Торгова мережа
17 лютого 2017, 09:00
Український малий і середній бізнес завойовує світові ринки, скориставшись новими можливостями глобальної мережі
Олександр Пасховер
З чотирьох сторін Україну омиває океан грошей. Щоб дотягнутися до них, не потрібно бути капітаном далекого плавання. Досить бути підприємцем, наприклад таким, як Геннадій Шестак. Він зараз не може пригадати, де саме вичитав, що малий бізнес здатен заробити $10 млрд на рік на експорті. Це можна порівняти з досягненнями вітчизняних металургів або аграріїв. Шестак впевнений, що заявлена сума надмірно занижена, незважаючи на те, що вона вдвічі вища за дійсність.
Важко не повірити людині, яка всього за рік заробила понад $1 млн, продаючи по всьому світу мініатюрні механічні моделі з фанери.
Для цього йому навіть не треба було залишати свій офіс у селі Горенка Київської області, де розміщене підприємство. Досить було заявитися зі своїми іграшками на Kickstarter, Amazon, Ebay, Etsy, Facebook.
“Коли ми почали експортувати, я відкрив для себе багато нового,— каже Шестак.— Я побачив, що в світі існують колосальні можливості. Мені б хотілося, щоб українці більше знали про це".
Ось як виглядають ці "колосальні можливості" у сухих цифрах: в 2012 році світовий оборот e-commerce тільки в сегменті B2C (бізнес для споживача) добрався до $1 трлн. У 2014‑му — $1,5 трлн, а в минулому — вийшов за межі $2 трлн. А до 2020 року Cross-border e-Commerce Community (Міжнародне електронне торгове співтовариство) обіцяє переступити за $5,3 трлн. Причому $1,6 трлн з них — це не внутрішні, а транскордонні угоди.
Світ перетворюється на величезний торговий центр, де одним кліком у мережі можна зробити навіть найтривіальнішу покупку в протилежній частині світу.
Найбільшим попитом тут користуються електроніка, одяг, іграшки, предмети хендмейд. Усіляких історій прориву на тамтешні ринки через вікно свого комп'ютера в архіві у Юлії Павленко, ініціатора E-Export School при Укрпошті, настільки багато, що вмістити їх в одну і навіть дві статті ніяк не вийде. Зате вона може розповісти, як це працює, яка продукція і в якій частині світу затребувана, а також чому цей вид транснаціональної торгівлі — шанс для малого бізнесу нарешті розбагатіти. "Нещодавно я зрозуміла,— каже Павленко, є відмінна ніша для нестандартного експорту".
Село Горенка примикає до околиці Києва. В його найглухішому кутку від всевидючого ока декомунізаторів зникла вулиця Радгоспна. Тут вже давно немає ніяких радгоспів, колгоспів та інших рудиментів минулого. Тут править капіталізм, а Шестак — його пророк. У 2014‑му він з товаришами заснував компанію Ugears, яка виготовляє дерев'яні механічні 3D-конструктори, розраховані на аудиторію від 14 років і старше.
Першу партію моделей продали на книжкових ярмарках у Одесі, Львові та Києві. Результати Шестака задовольнили, але не вразили. “Грошей в Україні дуже мало,— говорить він.— Я вважаю, що їх немає. У світі їх багато". За підтвердженням далеко ходити не треба. Досить було розмістити свою пропозицію на сайті Kickstarter — платформі, яка існує з 2009 року для залучення коштів на реалізацію креативних ідей за схемою сrowd funding — збір коштів для реалізації заявленої мети. Протягом одного дня український стартап зібрав $446 тис. Всього ж за 42 дні Kickstarter приніс Шестаку $850 тис.
І все ж бізнесмен виявив образливі для нього речі. Ступінь довіри до українських компаній у світі — на низькому рівні. “Якщо б ми зазначили, що в Україні тільки виробничі потужності, а не сама компанія, каса була б в три рази більше,— фантазує підприємець.— Ми б пішли за мільйон доларів, тому що продукт подобався".
Втім, Шестак ні про що не шкодує, а поступально розтоплює цей лід недовіри, який виник не з його вини. Він активно виставляє свою продукцію, наприклад, на електронних майданчиках Amazon, Taobao і т. д. Тут, за словами підприємця, він теж збирає немалу касу — в середньому $20-30 тис., іноді доходить до $50 тис. “У світі виникає багато цікавих інструментів продажів,— говорить бізнесмен.— Але це, як правило, онлайн".
Геннадій Шестак,
співвласник компанії Ugears
У результаті всього за півтора року за допомогою e-commerce Шестак побудував міжнародну торговельну мережу — від Північної Америки до Південної Кореї і від Західної Європи до Східного Тимору. “Просто відкриваєш там свій магазин і торгуєш. І досить успішно,— розповідає він.— Я без проблем міг би піти з українського ринку. Я міг би бути 100‑відсотковим експортером і почувався би трішки краще".
Шестак — не перший і не останній, хто відчув цей солодкий запах заморських грошей. Олена Мисник, 32‑річна столична архітектор, продала за кордон свою першу книжкову закладку ручної роботи у 2011 році через майданчик Etsy.
Її вартість — $25. Це в Києві над таким цінником плачуть, у США — все ще сміються. Сьогодні Мисник через свій сайт і Facebook торгує в 90 країнах, уміло просуваючи на грошових ринках світу свій проект myBookmark.
Річний обіг - 10 тис. оригінальних книжкових закладок. Під її керівництвом працюють вже 20 осіб. Але спритних рук, а головне, світлих голів їй все ще не вистачає. “Ми шукаємо людей у відділ продажів і виходимо на B2B,— ділиться вона своїми бізнес-планами.— Хочемо, щоб наші закладки продавалися там в подарункових магазинах".
Таких прикладів транснаціональної торгівлі дрібних ремісників в архіві Павленко багато. Вона розповідає про Олену Вечканову, яка два роки тому започаткувала проект Three Snails Handmade Ukraine і на своєму сайті, а також на майданчиках Amazon/Etsy продає в далеке і близьке зарубіжжя товари хендмейд українських майстрів в семи категоріях: прикраси, одяг/взуття, будинок/декор, товари для дітей і вінтажні товари. Швидкість зарубіжних продажів — 300 операцій в місяць.
Павленко розповідає, що є ще багато нестандартних напрямків для малих експортерів. Зовсім необов'язково для цього володіти фабриками, заводами, газетами і пароплавами. Ось взяти, до прикладу, український проект Logic Logs. Його власники, молоді хлопці, почали продавати на британському Amazon вироблені з української сировини дрова і суміші для приготування барбекю. Англійцям адже все одно, звідки дровенята, лише б ціна і якість не конфліктували між собою. “Як бачимо, світ втрачає кордони,— каже Павленко.— І було б гріх не скористатися такими можливостями".
На початку 2017‑го International Post Corporation опублікував результат свого дослідження ринку e-commerce. За даними тамтешніх аналітиків, Amazon, Alibaba і eBay складають тепер 2/3 всіх транскордонних покупок в мережі. Крім того, кожна п'ята онлайн-купівля тепер здійснюється з‑за кордону. А за даними міжнародної асоціації Cross-border eCommerce Community, до 2020 вже кожна третя угода на цьому ринку буде міжнародною. У світі немає дефіциту грошей, у світі є дефіцит ідей. Найкращим з них кордони не завада.
У 2016 році обсяг e-commerce в одній лише Великій Британії перевищив $160 млрд. Це на $22 млрд більше, ніж у 2015‑му. Таке зростання експерти IMRG Capgemini eRetail пояснюють зростаючою популярністю мобільної комерції і вже в поточному році пророкують зростання британського ринку ще на 14%.
Щось подібне відбувається в сусідній Франції, де ринок e-commerce перевищив позначку $76 млрд (плюс $10 млрд у порівнянні з 2015‑м). За даними компанії Schickler, німецькі споживачі також вперше у своїй історії витратили на придбання товарів у мережі понад $110 млрд (плюс $11 млрд). Це 25% від всього німецького роздрібу.
Всі ці ринки не йдуть ні в яке порівняння з США, де культура e-commerce переростає в укорінену звичку. В результаті чого обсяг ринку в 2016‑му сягнув $396 млрд, а в поточному році перевищить $450 млрд. Однак і американці — не №1 у світі. Найбільш вражаюча картина — в Китаї, де ринок електронної комерції наблизився до позначки $1 трлн, а його частка у ВВП перевищила 7%.
Китайські споживачі більш охоче купують товари через інтернет, ніж жителі інших куточків планети. Згідно з даними IPC, 36% споживачів з Піднебесної купують товари в мережі мінімум раз на тиждень.
“Ми придивляємося до Китаю,— каже Шестак.— І не тільки до Китаю, а й до Кореї, Японії, Індії". Це 1/3 населення планети. Звідти також придивляються і до наших виробників. Правда, з деяким упередженням. Шестак розповідає, що в жовтні дилер з Японії попросив вислати прайс на українську продукцію. Після чого відбулося неприємне листування. Японець написав: "Я ще розумію, якщо б вони [українські моделі] були зроблені в Англії, Німеччині або в гіршому разі в Італії, але не може так дорого коштувати продукт, вироблений в Україні".
“Ми йому ввічливо відмовили,— продовжує підприємець з Горенки.— Через кілька тижнів він надіслав листа з вибаченнями. Він придбав кілька моделей на Amazon в Японії, зібрав — і був вражений якістю, визнавши, що він — жертва стереотипу". Таким чином, вітчизняна дрібна буржуазія не тільки вчиться заробляти на заморських ринках, але і, наскільки може, коригує негативний імідж України.
У підприємливих українців є непоганий шанс в індивідуальному порядку прорубати вікно в цю касу великих грошей. Що вони і роблять. За даними Укрпошти, у 2015 році відбулося невелике зростання на 4% обсягів поштових відправлень — рекомендовані листи, пакети і бандеролі до 5 кг на експорт. А ось в 2016‑му цей стрибок досяг 25%. Укрпошта помітила, куди дме вітер змін. І в цьому вона не унікальна, пояснює Павленко. Наприклад, Deutsche Post (ФРН) вже давно відкрила освітній центр Siegfried Vögele Institut, де досвідчені експерти навчають клієнтів навичкам використання поштових технологій в їх бізнесі.
Британська Royal Mail відкрила свій магазин для національних експортерів на одній з провідних китайських платформ tmall.com. Проект входить в групу Alibaba. Керівництво Royal Mail запропонувало малому та середньому бізнесу з Великої Британії виставити тут свою продукцію.
В Укрпошті подумали: "А чим ми гірші?" — і, здається, не знайшли відповіді на це питання. Держпідприємство запрошує бізнес відкрити для себе до 200 ринків збуту, скориставшись 12 тис. відділень Укрпошти.
Компанія обіцяє доставити товар у будь-яку точку світу за п'ять, в гіршому разі за 15 днів. Що за теперішніх часів не так вже й швидко, але цілком терпимо. Крім того, тут організована так звана E-Export School. За останні кілька місяців в шести різних містах України відбулися майстер-класи для початківців та досвідчених підприємців.
Побудова бізнесу у форматі e-commerce — проста річЮлія Павленко,
організатор e-export School, Укрпошта
Найсвіжіший з них Укрпошта провела спільно з міжнародним благодійним фондом Mercy Corps у Краматорську (Донецька область).
"Ми хотіли б надати людям довгострокову допомогу, а саме інструменти для реалізації своїх бізнес-ідей та розвитку власної мотивації",— пояснює менеджер фонду Брайан Мілаковські.
На цю зустріч у Краматорську вдалося зібрати 80 підприємців з різних сфер діяльності. Один з них, Денис Крупеньов, майстер із золотими руками в прямому і переносному сенсі. У глибинці Донецької області він керує маленьким інтернет-магазином, в якому продає ювелірні вироби локального заводу. Його назва і є претензією на світове панування — Імперія золота. Жодна імперія не може існувати без розширення своїх кордонів, і краматорське підприємство — не виняток. Ось і прийшов Крупеньов на майстер-клас, який відповідає його новим амбіціям: "Цікавить розширення бізнесу,— говорить він,— вихід на міжнародний рівень".
Такого роду можливостями зацікавилися підприємці з Сіверськодонецька, ще однієї колишньої гарячої точки України. Луганська обладміністрація вже готує майданчик, де наприкінці березня відбудеться навчання для майбутніх місцевих експортерів e-commerce, тренінги та майстер-класи. У квітні така школа пройде в Києві.