впруться у плінтус. Повалити непопулярного президента вийде набагато простіше.

Ну і третє: основні ЗМІ і політична еліта мають виступити єдиним фронтом, позбавивши главу держави залишків легітимності. Майже вся преса, як зазначив Беннон, і так перебуває в опозиції до Трампа; демократи його на дух не переносять, а республіканці мріють про президента Пенса. Шанси домовитися про імпічмент є і на цьому фланзі.

Ключову роль у видворенні Трампа з Білого дому могли б зіграти співробітники спецслужб, зокрема ЦРУ, у яких з самого початку не склалися стосунки з новим президентом. Саме вони могли б надати його супротивникам якусь компрометуючу інформацію щодо його зв'язків з іноземцями або якісь правопорушення.

У антитрампівської коаліції вже зараз є практично все, що потрібно для операції "імпічмент": широка підтримка суспільства, співчуття ЗМІ, консенсус в істеблішменті і навіть незадоволені президентом розвідники. Не вистачає лише приводу, на який зараз всі чекають з нетерпінням.

Для Трампа ця ситуація дуже небезпечна. Ніякий президент не може воювати проти всього суспільства разом. І врятувати його положення можуть лише дві речі: серйозні розбіжності в лавах опонентів, а також швидкі поліпшення в економіці країни. І якщо другого досягти досить непросто — хоча б в силу інерції розвитку країни, то перше він міг би організувати без особливих зусиль, оскільки суперечностей у лавах його опонентів вистачає. Екологи не відчувають жодних ніжних почуттів до великих корпорацій, правозахисники — до ЦРУ з його таємними в'язницями, демократи — до республіканців, а ЗМІ — один до одного. Тому шанс на політичне виживання у Трампа поки ще є.