Китай у скрутному становищі. Що зробить Пекін у відповідь на торгову війну Трампа

Прогресивні економісти зазвичай вважають величезний пакет економічних стимулів, ухвалений Китаєм у відповідь на світову фінансову кризу 2008−2009 років (його розміри сягали 12,5% ВВП), сміливим і майстерним кейнсіанським рішенням: будь-який уряд має намагатися його повторити. Дифірамби Китаю співали також Світовий банк і Міжнародний валютний фонд, а з ними і країни, що розвиваються, які виграли від сировинного буму, який розпочався незабаром.

Втім, придивившись, економісти побачили складнішу картину. Не можна заперечувати, що мегастимули були ефективними в короткостроковій перспективі, але вони спотворили якість економічного зростання в Китаї та посіяли насіння багатьох проблем, від яких зараз страждає країна. Тим самим потрібна була широка переоцінка ролі держави в управлінні економікою. Як з’ясувалося, якщо у держави забагато контролю, вона зазвичай приносить більше шкоди, ніж користі.

Авжеж, держпідтримка не обмежилася лише одним пакетом стимулювання економіки, який Китай реалізував у період з кінця 2008 року по 2010 роки. Дозволивши місцевій владі робити позабюджетні запозичення (що фактично стало гарантією для облігацій місцевих будівельних компаній), Китай надав величезну підтримку двом галузям — будівництву інфраструктури та нерухомості. Це стимулювання тривало ще десять років. У результаті на ці дві галузі зараз припадає приблизно третина загального попиту Китаю, що набагато більше рівня ЄС, Японії та США.

Ринок житла виявився перенасиченим, ціни в багатьох містах стрімко знизились

У доповіді для нещодавньої конференції Інституту Брукінгса економіст із Прінстона Вей Сюн і його співавтори запропонували протверезливу оцінку впливу тривалого державного стимулювання в Китаї на активність приватного сектора. Аналізуючи місцеві дані, вони показали, що, всупереч прогнозам стандартних кейнсіанських моделей, зростання ВВП у провінціях сильно корелювало як зі зростанням корпоративних прибутків, так і з зростанням роздрібних продажів у період з 2002 до 2008 року. Примітно, що в період з 2011 по 2019 рік ця кореляції повністю зникла. У цій же доповіді повідомляється, що до початку стимулювання темпи зростання продуктивності на рівні міст (з урахуванням капітальних і трудових витрат) стабільно підвищувалися, але в наступні роки почали помітно падати.

Ці висновки узгоджуються з висновками іншого дослідження, яке я раніше провів разом з Юаньченем Яном з МВФ: ми писали, що в будівельному секторі Китаю знижується прибутковість після багатьох років надлишкового будівництва. Ринок житла виявився перенасиченим, і ціни в багатьох містах різко впали. Оскільки на частку нерухомості припадає значна частина багатства китайських домогосподарств, не варто дивуватися, що звалився споживчий попит, і це спровокувало дефляцію, хоча офіційні цифри зростання ВВП, як і раніше, коливаються на рівні 5%.

Західних аналітиків часто засмучує небажання китайської влади затвердити великий пакет заходів стимулювання для підвищення споживчого попиту, як це зробила Америка з її грошовою допомогою під час пандемії Covid-19. Але вони часто не помічають той ключовий момент, на якому наголошують Вей і його співавтори: у Китаю гібридна економіка, в якій роль держави більша, ніж у будь-якій розвиненій країні.

Роками китайська влада могла зберігати статус-кво, посилаючись на швидкі темпи зростання економіки. Але сьогодні вага цього аргументу сильно зменшилася. Якість зростання неухильно знижується, і рано чи пізно стане неможливо маскувати фундаментальні слабкості в економіці за допомогою бухгалтерських хитрощів і непродуктивних інфраструктурних проєктів. Єдиний стійкий шлях до пожвавлення темпів зростання — передача центральним урядом (який останні десять років агресивно консолідував владу) частини своїх повноважень місцевим органам влади і, що особливо важливо, приватному сектору.

Через торговельну війну, розпочату президентом США Дональдом Трампом, завдання відродження динамізму в приватному секторі стає для Китаю ще більш нагальним. Експортний сектор залишається найбільш динамічною і глобально конкурентоспроможною частиною китайської економіки, з ним пов’язані головні надії країни на зростання продуктивності та позбавлення від нинішніх «хвороб». Але цей двигун дав збій, тому влада зобов’язана шукати нові джерела зростання, і тільки приватний сектор здатен допомогти у вирішенні цього завдання.

Можна захоплюватися економічними досягненнями Китаю за останні десятиліття, але масштабне стимулювання економіки після 2008 року не стало безумовним успіхом, всупереч твердженням багатьох прогресивних кейнсіанців. Ба більше, ця історія має стати для всіх застереженням.

Одним з її результатів виявилося зростання співвідношення боргу до ВВП, що додатково обмежує можливості стимулювання економіки державою. За прогнозами «Бюджетного моніторингу» МВФ, до 2027 року держборг Китаю перевищить 100% ВВП, а з урахуванням боргу корпорацій і домогосподарств він перевищить 300%. На це можуть заперечити, що завдяки низьким відсотковим ставкам Китай впорається з таким борговим тягарем, але варто нагадати, що колись те ж саме говорили про США. Подібно до Японії, Китай може тривалий час зберігати відсоткові ставки на низькому рівні за допомогою фінансових репресій, але вірогідною платою за це буде уповільнення темпів зростання економіки. Досвід Японії протягом останніх 30 років допомагає побачити, куди зрештою може привести цей шлях.

Китайська влада креативна і вміла, але вона сама створила деякі зі своїх нинішніх проблем. Чи зможуть вони знайти вихід із цього скрутного становища, або ж Китай перетвориться на чергову жертву пастки середнього доходу, поки що невідомо. Але вже зараз відомо, що надії на повтор 2008 року — це глибока помилка. Добре продумані стимули, націлені на збільшення споживчих витрат, могли б допомогти, але тільки в тому разі, коли попит приватного сектора стане їхнім головним каналом.

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate 2025

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV