Точка кипіння

Захоплення поліцейського відділення купкою заколотників сколихнуло всю Вірменію, яка давно накопичувала невдоволення владою, олігархами і станом економіки, міцно пришитою до Росії

Анастасія Магазова (Єреван)

25-річний Геворг Мцаканян перебуває на лікуванні в Центральній міській лікарні Єревана — у нього опіки кінцівок і численні осколкові поранення. Мцаканян — один з тих єреванців, хто вийшов на вулицю підтримати опозицію, а потім постраждав від рук поліції.

Молодий чоловік живе в Сарі Тах — районі, де проходили протести. У той злощасний вечір він був удома, а коли почув крики, відразу вибіг надвір.

“Коли я підійшов ближче до мітингувальників, то вже почув стрілянину,— розповідає про ту ніч Мцаканян.— Через 10 хвилин мені під ноги прилетіла світло-шумова граната. Тоді постраждало дуже багато випадкових людей".

Потім він додає: "Звісно ж, я поділяю погляди мітингувальників".

Іскрою, що змусила спалахнути єреванські протести, стала опозиційна група Сасна црер (у перекладі з вірменської — Несамовиті з області Сасун), яка в середині липня зі зброєю в руках захопила будівлю полку патрульно-постової служби у вірменській столиці. Тоді загинули двоє правоохоронців. Вимогою Несамовитих були відставка президента і звільнення політв'язнів.

Потім вони протягом двох тижнів утримували заручниками поліцейських. Їх підтримали незадоволені владою громадяни: кожен вечір в Єревані почали збиратися спочатку сотні, потім тисячі, а потім вже десятки тисяч людей, для яких збройне захоплення поліцейської дільниці стало символом боротьби з владою.

31 липня повстанці склали зброю і здалися владі. Остання, скориставшись ситуацією, жорстоко розігнала демонстрацію. Тоді постраждали близько сотні мирних жителів, з-поміж них — два десятки журналістів, які працювали на місці подій. Більше ста людей затримані або арештовані.

Через кілька днів після зіткнення президент Вірменії Серж Саргсян публічно вибачився перед журналістами і попросив забути про те, що трапилося. “Я прошу вибачення у наших журналістів за інцидент. Всі необхідні висновки будуть зроблені",— сказав Саргсян.

Утім, аналітики стверджують: журналісти постраждали тому, що вони в прямому ефірі показували весь процес протистояння, а потім момент жорсткого розгону демонстрантів. Влада не хоче, щоб про єреванські протести і невдоволення соціально-активних громадян дізналася вся країна.

"Тут тотальна корупція, неможливі чесні вибори, журналістів б'ють за їхню роботу, а кількість політв'язнів стрімко зростає",— називає НВ головні больові точки Вірменії Мікаель, один з учасників протестів.

Також експерти називають серед причин зростання протестних настроїв у Вірменії, найбільшим інвестором якої є Росія, економічний спад і, відповідно, погіршення життя населення. Цього не приховує президент Саргсян, який заявив російській пресі: "Якщо з'явилися проблеми в російських інвесторів, це означає, що з'явилися проблеми і в нас".

Останні чотири роки кожного літа у Вірменії проходять соціальні протести, брати участь в яких на вулиці виходять десятки тисяч громадян. І з кожним роком радикальність настроїв зростає.

Так, влітку 2015‑го люди вийшли мітингувати у зв'язку з підвищенням тарифів на електроенергію. Протест розігнала поліція, причому під час розгону серйозно постраждали журналісти. Після події були відкриті кримінальні справи проти винних, але вони так і не були покарані. Саме тому, на думку Гехама Варданяна, єреванського медіаексперта, під час розгону в 2016‑му журналісти постраждали знову.

У ніч на 30 липня, коли відбувалися сутички поліції з протестувальниками в районі Сарі Тах, журналісти були атаковані великою групою людей в штатському.

“Я стояв між поліцією і протестувальниками,— розповідає єреванський журналіст Марут Ванян, який досі лікується у столичній лікарні.— В цей час двоє в цивільному почали відтягувати мене і забороняти знімати. Я кілька разів сказав, що я журналіст, але це не допомогло. Вони розбили камеру і почали бити мене дерев'яними кийками. Це були десять великих чоловіків".

У Ваняна серйозні травми обох нижніх кінцівок і садна по всьому тілу. І він не знає, коли зможе вийти на роботу.

Поки одні учасники подій перебувають у клініках, інші перебувають за ґратами. За словами Даніеля Іоннісяна, координатора громадської організації Союз поінформованих громадян, в результаті розгону протесту були затримані 150 осіб.

“В одній з військових частин ми виявили 106 осіб, яких утримували 15 годин без води і їжі, не пред'являючи обвинувачення,— розповідає Іоннісян.— Це фактично викрадення".

На думку Іоннісяна, люди підтримали акцію Сасна црер, тому що однією з її вимог була відставка президента країни. Та й саме захоплення поліцейської дільниці вони пояснюють прагненням змінити ситуацію в країні, знищити корупцію і добитися справедливості для більшості громадян країни.

“Я не вважаю групу Сасна црер терористами: вони герої нашого часу! — емоційно заявляє НВ одна з учасниць акцій, яка не наважилася назвати свого імені.— Зараз вони політв'язні, які мають бути звільнені".

На думку експертів, невдоволення населення також підігріла так звана квітнева чотириденна війна у Нагірному Карабасі. Тоді в результаті загострення конфлікту між Азербайджаном і Вірменією за спірний регіон загинуло більше ста вірменських і карабахських військовослужбовців, а у населення з'явилися сумніви щодо боєздатності армії Вірменії, на яку витрачаються величезні гроші з державного бюджету.

Зростання рівня розчарування, невдоволення державними інститутами, падіння рівня життя і привели людей до рішучих кроків.

Хоча тепер влада називає взятих у заручники поліцейських терористами, багато єреванців з ними не згодні. Навіть після того, як група заколотників склала зброю, а протест на їхню підтримку було розігнано, люди продовжують щодня збиратися на мітинги в центрі Єревану. Їхня кількість сягає 500-600 осіб.

Сьогодні складно точно визначити, скільки відсотків населення загалом підтримують дії Сасна црер, міркує Грант Мікаелян, політолог з Інституту Кавказу. Хоча, на його думку, політично активну більшість, яка повністю поділяє погляди мітингувальників, становить близько 50 тис. осіб тільки в Єревані.

Мікаелян називає чинний у Вірменії режим гібридним. “Це напівавторитаризм-напівдемократія,— пояснює він.— Основна опора нинішнього уряду — це бюрократія і капітал олігархів. Економіка країни складається на 50% з державного бюджету і на 50% з капіталу олігархів".

Також аналітики вказують на сильну залежність економіки Вірменії від російської. Пріоритетними для Росії у Вірменії є сільське господарство, агропромисловість і машинобудування.

Однак останніми роками російські інвестиції в країну різко скоротилися, і це позначилося на статках населення. "Сьогодні можна вже чітко сказати, що економічно Вірменія вже нікому не цікава, і про це однозначно свідчить серйозне кратне просідання обсягу іноземних інвестицій",— вважає екс-голова центробанку Вірменії Баграт Асатрян.

Середня зарплата в країні становить близько $300, причому ціни на продукти першої необхідності постійно зростають, а комунальні платежі з'їдають близько третини статків кожної сім'ї. Ускладнені економічні проблеми піднімають хвилю еміграції, причому 90% вірмен, які зважилися на від'їзд, відправляються в Росію.

У невеликому селі, де живе 40‑річний Геворг, майже не залишилося чоловіків — всі виїхали на заробітки в Росію. “У нас захворів худобу, і навіть нікому було його забити,— розповідає він.— Ми покликали з сусіднього села чоловіків, які допомогли це зробити".

Зниження економічних показників, еміграція і зростання протестних настроїв серед співгромадян змусили президента Саргсяна задуматися про необхідність рішучих кроків. "Зрозуміло одне: у внутрішньому суспільно-політичному житті Вірменії необхідно прискорити процес докорінних реформ",— заявив він 1 серпня, відразу після завершення протистояння.

Проте обіцянка реформ не змінює позицію незадоволених владою. "Суди над заарештованими почнуться восени, і вони будуть супроводжуватися масовими протестами",— обіцяє Іоннісян.