«Спроби тиснути на НАТО». Юрист-міжнародник про мінування Росією акваторії Чорного моря та мотиви Кремля — інтерв'ю

Геополітика

29 березня 2022, 16:27

Про агресивну діяльність Росії у Чорному морі на тлі виявлення Туреччиною та Болгарією дрейфуючих мін, способи захисту акваторії та ймовірність притягнення Москви до відповідальності в ефірі Радіо НВ розповів Борис Бабін, юрист-міжнародник.

 — Зараз міни, які Росія випустила в Чорному морі, знаходять біля берегів Туреччини, Румунії, Болгарії. Як ви вважаєте, вони просто попливли чи Росія спеціально розставила їх, ще й біля берегів країн НАТО?

— Очевидно, що агресор тут робить це навмисно, він виконує водночас декілька завдань: він пробує дискредитувати українські збройні сили і тисне на уряди країн Чорного моря з тим, щоби вони займали якусь менш антиросійську позицію, як вважають у Москві. Це дійсно спланована акція і росіяни очевидно мають тут декілька суто практичних завдань.

— А чи розуміємо ми, як діє морська міна, який принцип дії, як вона виглядає, що це взагалі таке? Можемо описати для слухачів?

— Тут слід зауважити, що зазвичай такі міни використовуються на якірних установках, тобто це стаціонарна міна. Якщо вона плавуча, то це означає, що міна зірвана чи навмисно поставлена без якоря, це заборонено Гаазькою конвенцією 1907 року. Питання в тому, що Російська Федерація не є учасником цієї Конвенції, тут із погляду суто юридичного можна лише апелювати до загальних засад і виконання вимог, наприклад, Конвенції про рятування людського життя на морі. Питання військове тут теж доволі практичне, адже такі міни доволі просто нейтралізуються сучасними засобами захисту. Чорноморські держави-члени НАТО мають тральщики, у Туреччини їх більше 10, тобто скажімо так, суто військово великої небезпеки ці російські провокації наразі не становлять. Але звісно, для конкретного торговельного судна, яке потрапить в умовах поганої видимості чи вночі на цю міну, тут приємного мало. Ми маємо ситуацію, коли Туреччина змушена обмежувати морське рибальство в Чорному морі в нічний час для захисту життя своїх рибалок, це вже негативно впливає на морське господарство країн НАТО.

— Знаходити їх і якось відслідковувати дистанційно можна? Чи тільки коли міна підпливе до якогось порту чи човна, тоді вже її можна помітити та нейтралізувати?

— Знаходити можна, але зважаючи на обсяг акваторії моря, та кількість мін, яка заявлена агресором, скільки вони їх розкидали, і та кількість мін, яка виявлена практично, то це декілька мін. Це становить все ж таки обмежені ризики і тут ми бачимо обережне реагування держав НАТО. Так, вони визнають проблему, проводять відповідні заходи, але морське судноплавство в цих країнах не припинилося.

— А як далеко можуть поплити ці міни, де ще їх можуть знаходити? І взагалі виникає питання, яка їх ефективність, враховуючи, що якщо вони були призначені для України, а по факту через кілька днів їх уже знаходять де-інде.

— Тут слід одразу сказати, що вони їх знаходять там, де росіяни їх поставили. Жодна людина, яка знає, що таке море, не погодиться з тим, що міна перепливала за тиждень декількасот кілометрів. Там, де їх знаходять, там їх росіяни і скинули, у них достатньо засобів диверсійної роботи на Чорному морі, тут ми не виключаємо якоїсь постановки цивільного російського судна, будь-яким іншим засобом. Технічно встановити їх будь-де Росія може, тому це якраз усвідомлені кроки агресора і вони носять насамперед сьогодні не військовий, а саме політико-інформаційний вимір. Бо, звісно, повторюся, цими декількома мінами вони не зупинять морське судноплавство в Чорному морі, але при цьому пробувати перекласти якусь провину в веденні конфлікту на Україну, зокрема в таких тактичних питаннях, і спроби натиснути на країни НАТО в декількох практичних вимірах вони можуть. Росія має непублічні вимоги до кожної з держав НАТО, вона хоче, щоби Болгарія не припиняла переробляти російську нафту, вона хоче, щоби Туреччина впустила пошкоджені судна Чорноморського флоту в акваторію Чорного моря на ремонт, тобто тут у них претензії сформульовані і вони якраз використовують ці міни просто як засіб шантажу, але я не думаю, що вдало.

— А чи були вже прецеденти в сучасній історії такого використання морських мін і яка міжнародна практика вирішення цієї проблеми?

— Так, були, під час конфліктів у Перській затоці, сторони конфлікту викидали плавучі міни, щоби паралізувати судноплавство. Зазвичай це може призвести до пошкодження суден. Вирішується все ж таки просто припиненням цієї діяльності, потім — пошуком і знищенням цих мін, тут у принципі нічого нового людство не вигадало.

— А щодо відповідальності Росії за це, вона не підписала конвенцію, значить уникне відповідальності? Чи це можна все ж таки потім, пізніше в якийсь із кейсів додавати під час засудження Росії?

— Тут головне — довести, що вона це зробила, бо Росія наразі займає позицію, що вона це не зробила. Довести, що ці міни поставлені саме Російською Федерацією, це перше питання. Щодо відповідальності, тут виникає декілька вимірів: якщо ці міни призведуть до реальних подій, поки вони призводять насамперед до економічних втрат. Тому на сьогодні можна розглядати як якусь додаткову сторінку в якихось кейсах, але робити саме з цієї історії якесь окреме міжнародне провадження буде важкувато, Росія це розуміє і вони цим користуються.

— Ще хотілось би запитати про Чорноморський флот Росії зараз і взагалі безпеку в Чорному морі. В якому стані зараз російський флот і яка зараз загроза від нього виходить?

— Це дуже широке питання, воно має бути адресоване в першу чергу військовим. Тут я єдине, що хотів би зазначити, не можна робити якихось шапкозакидницьких настроїв. До початку широкомасштабної агресії Росія зосередила у Чорному морі безпрецедентну кількість суден, які призначені як для десантних операцій, так і для ураження морського простору, відповідно, ураження з моря ракетною чи артилерійською зброєю материкової частини України. Російська Федерація місяць війни намагається застосовувати ці свої ресурси. Говорити про якісь шалені успіхи неможливо, звісно, тут перше і основне — це наші збройні сили та їх діяльність, яка мінімізує відповідні ризики. Але повторюся, все одно це угруповання доволі міцне і воно буде залишатися таким доволі тривалий період. Ми знаємо з відкритих джерел, що влада України просила відповідні засоби, зброю в наших партнерів, тут, можливо, це питання до Генерального штабу, як буде розвиватися ситуація.

Інші новини

Всі новини