Точка прозріння

Потрібно визнати, що донедавна саме Німеччина допомагала Путіну будувати піраміду влади. Але зараз німці поглянули на Росію по‑новому. Що змінилося?

Герхард Гнаук,
кореспондент німецької газети
Die Welt у Східній Європі

Нещодавно повернувся з Майнца на Рейні, де проходив щорічний з'їзд Німецького співтовариства з вивчення Східної Європи (DGO), створеного, між іншим, 100 років тому. Після з'їзду зробив кілька висновків.

Перший — невтішний і стосується наших польських сусідів. Дуже сумно спостерігати за тим, як Польщу все частіше згадують у контексті "авторитарного сходу Європи", порівнюючи її з Угорщиною і навіть Росією. Порівнювати — не означає ототожнювати. Але той факт, що про країну кажуть "там теж не прижилася західна модель", особливо після успіхів багатьох реформ,— неприємний. І це серйозне застереження уряду у Варшаві.

Другий висновок більш оптимістичний. Німці нарешті по‑новому поглянули на Росію. Потрібно визнати, що донедавна саме Німеччина допомагала Путіну. "Жодна країна не залучена в побудову путінської піраміди більше, ніж Німеччина",— писала днями німецька газета Frankfurter Allgemeine. У цьому контексті згадувалася особлива роль німецьких соціал-демократів і місцевих корпорацій.

Деякі німці все ще наївні щодо Росії. Яскравий приклад — нова права популістська партія Alternative für Deutschland (Альтернатива для Німеччини), яка на хвилі міграційного кризи пройшла на недавніх виборах у парламенти трьох земель Німеччини в якості нової опозиції, отримавши від 13% до 24% голосів. Для цієї партії характерні антиамериканські і антибрюссельські погляди. Деякі її члени, особливо заступник голови Александр Гауланд, взагалі мріють про "пруссько-російську дружбу".

Але зараз ситуація в Німеччині порівнянно з початком 2014 року змінилася на краще. І продовжує змінюватися на очах. У березні провідні німецькі ЗМІ вперше написали про те, що метою глави Кремля є розкол Євросоюзу і необхідне для цього повалення німецького канцлера Ангели Меркель (наприклад, з допомогою програшу її партії на парламентських виборах у Бундестаг, які відбудуться восени 2017 року). Нарешті, багатьом німцям стало очевидно, що фінансова підтримка Москвою праворадикального Національного фронту у Франції та пропагандистське розігрування проблем з біженцями в Німеччині — це дві частини одного російського плану. Розвідка тепер ретельніше стежитиме за роллю російської пропаганди у розпалюванні національної ворожнечі в країні. Як правильно зауважив тележурналіст Ульріх Віккерт, ймовірно, популістське гасло про те, що преса в Німеччині бреше, розтиражоване "російськими спецслужбами".

До речі, з'їзд DGO в Майнці, що відбувався в будівлі Другого каналу національного телебачення (ZDF), добре вписувався в цей контекст. Головний редактор ZDF Петер Фрей докладно розповів про те, як пропаганда намагається підірвати авторитет його каналу — одного з провідних німецьких ЗМІ. Принагідно відбулися презентації проектів боротьби з пропагандою: українського StopFake та брюссельського StratCom Task Force. Мої власні спостереження: тільки тепер представники німецької преси та інші публічні інститути усвідомили, що сьогоднішня система в Росії — загроза не тільки для України, але і для самої Німеччини.

Найважливішу роль у цьому новому процесі "вивчення Росії" зіграв скандал навколо берлінської дівчинки Лізи. Нагадаю: державна преса РФ широко розповсюдила версію про те, що в Берліні мусульмани зґвалтували дівчинку з родини російських німців-переселенців (що виявилося брехнею).

Але найцікавіше сталося потім. У десятках міст Німеччини на вулицю на захист "нашої Лізи" (так її називав міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров) вийшли російські німці. Це був шок. Про російських німців знали лише те, що вони аполітичні громадяни, які жодного разу за останні 25 років не влаштовували мітинги. А тут таке! Судячи з усього, акції протесту були організовані в соціальних мережах. А які ресурси необхідно задіяти, щоб отримати бажаний ефект, знають, напевно, лише на Луб'янці.

Але є і зворотний бік того, що сталося: держава і більша частина німецької преси починають розуміти, що гібридна війна і зелені чоловічки — не жарт, і вони можуть з'явитися не тільки в далекій Україні, але і у них на батьківщині. Правда, чи вистачить цього розуміння для того, щоб зупинити групу німецьких підприємств, що планують побудувати з Росією газопровід Nord Stream-2,— це, мабуть, відкрите питання.