«Путін робить, що хоче». Як діятиме Трамп після 8 серпня щодо РФ, аби «не втратити обличчя» — розмова з професором Айзенбергом

Це Трамп каже, що інші країни платять за те, щоб експортувати через Сполучені Штати, але це насправді абсолютно не так. Це рівно протилежно тому, що є насправді, тому що митні тарифи — це просто мита, їх платять американські покупці товарів, а потім вони перекладаються на кінцевих американських споживачів. Тому якщо щось подорожчає на 15%, то споживачі будуть думати, чи треба їм це купляти, чи, може, не треба. Просто буде страждати від цього європейська економіка.

Я думаю, що Урсула фон дер Ляєн і взагалі Європейська комісія вирішили, що така плата за те, щоб не сваритися зі Сполученими Штатами, є прийнятною, оскільки президенти обираються, йдуть, може бути через три з половиною роки інший президент. А стосунки зі Сполученими Штатами, зокрема у сфері безпеки, є дуже важливими, тому вони не хотіли сваритися в такій ситуації з адміністрацією Трампа.

— Ми, звичайно, тут, в Україні, це сприймаємо як і визнання європейців, що так, ми готові платити оці 15% мита…

 — Знову-таки, пане Олексію, європейці не будуть нічого платити ані центу. Платити буду я, як американський споживач, як громадянин Сполучених Штатів. Я хочу купити європейський товар, це я буду платити. Європейці платити нічого не будуть.

 — Але ми розуміємо, що коли дохід тієї чи іншої компанії, не знаю, BMW, скорочується на величезному американському ринку завдяки митам, через це вони трохи втрачають конкурентоспроможність. Це також впливає на те, що відбувається всередині компанії, що відбувається з їхніми планами, я не знаю, щодо розширення тощо.

— Звичайно. Це абсолютно. З цим я згоден повністю. Це буде негативно впливати на європейські компанії, які експортують товари в Сполучені Штати, просто тому, що зменшиться споживання відповідних товарів у Сполучених Штатів. Будуть споживачі, які вважатимуть, що для них не є прийнятним платити на 15% більше за той чи інший європейський товар.

 — Ми зараз побачили більш войовничу риторику Трампа щодо Путіна. Це поки що лише слова. Перенісся якийсь умовний дедлайн, тепер щось 8 серпня має відбутися. Атомні підводні човни у відповідь на дописи алкоголіка Дмитра Медведєва в соцмережах нібито були відправлені ближче до Росії. І є нова риторика щодо Індії, що вона допомагає фінансувати військову машину Російської Федерації. Як ви це трактуєте? Чи це слова, за якими ми нічого не побачимо? Чи тут може бути більш жорстка політика щодо Росії?

 — Я думаю, що сам Трамп не знає на цей момент, що ми за цим побачимо. Тому можна процитувати одне з його улюблених висловлювань: «Подивимося, що буде». Коли він не знає, що саме буде, що він буде робити, він дуже часто повторює цю фразу.

Я думаю, що він сам не знає сьогодні, що саме буде, але йому доведеться рано чи пізно ухвалювати якісь рішення. Чи це буде 8 серпня, чи це буде пізніше. Розумієте, він втрачає обличчя.

Скільки вже він разів давав Путіну два тижні, потім 60 днів, потім 10 днів. Якщо він 8 серпня не ухвалить ніяких рішень, то він буде далі втрачати обличчя.

Але проблема для нього в тому, що після своєї крайньої розмови з Путіним, я думаю, що він на нього образився, оскільки він став втрачати обличчя у своїх власних очах. Для нього, як для людини з таким величезним его, це неприйнятно. Тобто він у власних очах має виглядати завжди переможцем над будь-якою ситуацією. І для нього не є прийнятним, коли в цьому випадку він розуміє, що Путін робить те, що він хоче, і Трамп не керує цим процесом.

Тому я думаю, що йому ухвалювати рішення доведеться. І хотілося б, щоб ці рішення були природними. А природними є рішення надавати Україні більше зброї й запроваджувати дуже жорсткі санкції проти Росії. І робити все, що можливо, щоб обмежити можливості Росії продавати свою нафту на світових ринках.

 — Але ми також побачили, що паралельно Трамп, як мінімум попередні місяці, також у розмовах з Путіним говорив і на інші теми. Вони обговорювали Близький Схід, можливо, як може Росія повпливати на Іран. І це дуже було вигідно Кремлю, в сенсі винести за дужки оце українське питання, воно нібито не першочергове. Що ми спостерігаємо зараз? Чи ці паралельні треки можливі досі?

— Я думаю, що вони менш можливі, тому що, напевно, Трамп сподівався, що Путін може йому допомогти щось зробити з Іраном, але він переконався, що це не так, що Путін не збирається йому там нічим допомагати.

Я думаю, що після цієї 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном, в якій Сполучені Штати взяли участь, Трамп переконався, що Путін йому нічим не допоможе. І тому саме цей паралельний трек, я думаю, не є можливим.

Є інші паралельні треки, якщо [спецпредставник Трампа Стів] Віткофф їде до Москви, то йому знову там будуть вішати на вуха ось ці, як російською кажуть, «потьомкінські дєрєвні». Про бізнес-проєкти, про вкладання американських грошей в російську енергетику і про величезні прибутки, які можна отримувати. Сам Трамп після своєї третьої розмови з Путіним писав про безмежні можливості для бізнесу в Росії тощо. Ось це може бути.

Я думаю, що якщо Віткофф буде зустрічатися з Путіним, то і Путін, і [перемовник Путіна Кирило] Дмитрієв будуть Віткоффу про це говорити, щоб зацікавити цим Трампа. А з Іраном, я думаю, що Трамп переконався, що Путін йому там нічим не допоможе і не збирається допомагати.

— Тут просто цікавий момент в тому, що з самого початку Дональд Трамп запропонував все одразу Путіну щодо України. Йшлося про те, що Трамп був готовий віддати Путіну чотири області, може, навіть, щоб Сполучені Штати Америки визнали Крим російським. Там були можливості, щоб знімати санкції з РФ, ніякого вступу в НАТО України. І взагалі, «підпишімо це офіційно». А чи залишилося щось, що тепер Віткофф може привезти Путіну, як певний ультиматум від Трампа? Що ми взагалі можемо розуміти зараз під ультиматумом Трампа для Путіна?

— Так, я думаю, що ультиматум — це коли хтось комусь каже, от ти або зробиш так, як я вимагаю, або я тобі зроблю щось таке погане, що тобі буде непереливки. Але у Трампа, як на мене, немає таких важелів, якихось особливих, чарівних, щоб він міг реальні ультиматуми Путіну ставити.

Тому що він може робити? Він же не є чарівником. Він є президентом Сполучених Штатів Америки. У нього є важелі, які є у будь-якого президента Сполучених Штатів Америки. В цьому випадку це збільшення допомоги Україні, збільшення постачання зброї в Україну — це один важіль. А другий важіль — це економічний тиск на Росію, це жорсткіші санкції, це будь-що, що може сприяти тому, щоб Росія не мала можливості продавати свою нафту. Це можуть бути вторинні санкції, це можуть бути домовленості з іншими країнами. Але інших важелів у Трампа не існує.

Можливо, ці два підводні човни, які Трамп направив, для Путіна щось означають, але і Росія може те ж зробити у відповідь.

Є два види тиску на Росію для того, щоб вона зупинилася. Це допомога Україні, більше постачання зброї Україні, щоб Україна могла завдавати таких ударів по російській військовій та нафтовій інфраструктурі, щоб позбавити Росію матеріальних ресурсів, як для ведення самої війни і для того, щоб виробляти більше зброї, щоб більше людей йшли добровольцями в терористичну путінську армію. І другий важіль — це санкції проти Росії і вторинні санкції, можливо, домовленості з іншими країнами, щоб вони не купували російську нафту.

Ми завжди говоримо про Китай та Індію як найбільших покупців російської нафти, але одним з найбільших покупців російської нафти є Туреччина, член НАТО. І ще одним є Бразилія. І про Туреччину ніхто не говорить. Якби Туреччина припинила купувати російську нафту, Росія б була позбавлена дуже суттєвої частини своїх нафтових доходів. І це теж… Це Трамп може робити, він може розмовляти з [президентом Реджепом] Ердоганом про те, щоб Туреччина, наприклад, перемкнулася на купівлю американської нафти. Це буде дорожче, але це було б правильно, це було б по-союзницьки. Туреччина є союзником Сполучених Штатів по НАТО.

— Ви зазначали, які можуть бути мінуси від угоди США і Європейського Союзу і для американської, і для європейської економік, для американських та європейських споживачів зокрема. Але якщо послухати політологів, то вони кажуть, найпозитивніше тут це те, що Кремлю не вдалося розбити союз Європи та США. Можливо, навіть не Кремлю, а самому Трампу не вдалося розбити цей союз. Ми пам’ятаємо, наскільки тісними є відносини цих двох політичних утворень. Наскільки справедливо, на вашу думку, те, що хоч угода з США не є ідеальною для Європи, але залишилося головне: США та ЄС залишаються нібито друзями?

— Принаймні, як я сказав, європейці точно не мають ніякого бажання сваритися зі США, навіть попри те, що їм точно не може подобатись політика Трампа, але вони прагматично до цього підходитимуть.

У США відбуваються вибори кожні чотири роки. І якщо США будуть дотримуватися своєї Конституції, то Трамп 20 січня 2029 року точно не буде в Білому домі, а буде хтось інший. А відносини між країнами все ж таки не можуть зводитись до відносин між керівниками. Сьогодні є один керівник, завтра буде інший керівник, а стосунки між ЄС та США — це довгострокові стосунки.

Я думаю, що європейці вчинили правильно в тому, що вирішили поступитися вимогам Трампа, але не сваритися зі США і забезпечувати те, що США продовжували знаходитись в Європі. Поки що додаткові американські війська, які були спрямовані в Європу [колишнім президентом США] Джо Байденом, вони там залишаються, попри те, що були такі розмови, що Трамп збирається скоротити чисельність американських військ в Європі. Цього не відбувається. Сподіваюсь, що не відбудеться.

І хоча, я кажу, мені з економічного погляду ця угода не подобається, тому що вона з погляду економіки для Європи шкідлива, буде гальмувати європейську економіку для американських споживачів і для певних галузей американської економіки, зокрема для автомобільної промисловості… Адже не лише європейські автомобілі йдуть у США. В США є заводи європейських автовиробників, зокрема німецьких, і все подорожчає, усі комплектуючі для автомобілів, і не лише для них подорожчають.

Але, я знову-таки, з погляду глобальної геополітики дуже добре, що ЄС та Сполучені Штати не посварилися, навіть якщо Трамп цього хотів. Я думаю, що зараз він не налаштований сваритися з Європою, а потім він таки уклав цю угоду з Урсулою Фон Дер Ляєн. З економічного погляду я не бачу в цьому нічого хорошого, з політичного погляду добре, що Штати є, залишаються разом [з Європою].

— Я хочу поставити запитання щодо того, а яким є положення Дональда Трампа всередині країни? Пам’ятаємо, що на наступний рік в них призначені проміжні вибори, вони є дуже важливими. Що там відбуватиметься з Сенатом, Конгресом? Що ми знаємо про те, чи з’явилися у Дональда Трампа і його групи MAGA реальні конкуренти?

— В Республіканській партії - ні, на сьогодні конкурентів немає, тому що ті республіканці, які не схвалюють дії Трампа і його політику, вони в маргінальній меншості знаходяться.

Останнє опитування, наприклад, яке було дуже розгорнутим, проводилось буквально 2 тижні тому. Не лише щодо того, чи схвалюють американці взагалі діяльність Трампа на посаді президента, бо були питання щодо різних аспектів політики. То Трамп є найбільш непопулярним президентом серед президентів другого терміну, тому що його політику в цілому схвалює лише 37% виборців наразі, і різні аспекти його політики схвалюють від 30% до 40% виборців. Зокрема і його політику щодо України схвалює лише 31% виборців, тому що 69% виборців вважають, що треба більше допомагати Україні, треба більше тиснути на Росію.

В Республіканській партії позиції Трампа є абсолютно такими, що їх не можна похитнути, його підтримує 89% республіканців, як і більшість аспектів його політики. Лише найменша підтримка є щодо його політики щодо України. Лише 70% республіканців її підтримують, а 30% вважають, що треба Україні допомагати більше.

А щодо виборів до Конгресу наступного року, Демократична партія теж розчарувала своїх виборців, і вона на сьогодні не є популярною. Лише 33% американців вважають, що вони будуть голосувати за демократів на наступних виборах, а республіканці приблизно таку ж підтримку мають. Є принаймні третина виборців, яка не знає, за кого вони будуть голосувати на виборах до Конгресу.