Новий небезпечний період. До чого має готуватися Європа за Трампа

Коаліційний уряд Німеччини вибрав день, коли ми прокинулися від звістки про тріумф Трампа, для того, щоб розпастися в гіркому озлобленні. Якщо ми не зможемо якось протистояти цьому виклику, то не тільки Україна, а й уся Європа залишиться слабкою, розділеною та озлобленою, оскільки ми вступаємо в новий і небезпечний період європейської історії.

У самій Україні люди намагалися знайти позитивний бік у помаранчевій хмарі, що стрімко наближається до Вашингтона. Зрештою, вони дедалі більше розчаровувалися через самостримування адміністрації Джо Байдена. Ця слабка нова надія була чудово відображена в повідомленні, яке надіслав мені один з українських командирів із передової. «Трамп, — написав він, — людина-сюрприз, можливо, усе і налагодиться».

Я б сказав, що ймовірність того, що 47-й президент США, «людина-сюрприз», збільшить підтримку України, щоб примусити Володимира Путіна до мирної угоди, як закликають деякі з його видних проукраїнських прихильників, як-от колишній держсекретар США Майк Помпео, становить лише 5−10%.

Як вправно підкреслює український президент Володимир Зеленський, Трамп найбільше на світі не любить виглядати переможеним. Однак з імовірністю 90−95% він зробить саме те, про що неодноразово заявляв, і спробує припинити війну, нав’язавши Україні своє врегулювання. У липні він сказав Fox News: «Я б сказав Зеленському: «Уже все. Ви маєте укласти угоду». Хоча він і додав, що пригрозив би надати Києву «набагато більшу» допомогу, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Але умови, запропоновані його віцепрезидентом Джей Ді Венсом, — згода з нинішнім територіальним поділом України і примус її до нейтралітету — були б великою перемогою Путіна.

Європа глибоко розділена у своїй реакції щодо Трампа

Насправді ж, імовірно, не існує угоди, на яку погодилися б і Путін, і Зеленський. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков в одній зі своїх рідкісних правдивих заяв зауважив: «Не можна закінчити український конфлікт відразу». Однак що може зробити майбутній президент США, так це настільки різко скоротити американську економічну та військову підтримку України, що Київ буде змушений домагатися припинення вогню з позиції слабкого.

Гірше того, це може призвести до того, що військовий експерт Джек Вотлінг назвав сценарієм Брест-Литовська: Україна намагатиметься укласти угоду, перебуваючи в настільки слабкому становищі, що навіть загроза нового наступу супротивника може змусити її піти на додаткові поступки, як це трапилося із самою Росією під час переговорів за Брест-Литовським договором 1918 року з імперською Німеччиною та її союзниками.

Однак навіть у сценарії «мир через силу», передбаченому нечисленними проукраїнськими «яструбами» Трампа, Європі доведеться зробити набагато більше. У статті «Мирний план Трампа для України», написаній у співавторстві з Wall Street Journal на початку цього року, Помпео запропонував європейським союзникам по НАТО збільшити свої витрати на оборону до 3% ВВП і внести 80% до фонду озброєння України в розмірі $100 млрд. І, звісно, купувати американську зброю і боєприпаси. Роберт О’Браєн, колишній радник Трампа з національної безпеки, написав у Foreign Affairs, що «підхід Трампа полягатиме в тому, щоб і надалі надавати смертоносну допомогу Україні, яку фінансують європейські країни, зберігаючи водночас відчиненими двері для дипломатії з Росією».

З інтелектуального погляду багато європейців розуміють, що, опинившись між Росією, яка агресивно наступає, і Америкою, яка агресивно віддаляється, Європі доведеться робити більше для власної оборони. Французький інтелектуал Еммануель Макрон, який також є президентом Франції, відреагував на перемогу Трампа, повідомивши в X-Twitter-сфері, що він говорив із канцлером Німеччини Олафом Шольцем і вони працюватимуть разом для створення «об'єднанішої, сильнішої, сувереннішої Європи в цьому новому контексті».

Але внаслідок гордині самого Макрона Франція тепер має слабкий, нестабільний уряд, політичне виживання якого фактично залежить від дружньої до Путіна популістки Марін Ле Пен. А уряд Шольца розпався кількома годинами пізніше, залишивши центральну європейську державу в перед- і поствиборчій невизначеності, потенційно на місяці, у цей найважливіший період геополітичних змін. Серед передбачуваних причин розпаду коаліції — відмова лідера Вільних демократів і міністра фінансів Крістіана Лінднера прийняти додаткові 3 млрд євро термінової підтримки для України в межах пакету надзвичайних витрат у розмірі 9 млрд євро.

Європа також глибоко розділена у своїй реакції щодо Трампа. У багатьох із понад 40 європейських країн, представлених на саміті Європейського політичного співтовариства в Будапешті, є значні політичні сили, які з ентузіазмом підтримують його, і деякі з них перебувають при владі. Очолює список господар зустрічі, угорський лідер Віктор Орбан, але до нього долучилися такі постаті, як Роберт Фіцо у Словаччині, Александр Вучич у Сербії та Герт Вілдерс, чия партія входить до правлячої коаліції в Нідерландах. До цієї позиції може схилитися й італійка Джорджа Мелоні.

До числа тих, хто формально не обіймає державні посади, але все ще має політичний вплив, відносяться Ле Пен у Франції, Найджел Фарадж у Великій Британії, партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) у Німеччині, «Право і справедливість» у Польщі та Vox в Іспанії. Згідно з дослідженням Europe Elects, у семи європейських країнах — Словенії, Словаччині, Молдові, Болгарії, Угорщині, Грузії та Сербії — більшість опитаних проголосували б за Трампа, якби в них була така можливість (за винятком тих, хто не знає). Вони приєднуються до 78% росіян, які вчинили б так само. Так, Трамп — це вибір Росії.

Є ще Велика Британія. Високопоставлені члени кабінету прем'єр-міністра Кіра Стармера в минулому обсипали Трампа найгрубішими образами («соціопат, що співчуває неонацистам»), але тепер в опублікованому на Downing Street 10 звіті про телефонну розмову Стармера з обраним президентом ідеться про те, що він «сердечно» привітав його і вони «тепло» згадали про їхню вечерю на честь знайомства на початку цього року. Звісно, це звичайне лицемірство міжнародних відносин, але є реальна можливість того, що, з огляду на жалюгідний економічний стан Великої Британії після Brexit і 14 років жорсткої економії Торі, у її уряду виникне спокуса спробувати отримати виняток як «особливі відносини» задля звільнення від екстремально високих тарифів, якими Трамп погрожує вдарити по Європі. Однак, як нещодавно зауважив імовірний наступний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, для того, щоб Європа змогла врятувати Україну і захистити себе в небезпечному світі, буде потрібна найтісніша співпраця щонайменше між Німеччиною, Францією, Польщею та Великою Британією. Чи справді можна досягти оборонної та дипломатичної єдності за такого політичного й економічного розриву?

У нас є два місяці до інавгурації Трампа 20 січня, щоб знайти найкращу відповідь на це питання. Ми повинні це зробити. (Але це не означає, що ми це зробимо).

Переклад NV

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV