Боюся, настає історичний момент. Тобто (цитую власний текст 1988 року), такий момент, про який вцілілі будуть розповідати дітям.
Перемога консерватора-популіста в Угорщині або Туреччині – це неприємність; перемога консервативного популіста в найбільшій державі світу (на фоні майже повного розбалансування міжнародних домовленостей і механізмів) – це, звичайно, дуже небезпечно. Залишається сподіватися на силу американської політичної системи, яка зможе відбалансувати навіть крайнього популіста. З сьогоднішнього дня, власне, і починається повномасштабна перевірка цієї системи.
Тим не менш. Американський народ зробив вибір, і ніякий ЗМОП, ніяка нацгвардія, ніякі трактувальники Конституцій навіть не подумали вплинути на цей законний вибір. Обама і Гілларі йдуть собі спокійно з влади, без будь-яких наслідків для особистої свободи і здоров'я. Як то кажуть, знайдіть десять відмінностей.
Що ж до погляду з цієї ситуації на «наші палестини», то тут все складається несподівано кумедно.
Обама і Гілларі йдуть собі спокійно з владиВісім років поспіль у всьому був винен Обама. Трампа ми, можна сказати, вибрали самі. Коли Господь хоче покарати людину, він виконує її бажання, говорить арабське прислів'я. І ось що тепер, цікаво? Хто буде винен у російській ізоляції? Чому тепер росіян ніхто не полюбить? А не полюбить, ні. Чому Росія знову на окраїні світу?
Бачу уявним поглядом мозковий штурм на Старій площі і в Останкіно. Росії, зранку раненько, терміново потрібен новий глобальний ворог – right now, можна сказати. Ворог, що вимагає повної консолідації навколо беззмінного лідера, цього старого коня на вічній переправі; підступний і сильний ворог, який виправдовує вбиті дороги, інфляцію, необхідність затягнути паски, пояснює брак води в крані. Чи не будемо винаходити велосипед і залишимо це місце за Америкою? Тоді, так і знайте, Трамп дуже скоро зрадить Росію, яка так йому допомагала, щедра відкрита душа.
Коротше, слідкуйте за програмою "Вести".
Текст опубліковано з дозволу автора.
Більше точок зору тут