Я дивуюсь, що майже ніхто з експертів не вказав на той факт, що рішення Трампа позбутись міжнародної ядерної угоди з Іраном серйозно грає на користь зовнішнім інтересам Росії. Більшість розмов на цю тему в США крутились навколо питання про те, угода чи санкції були найбільш ефективним важелем стримування ядерної програми Ірану.
Це дуже наївна риторика, яка нехтує розташуванням сил на шаховій дошці геополітичної гри. Ось що я думаю з цього приводу.
Перш за все, цілком очевидно, що за останні роки нестабільність на Близькому Сході все більше перетворюється на регіональний конфлікт між сунітською та шиїтською коаліціями, де лідирували, відповідно, Саудівська Аравія та Іран. Ситуація в Іраку, війна в Ємені, деякі сирійські сутички – все це очевидно можна інтерпретувати саме в такий спосіб.
Це регіональний конфлікт, який може перерости в Тридцятилітню близькосхідну війну та матиме наслідки за кордоном. На фоні цього про долю палестинців уже всі забули, а уряд Ізраїлю дедалі більш очевидно схиляється на саудівський бік, особливо після того, як загрозлива Хезболла здобула перемогу на виборах у Лівані.
Жах громадянської війни в Сирії може поширитись на весь регіон
Адміністрація Обами бачила, що над США нависла загроза бути вплутаними в цей конфлікт та стати на бік Саудівської Аравії та Ізраїлю. На іншому ж боці перебуває Росія, вірний союзник Ірану. Санкції проти останнього тільки зміцнили союз двох держав.
Отже ситуація має всі ознаки великої військової ескалації, яка може вийти за межі Близького Сходу.
Іранська ядерна угода слугувала майстерним способом зниження напруги та стримування саудитів та іранців від конфлікту. Принаймні, вона була ефективним важелем тиску на іранську ядерну програму, з якої поступово знімали санкції.
Ядерна угода могла би вивести Іран з економічної ізоляції та, в той час як Росія ще досі страждає під тиском санкційного режиму, сприяти покращенню економічних та політичних відносин між Іраном та Заходом, працюючи на послаблення таких з Росією. Економічне посилення Ірану, який паралельно зберігав би свій зв’язок з Саудівською Аравією, могло би слугувати стратегією стримування цих країн проти одне одного.
І, як на мене, це була дуже майстерна гра! До того ж, цілком зрозуміла для членів саудівської коаліції, які звинувачували Обаму в «зраді». Я не раз чув подібне від людей з Близького Сходу в розмовах не лише про іранську угоду, а й про небажання США втручатись у конфлікт у Ємені та слабку підтримку сунітських антиасадівських сил в Сирії (включаючи ІДІЛ).
Ізраїльський прем’єр-міністр Беньямін Нетаньяху також хвилювався, оскільки саме Хезболла становить велику небезпеку для його країни – не Хамас чи Організація визволення Палестини, які не мають серйозної підтримки з боку сунітського табору. Чи стане Хезболла більш агресивно вести себе по відношенню до Ізраїлю після виходу США з ядерної угоди незрозуміло, та в найближчій перспективі все ж так, особливо якщо Асад почне вигравати війну в Сирії.
Європейці серйозно підтримують іранську угоду, бо розуміють, що вона допомагає зняти напруження на Близькому Сході, який географічно близький до Європи. Зближення зі саудитами та рух проти Ірану не допоможе ані Європі, ані США. Бо таким чином останні не лише втягнуться в шиїтсько-сунітський конфлікт, а й можуть стати потенційним об’єктом для дедалі більшої кількості терористичних атак.
Чому рішення Трампа на руку Росії? Останню примусили до участі в іранській угоді. Фактично Росія не мала вибору, а Путін був розлючений тим, як США та Європа працювали на послаблення російсько-іранського альянсу. Росія може допомогти Ірану зі зброєю, але не надто – в економічних відносинах. Нині іранці будуть змушені посилити свій альянс з Росією.
Рішення Трампа створило велику тріщину у відносинах з європейськими союзниками, навіть з Великобританією, найбільш вірним з них. Розпорошення західних сил на користь Росії, яка прагне зруйнувати ЄС та продовжує прикладати до цього всі свої зусилля.
Рішення Трампа також посилює пропутінські авторитарні уряди Центральної Європи, які вітають «жорстку позицію» американського президента щодо ісламістів, не усвідомлюючи, що в такий спосіб той працює на зміцнення саудівського табору. Якщо між останніми та іранцями дійде до ескалації, а Іран вийде переможцем, то Росія може сподіватись і на посилення власних позицій на Близькому Сході. Для країни це стало би величезною перемогою. І тоді Ердоган, який через свою нав’язливу ідею протистояння з курдами по своїй дурості зближується з Путіним, гірко оплакуватиме помилки.
Росія бачить подальше втілення своїх експансіоністських ідей на Близькому Сході, а не в Європі. Зрештою, така нестабільна ситуація призведе до підвищення цін на нафту, що теж на руку Росії. Та це результат, а не мотив.
Зрозумійте правильно, я не кажу, що Трамп виніс таке рішення, щоб задовольнити Путіна. Американський президент на стороні саудитів, російський – Ірану. Тож ніякої змови тут немає. Джон Болтон, радник президента з питань національної безпеки, та яструби в американській адміністрації, можливо, мислять як Трамп. Мовляв, це в інтересах США – повністю перейти на бік саудівсько-сунітської коаліції й таким чином отримати шанс на повалення режиму Ірану.
Та в будь-якому разі, поки рішення Трампа на руку Росії, воно здебільшого посилює дестабілізацію на Близькому Сході. Так жах громадянської війни в Сирії може поширитись на весь регіон. І це означає мільйони людських жертв та виникнення кровожерливої війни, яка може тривати десятиліттями та мати побічні наслідки за межами Близького Сходу.
І прийде океан крові та сліз. Можливо, вийти з ядерної угоди стане найбільш катастрофічним рішенням Трампа на посаді президента.
Переклад НВ
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени