Тривале слідство, безкарність реальних злочинців та ідеологічне сум'яття у нинішній владній команді підстьобнули до активності затятих супротивників Майдану. Їх стало багато як у телевізорі, так і Верховній Раді
Крістіна Бердинських
Україна. Київ. Наші дні. Якщо точніше — 18 лютого 2020 року. Телеканал Newsone, що належить Тарасу Козаку, депутату Опоплатформи — За життя (ОПЗЖ) і близькому соратнику Віктора Медведчука, транслює годинне вечірнє ток-шоу, присвячене подіям шестирічної давнини — розстрілам на Майдані.
До студії запросили Олександра Горохівського, адвоката колишніх бійців спецпідрозділу Беркут, яких підозрюють у вбивствах учасників Революції гідності. До нього до пари — одного з депутатів фракції ОПЗЖ. Умовну сторону Майдану в ефірі представляли політкоментатор і художник Сергій Поярков, а також Дмитро Лінько, ексдепутат колишньої фракції Радикальної партії Олега Ляшка.
Роль головного гостя студії дісталася "експерту" — ексгубернатору Харківщини Михайлу Добкіну, в минулому — одному із соратників президента-втікача Віктора Януковича.
Лейтмотивом усього ефіру стали слова саме цього гостя: "Хлопці з правоохоронних органів [під час Майдану] були справжніми героями, які виконували військовий і чоловічий обов'язок до кінця".
Добкін навіть спрогнозував, що на 10-річчя революції беркутівців, підозрюваних у вбивстві Небесної сотні, зустрічатимуть у цій студії як героїв.
Пізніше до ТБ-дискусії через скайп підключили "незалежного" блогера Анатолія Шарія, який давно живе за межами України. Той розповів глядачам про жахливу хімічну лабораторію, яку нібито створили учасники протесту взимку 2013–2014 року в спаленому потім столичному Будинку профспілок.
Україна. Київ. Наші дні. Депутат ОПЗЖ Ілля Кива під річницю Революції гідності реєструє в Раді одразу кілька документів. Серед них — проект постанови про припинення кримінального переслідування правоохоронців, які виконували свої службові обов'язки під час масових акцій протесту в Києві з 21 листопада 2013 року до 21 лютого 2014-го. У своїх проектах Кива пропонує забезпечити їх соцзахистом і соцвиплатами.
Приблизно водночас ексміністр юстиції часів Януковича Олена Лукаш і ексзаступник голови Адміністрації того ж президента Андрій Портнов публікують на сайті видання Страна власне "розслідування" про список Небесної сотні — мовляв, кількість жертв із боку протестувальників занадто перебільшена.
Спостерігаючи за всією цією антимайданною активністю, соціологиня Ірина Бекешкіна, директорка фонду Демініціативи, робить простий висновок: "трансформована" Партія регіонів намагається взяти реванш за програну ними в 2013–2014 роках битву за Україну.
Інших варіантів для "команди Антимайдану" немає: на останніх виборах ОПЗЖ та іже з ними взяли набагато менше голосів, ніж розраховували, бо електорат, який прагне до примирення на Донбасі й нормалізації відносин із РФ, у них відібрав Володимир Зеленський зі своєю партією Слуга народу (СН). Тож колишні регіонали, на думку Бекешкіної, "намагаються повернути свого законного виборця у будь-який спосіб, зокрема і Майданом.
ОСОБИСТА ІСТОРІЯ: Через шість років після загибелі батька — учасника протестів, студентка Ірина Дідич знову прийшла у центр Києва, до пам'ятної дошки Небесної сотні
Чому колишні регіонали відчули в собі достатньо сил для спроби оформити через медіа свій реванш? Олексій Антипович, керівник соціологічної групи Рейтинг, бачить одне з пояснень їхньої активності в тому, що у команди Володимира Зеленського немає якоїсь певної позиції у питанні протестів зими 2013–2014 років. "Усі відчувають якесь послаблення контролю: можна виступати і захищати Антимайдан, і тобі нічого за це не буде", — каже експерт.
Команда Зеленського намагається сподобатися і тим, й іншим, і третім, додає Бекешкіна. Водночас президент не має чіткого ставлення не тільки до Майдану, а й до багатьох інших подій і процесів, уточнює вона.
Та й у партії СН представлені як відверті прихильники Революції гідності, так і її відкриті супротивники. Серед останніх, наприклад, депутат Максим Бужанський. У бесіді з НВ він заявив, що з боку фракції або партійного керівництва СН до нього ніколи не було закидів щодо цього. "Докорів у чому? У тому, що я не підтримував державний переворот? Хоча ви можете заперечити мені, що це була революція", — сказав Бужанський.
На його думку, обидві сторони — і ті, хто підтримував Майдан, і ті, хто не підтримував, — об'єднані бажанням, аби суд назвав імена винних у розстрілах, ким би ті не були.
19 лютого, коли в Раді вирішили вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, Бужанський демонстративно залишився сидіти на місці, оточений з усіх боків однопартійцями, які встали з місць.
Невизначеність позиції Зеленського — лише поверхова причина, навіть наслідок: а фундамент сучасного реваншизму — відсутність покарання для супротивників Майдану, навіть для людей, які безпосередньо стріляли у протестувальників на вулиці Інститутській.
Одразу після втечі Віктора Януковича його соратники або вирушили услід за своїм патроном, або, залишившись в Україні, перебували у пригніченому стані. Навіть ті з них, хто мав депутатський імунітет, не наважувались стати в очевидну опозицію до нової влади. І розслідуванню "справ Майдану", під які в Генпрокуратурі зібрали окрему команду, вони не чинили великого опору.
За них цю роботу, на думку Віталія Титича, адвоката загиблої Небесної сотні, робили нові люди, які прийшли до влади. "Руками [ексгенпрокурорів Юрія] Луценка і [Віктора] Шокіна, [голови МВС Арсена] Авакова й інших дуже ефективно гальмувалися розслідування і судові процеси", — констатує він.
Ще в 2014-му колишній командир спецпідрозділу Беркут Дмитро Садовник утік до РФ із-під домашнього арешту. Через три роки в тому ж напрямку вирушили ще четверо ексспівробітників харківського Беркуту.
Слідство просувалося, на думку причетних до процесу експертів, насилу. "Розслідування злочинів проти протестувальників не було б можливим без дуже активної позиції потерпілих, громадянського суспільства, свідків і журналістів", — пояснює адвокатка Небесної сотні Євгенія Закревська.
Довгі роки розслідування і судів воскресили раніше пониклих ексрегіоналів. Першими дискурс із виправданням дій бійців спецпідрозділу Беркут підняли інформаційні телеканали, які під час президентства Петра Порошенка перейшли у власність близького оточення Медведчука: Newsone і 112-й.
Мій тато загинув на Майдані. 18 лютого. Смерть — частина мого життя. І вашого теж
Ірина Дідич,
студентка
Як каже Наталія Лигачова, шеф-редакторка онлайн-ресурсу Детектор медіа, саме там після довгої перерви в публічній активності стали з'являтися ексдепутати ПР Олена Бондаренко й Анна Герман, а також колишня міністерка юстиції Олена Лукаш. Пізніше в телеефірі оселився із власною програмою публіцист В'ячеслав Піховшек, який був одним із голосів команди Януковича ще в часи першого Майдану — Помаранчевого.
Після президентських виборів у 2019-му до країни повернувся юрист і ексчиновник Андрій Портнов. Він почав завалювати Держбюро розслідувань (ДБР) заявами про злочини, нібито скоєні Порошенком.
Усе це надихнуло й інших політиків, котрі раніше підтримували Януковича. "Вони стали активними учасниками ток-шоу і почали вести свої ТБ-програми", — констатує Лигачова.
Колишніх регіоналів підстьобує той факт, що кінця слідства і судових процесів у справах Майдану поки не видно. Спеціальний слідчий підрозділ ДБР, який віднедавна підхопив у Генпрокуратури цю роботу, прийняло від Офісу генпрокурора вже 42 кримінальних провадження у справах Майдану, — загальний обсяг цих матеріалів становить понад 6,5 тис. томів.
По-своєму умовний "табір Антимайдану" надихає і приклад Віктора Медведчука. Цей депутат Верховної Ради, дочку якого хрестив президент РФ Володимир Путін, не тільки довго спокійно літав до Москви, відвідуючи Кремль, але й дозволяв собі вкрай негативні висловлювання на адресу людей і подій, які скинули режим Януковича. "Країна фактично втратила свій суверенітет, свою незалежність, потрапила під зовнішнє управління і продовжує не жити, а існувати", — сказав Медведчук НВ напередодні шостих розстрілів на Інститутській.
Вся нинішня антимайданна риторика має привчити телеглядачів і читачів до думки, що під час протестів усе було не так однозначно, як вважали раніше. Кажучи про це, Лигачова уточнює: така "неоднозначність" змушує отримувачів цієї інформації сумніватися.
Трактувати події на Майдані можна по-різному — це право кожного, підкреслює Титич. Але проблема в тому, що зараз за допомогою ЗМІ, а також різних блогерів у інформпростір вкидають величезну кількість фейків про протестувальників, — наприклад, що на їхньому боці діяли міфічні грузинські снайпери. "Ці фейки поширюють для дискредитації Майдану", — впевнений адвокат Небесної сотні.
Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод, яка під час Революції гідності була координаторкою ініціативи Євромайдан SOS, пояснює НВ, що існує кілька видів пам'яті. Один із них — пам'ять комунікативна: інформація, яка передається з вуст в уста від учасників подій. Зараз голоси, які звучать у телеефірах із проросійськими наративами, намагаються забити інформпростір, роблячи все, аби спотворити цю реальну пам'ять про Майдан.
Сама Матвійчук добре пам'ятає, що під час протестів Євромайдан SOS отримав 16 тис. звернень про допомогу. "До нас йшли, бо когось викрали, когось побили, заарештували, звинуватили у сфабрикованих адміністративних порушеннях, залякували", — розповідає вона.
РОЗСТРІЛЬНА СПРАВА: 18 лютого 2014 року озброєні бійці спецпідрозділу Беркут пішли в атаку на протестувальників. Шість років по тому ексрегіонали намагаються представити всю цю історію подвигом співробітників МВС
Для 18-річної студентки Ірини Дідич комунікативна пам'ять Майдану, про яку каже Матвійчук, — справа дуже особиста. Напередодні шостої річниці Революції гідності вона опублікувала у ФБ пост: "Ви повинні знати. Мій тато загинув на Майдані. 18 лютого. Смерть — частина мого життя. І вашого теж".
Її батько Сергій Дідич, учасник Революції, загинув 18 лютого 2014-го — його збила вантажівка, якою керував інший протестувальник, котрий намагався цієї миті дати відсіч атаці силовиків.
Розслідування цього епізоду давно завершено і перебуває на етапі судових процесів. Але Дідич вважає, що розгляд усіх інших подій неодмінно варто довести до логічного завершення.
Найближчим до завершення адвокати називають справу п'ятьох ексспівробітників Беркуту, яку слухають від травня 2016-го у Святошинському суді. Тим інкримінують перевищення службових повноважень, незаконне поводження зі зброєю, умисне вбивство і заподіяння тілесних ушкоджень активістам Майдану.
Напередодні Нового року всю п'ятірку офіційний Київ передав у межах обміну полоненими в ОРДЛО. На початку лютого двоє з них повернулися до Києва — за їхніми словами, "домагатися правди".
Їхній статус до того ж не змінився, наголосив у своїй заяві голова Офісу генпрокуратури Руслан Рябошапка.
Наступне засідання суду має відбутися 17 березня. "Формально ніяких змін немає [через обмін полоненими], крім того, що на чотири місяці було перервано процес", — пояснює Титич.
"Для прихильників Майдану дуже важлива громадська підтримка, розслідування, судові засідання, пам'ятні дати, — вони від цього не відступлять. А ті [виборці], хто Майдан не підтримував, уже давно живуть іншими темами", — вважає Антипович.
А тому, як підкреслює експерт, усім варто пам'ятати один момент: рівень реальної впливовості головних спікерів Антимайдану не відповідає їхньому розкрученому медійному образу. І критика Революції гідності не допоможе їм повернути свого виборця.