Попередню частину історії Пітера читайте тут
Минулого літа я жив у сім'ї в селі Осипенко, що в 20 км від Бердянська, біля Азовського моря. Мої наміри були досить егоїстичними: пожити в українському селі, вирвати себе зі звичного світу і спробувати інший стиль життя.
Але простий досвід виходу із зони комфорту перетворився на щось більше.
В українському селі я пізнав безліч уроків, про які напишу іншим разом. Але найбільше моєму розвитку сприяв урок жертвування.
Люди, з якими я жив, були переселенцями з Авдіївки. Вони покинули передову, попутно втративши квартири, роботи і звичний життєвий уклад. Вони почали з нуля, без грошей, в старому сільському будинку в Осипенко – економічно мертвій зоні без робочих місць.
Незважаючи на фінансові труднощі, вони віддавали. Віддавали те, що могли і коли могли, допомагаючи оточуючим.
Photo by Peter Santenello
Спочатку я помітив, як віддає Анна, мама. На другий день мого перебування в селі ми вирушили до місцевої школи з іграшками і олівцями. Багато дітей підходили до нас зі зламаними іграшками, і ми допомагали їх полагодити.
Потім я спостерігав, як віддає Валерій, батько. Він віддавав сусідам рис – той, який отримував від організації, яка надає допомогу. Він також заглядав до кількох залежних від алкоголю і наркотиків, що ледь чіпляються за життя, щоб перевірити, що вони їли. У цьому він знайшов свою відповідальність і свій обов'язок.
У сім'ї Буркут було так мало матеріального, але вони віддавали все, що тільки могли, щоб допомогти іншим.
Я прожив з ними шість тижнів. У них не було води, а туалет був далеко від будинку. Ми ходили до закинутого сусідського будинку, щоб набирати воду з колодязя. І хоча влітку це не створювало великих незручностей, я не міг уявити, яке це було б взимку.
Незабаром ми стали дуже близькі з цією сім'єю. Я зрозумів, що теж можу впливати, якщо тільки захочу. Я бачив сім'ю, яка віддавала і ніколи не скаржилася, тому вирішив запустити фандрейзінговоу онлайн-кампанію, щоб зібрати гроші на проведення водопроводу до їхнього будинку.
Photo by Peter Santenello
Те, що сталося потім, здивувало. До збору грошей долучилися люди з України та з усього світу. Хтось жертвував не більш $1, хтось – $200. Я неймовірно поважаю всіх, хто приєднався. Пройти процедуру створення облікового запису і перевести абсолютним незнайомцям будь-яку суму – це викликає величезну повагу. Усі пожертви склалися в потрібну суму.
Ми зібрали $2,3 тис. Цього було достатньо, щоб провести воду до раковини, туалету, душу і до відстійника. Це не великі гроші, але достатня сума, яка дозволила зробити простіше життя цієї прекрасної сім'ї. Набагато простіше. Адже на те, щоб принести воду в будинок, йшло дуже багато часу.
Сім'я віддавала, це надихнуло віддавати і мене, а це, в свою чергу, надихнуло людей у всьому світі, які дивилися серію моїх відео на YouTube. Пішла позитивна і потужна ланцюгова реакція, що поліпшила якість життя всіх причетних.
Це взимку я відправився провідати родину і побачити воду, що біжить з кранів в їхньому будинку. Вони були вдячні.
Перш, ніж я поїхав, шестирічна Аліса схопила 43 гривні своїх заощаджень і вручила мені в якості подарунка. Це найбезкорисливіша маленька дівчинка, яка навчилася у самовідданої мами силі дарування. Ця сім'я дуже позитивно вплинула на мене і на багатьох інших людей в різних куточках планети.
Тому що ти отримуєш те, що віддаєш.
Тепер Пітер живе в Києві і продюсує відео про Україну. Один з найвідоміших роликів Fish out of water – про його життя в українській родині в селі Осипенко. Більше про життя Пітера можна читати в Facebook або на його сайті petersantenello.com і стежити за ним в Instagram.
Наступна частина історії Пітера буде опублікована в розділі Мнения. Слідкуйте за оновленнями.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Більше блогів тут