[…] Ще одною захопливою атракцією для мене був потужний жіночий рух.
Новий флешйоб «Я тобі не дорогенька» нагадав мені трафунок з геніальним перекладачем Миколою Лукашем.
Якось він стоїть у черзі за молоком. Підходять дві молодички і туляться без черги. Ну, він, як галантний парубок, вирішив пококетувати і чемно запитує:
– А ви звідки тут взялися такі гарненькі?
А вони йому:
– Ми нє панімаєм па-вашему...
– Я можу й перекласти: Куда вы, бл*ди, лезете без очереди?
Це для тих, кому «дорогенька» не до шмиги. Хоча це слово американські президенти вживали публічно не раз у бесіді з журналістками. Але їм, видно, можна.
А тепер про борщ. З недавніх феміністичних маршів, де було чимало дурнуватих плакатів, мене вразили два: «Давай разом мити посуд» і «Я люблю борщ, але не люблю його варити».
Від цих примітивних слоганів віє інфантилізмом і пихою. Гадаю, в їхніх авторів буде непросте особисте життя, якщо вони не отямляться.
Мити начиння – це не рабська робота
В чому дурість? Мити начиння – це не рабська робота. Може мити кожен за собою. А якщо чоловік надто зайнятий і перепрацьовує, то нехай купить посудомийну машину. В чому проблема? Я купив.
А борщ мене просто вбив. Це взагалі найпростіше, що може бути. Це не голубці, не вареники, не пляцок з яблуками і збитим білком.
Кажу як той, хто варить. Так, я в сім'ї готую їсти. Готую все. Якщо хтось думає, що я при цьому страждаю і можу теж запротестувати: мовляв, «давай готувати разом!» – то ні. Мені це подобається.
Я лише про пироги (по-вашому вареники) можу сказати: люблю їсти, та не люблю ліпити. Але ліплю. Бо люблю тих, кому ліплю. А що я і себе люблю, то караюсь, мучусь, але не каюсь.
Все треба робити з любов'ю. Якщо ви будете любити свого чоловіка, то й полюбите борщ, який йому варитимете. А коли ставати в позу і заявляти, що цього я робити не буду, то не важко здогадатися, чим це закінчиться.
Я все доросле життя готував їсти сам. І ми ніколи з дружиною не узгоджували, хто й що повинен робити. Зате вона мене вивільнила від дискусій з майстрами під час ремонтів, вводячи їх у ступор своїми глибокими знаннями, яку саме фарбу потрібно вжити, а яку плитку. На питання «ви будівельник?» вона їх ще більше ошелешує скромною відповіддю «ні, філолог». А ще вона проробляє з сином усі уроки, бо з моєї голови давно вже вивітрилися всі синуси й косинуси, тичинки, маточки, приймочки, я не відрізню паралелепіпед від трапеції, а амфібрахій від анапеста. І на дідька лисого мені оцим усім голову забивали?
І таким чином у нас плавно розділилися обов’язки. Без декларацій, без транспарантів і плакатів.
Ну, і на завершення – бонус. Для багатьох жінок варення борщу – це півдня роботи. Зустрічав я не раз таких жінок. Тому якщо ви ще парубок і маєте на меті побратися з певною особою, то зверніть увагу, як її мама або й вона варять борщ.
Бо борщ – це безвідмовний лакмус. Якщо у них на це йде купа часу – це певний знак, що маєте справу з недорайдами і можете вже тікати через вікно зі словами «Ти мені не дорогенька».
Бо я на борщ витрачаю лічені хвилини. Отже, за порядком.
Звечора замочую квасолю, а вранці ставлю її, не соливши, варити. Також ставлю воду на борщ – літрів 4-5. Готую собі сніданок – кава з молоком, канапка. Вода закипіла, кладу шматок м'яса (200 грамів) або ребра, доводжу до кипіння, солю, додаю лавровий листок, перець горошком і відсовую на малий вогонь. Січу дрібно цибулю і присмажую на пательні до золотистого кольору, додаю тертий на грубу терку буряк і теж тушкую. Буряк варити не можна, інакше борщ буде не червоний, а помаранчевий. Якщо вас майбутня теща вгощає помаранчевим борщем, тікайте.
Поки я снідаю і читаю останні новини – цибуля з буряком стушкувалися, вимикаю і йду на свій Парнас працювати. За години дві спускаюся, ріжу картоплю кубиками, краю капусту і тру на грубу терку моркву, петрушку і салеру. Це позбавить вас реплік: «Ве-е, я петрушки не люблю... ве-е, я салери не їм». Терту з'їдять і не помітять. Все це висипаю в борщ, перед тим вийнявши м’ясо. Додаю ще порізаний смужками солодкий перець.
Солю зварену квасолю. Зникаю на пів години. Повертаюся, додаю квасолю, томатну пасту або змелені, а потім заморожені помідори і тушкований буряк. А ще – моя фірмова родзинка: жменю морожених вишень без кісточок. Влітку додаю свіжі дрельовані вишні, аґрест, порічки, вивар з румбарбару чи аличі. Доводжу до кипіння і вимикаю.
Все. Всієї роботи хвилин на 20. Є чого протестувати!
Крім того, борщ вариться зазвичай на 2-3 дні, і з кожним днем він смачніший. Недарма є галицький жарт: «Ви любите вчорашній борщ?» – «Дуже люблю». – «Ну, то приходьте завтра».
Любіть себе, любіть того, з ким вас доля звела, і буде вам щастя.
Повну версію тексту читайте на Zbruc.eu
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени