«Америці потрібне зцілення». Який меседж європейський лідер послав Трампу
Погляди8 травня, 23:35
Воррен Гардінг, добродушний, але нуднуватий сенатор-республіканець з Огайо, переміг на президентських виборах 1920 року під гаслом «Повернення до нормального життя». Це стало порятунком для американського електорату, який віддав йому понад 60% голосів після авантюризму президента США Теодора Рузвельта, участі Америки в Першій світовій війні, а потім невдалого післявоєнного ідеалізму президента США Вудро Вільсона.
«Америці сьогодні потрібні не героїка, а зцілення; не шарлатанські панацеї, а нормальність; не революція, а відновлення; не збудження, а пристосування; не хірургічне втручання, а душевний спокій; не драматизм, а неупередженість…», — казав Гардінг.
Звісно, це було ненавмисно, але я почув відгомін слів Гардінга, коли Валдіс Домбровскіс, латиш, який обіймає посаду виконавчого віцепрезидента Європейської комісії, виступив днями в Atlantic council на захист «нудної» передбачуваності. Згадавши президента США Дональда Трампа лише раз у своєму вступному слові, він підкреслив ті переваги, які Європа вже давно вважає спільними зі своїми американськими партнерами.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
«Ви бачите, що наші фундаментальні цінності, індивідуальні свободи, демократію і верховенство закону часто зображують як слабкість, якою користуються авторитарні режими», — сказав Домбровскіс, який раніше обіймав посаду торговельного представника Європейського Союзу (ЄС) і є одним із найдовгоживучіших європейських комісарів. — Однак за часів потрясінь передбачуваність, верховенство закону і готовність підтримувати міжнародний порядок, заснований на правилах, стають найбільшими перевагами Європи.
Нудьга привносить визначеність
Ми зобов’язуємося зробити все, що буде потрібно, щоб захистити наші «нудні» демократії, тому що нудьга привносить визначеність і забезпечує безпечний притулок, коли порядок, заснований на правилах, ставиться під сумнів в інших країнах. Наші процеси дозволяють проводити дебати та консультації, забезпечуючи підтримку з боку ключових зацікавлених сторін і дозволяючи нам усім рухатися в одному«напрямі».
Засідання Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світового банку у Вашингтоні, що відбуваються цього тижня, є, мабуть, найважливішими з часів фінансової кризи 2008−2009 років, оскільки адміністрація Трампа прагне фундаментальних змін у світовій торговельній і фінансовій системі, яких не було з часів Бреттон-Вудської угоди 1944 року. Того року Сполучені Штати та їхні партнери скасували протекціоністські торговельні бар'єри, створили нову міжнародну валютну систему та заклали підґрунтя для глобального економічного співробітництва після Другої світової війни. Одним із результатів стало створення МВФ і Світового банку.
Останнє, чого, схоже, хоче адміністрація Трампа, — це повернення до нормального життя вісімдесяти років, що послідували за цією угодою, — коли стверджує, що Сполучені Штати були використані у своїх інтересах торговельними партнерами і цією міжнародною системою. Про перші сто днів перебування Трампа при владі можна сказати багато чого, але їх явно не можна назвати «нудними».
Багато представників світової економічної еліти, які зібралися цього тижня на нараду МВФ і Світового банку, схоже, сумують за першою адміністрацією Трампа, під час якої риторика часто була екстремальнішою за проведену політику. Інвестори, схоже, згодні з ними: у вівторок ринки почали зростати, коли Трамп заявив, що не планує знімати з посади голови Федеральної резервної системи Джерома Павелла, а міністр фінансів США Скотт Бессент дав зрозуміти, що Сполучені Штати хочуть укласти торговельну угоду з Китаєм.
Днями з’явилися нові повідомлення, зокрема, у Wall Street Journal, про готовність Трампа піти на пом’якшення тарифів щодо Китаю. Водночас Бессент різко розкритикував китайську модель економіки, орієнтовану на експорт, навіть попри натяки на можливу угоду. «Китаю необхідно змінюватися, — заявив він на форумі Інституту міжнародних фінансів. — Усі розуміють, що зміни неминучі. І ми хочемо допомогти цим змінам — тому що самі теж потребуємо ребалансування».
Як я вже писав раніше в Inflection Points, адміністрація Трампа цього разу налаштована набагато рішучіше, ніж думають більшість інвесторів і торговельних партнерів, і прагне стійких змін. «Революція, — зазначив я, — полягає в руйнуванні того, що, на думку команди Трампа, потребує виправлення — чи то зовнішня допомога, чи то міжнародна торгівля, — оскільки колишній досвід показав: реформи неможливі».
У своєму виступі в Atlantic council Домбровскіс дав зрозуміти, що і європейський статус-кво потребує змін, однак вони мають відбуватися на основі системи, заснованої на правилах, яка добре служила Європі з часів Другої світової війни.
Він говорив про прискорення зусиль зі створення європейської системи оборони і про необхідність підтримувати Україну в її протистоянні російській агресії, підкресливши, що «Україна — ключовий елемент європейської безпеки». Він також говорив про поглиблення єдиного європейського ринку — «нашого головного економічного активу», що охоплює 450 мільйонів споживачів, і про розв’язання «проблеми бюрократії, яка давно існує», через скорочення адміністративних витрат для європейських компаній на 25%.
Крім того, він заявив про розширення мережі економічних партнерств ЄС і про можливість використовувати зростаючий міжнародний попит на активи, номіновані в євро. Насамперед він підкреслив передбачуваність Європи як її ключову перевагу. Невисловлений, але очевидний меседж полягав у тому, що тепер ЄС розглядає свою «нудну» передбачуваність як конкурентну перевагу порівняно зі США.
Не варто помилятися: ЄС вважав би за краще укласти угоду з адміністрацією Трампа, щоб мінімізувати збитки. Однак тон Домбровскіса ясно свідчив про розуміння того, що настав час трансатлантичної невизначеності, за якої розраховувати на такий результат уже не доводиться.
Формулювання, які вибирав Домбровскіс, були вельми показовими. Він заявив, що ЄС «не відмовляється від нашого найближчого, найглибшого і найважливішого партнерства», економічні та торговельні відносини в межах якого становлять $9,5 трлн на рік, включно з торгівлею послугами, оцінювану в $475 млрд у 2024 році.
Він згадав про готовність ЄС закуповувати більше американського скрапленого природного газу і запропонував провести переговори про зниження тарифів на всю промислову продукцію до нуля. Водночас він нагадав аудиторії, що ЄС за потреби готовий до ескалації, і що перший пакет відповідних тарифів на суму 21 мільярд євро було відкладено після того, як адміністрація Трампа оголосила про дев’яностоденну паузу у запровадженні власних «дзеркальних» тарифів.
Послання Домбровскіса було гранично зрозумілим: ЄС «сповнений рішучості не упустити можливості, яку дає криза», і прагне «прокласти шлях до участі у формуванні нових напрямів світової економіки». Щодо можливості укладення угоди з країною, яка вісімдесят років тому стала як господарем, так і центральним учасником Бреттон-Вудської конференції, він із жалем зазначив, що «наразі ми також не отримали чіткої відповіді» на пропозиції ЄС про подальші кроки.
Поки що ще занадто рано судити про те, чи зможе «нудне» перемогти, і чи повернуться американські виборці на територію Воррена Гардінга. Проте Домбровскіс виклав розумний і навіть переконливий підхід для континенту, для якого заснований на правилах міжнародний порядок став протиотрутою від кривавого минулого.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV