Майже щодня з Росії приходять новини про судові процеси проти громадян, яких звинувачують в екстремізмі за пости в інтернеті, перепости і навіть лайки. Можна констатувати, що переслідування набули систематичного характеру і змусили навіть прихильників влади з числа депутатів Державної думи виступити із законодавчою ініціативою про скасування кримінальної відповідальності за «екстремістські» публікації. Втім, надії на те, що керівництво Росії підтримає цю ініціативу, небагато. Російський уряд уже висловився проти, тож пропозиція депутатів нагадує імітацію відсутньої в країні політичної діяльності і дискусій у владі. [...]
Судячи з усього, ми спостерігаємо спеціальну операцію з тотальної «зачистки» російського інтернету і залякування громадян.
Коли в 2014 році російські війська окупували Крим і розв'язали війну на Донбасі, коли російська пропаганда набула виразного охоронного і брехливого характеру, у багатьох виникло питання, що буде керівництво Росії робити з непідконтрольним мережевим простором – адже в ньому можна було обійтися без послуг Кисельова, Соловйова та інших штатних пропагандистів Кремля, висловлювати свою точку зору, читати не тільки російські опозиційні, а й іноземні, зокрема українські сайти з точною і чесною оцінкою того, що відбувається у світі і самій Росії. І така доступність правди не могла не турбувати «імперію брехні».
Доступність правди не могла не турбувати "імперію брехні"
Втім, уже тоді говорили про можливості обмеження доступу до інтернету за китайським зразком. Але керівництво комуністичного Китаю обмежувало доступ громадян до неконтрольованої інформації в міру розвитку мережі. І що важливо – КНР існує абсолютно в іншому правовому просторі, аніж Росія. Пекіну, на відміну від Москви, не потрібно імітувати демократію.
Російське керівництво пішло іншим, але не менш ефективним, шляхом. Перший етап обмеження доступу до інтернету пов'язаний із зусиллями Роскомнагляду з блокування небажаних сайтів. Ця політика породила досить ефективну самоцензуру в російськомовному інтернеті. Умови прості – той, хто хоче, щоб його сайт був доступний на території Росії, повинен розуміти межі допустимого і знімати неугодні Роскомнагляду публікації на першу вимогу. Ці умови гри взяли практично всі сайти російськомовного інтернету – від тих, хто перебуває в самій Росії, до іноземних. Обмежений простір свободи в Росії, таким чином, створено за участю найбільших світових медіа-корпорацій і самих журналістських спільнот. І для багатьох це, як мінімум, моральна проблема або навіть справжня моральна катастрофа.
Але залишаються ще звичайні громадяни. Що робити з ними? Відповідь проста – проводити показові процеси з максимально широким розголосом. Між іншим, всі ці процеси щодо звинувачень в «екстремізмі» спочатку влаштовувалися в Криму, щоб переконатися, що нічого негативного для влади не станеться. І коли стало ясно, що міжнародні протести можна пережити, а внутрішнього обурення не спостерігається, пішли далі. Водночас сама наявність інформації про процеси організаторів не лякає. Вироки судів, протести правозахисників, обурення самих громадян – усе це допоможе успіху організаторів спецоперації. І навіть ця стаття, як не парадоксально, допоможе їм, а не тим, кого засуджують за лайки. Тому що кожна публікація нагадує: потрібно бути максимально обережним в інтернеті, інакше можна потрапити до в'язниці або заплатити величезний штраф.
[...] Громадяни повинні на рівні інстинкту запам'ятати, що політика – небезпечна річ. Ніяких несхвалень влади, політичних анекдотів, карикатур. Власне, відновлюється класична радянська система [...]. Керівництво Росії не придумує нічого нового, воно лише повертає старе. І інтернет у цьому – не перешкода.
Повний текст читайте на Крим.Реалії
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени