Надсучасне та класичне

Львівські театри шукають креативних глядачів. Вимоги до претендентів: стресостійкий екстраверт, готовий брати участь у провокаціях і психологічних експериментах

Надія Стефурак, театральний критик

Спостерігати за процесом народження нових театральних ідей і впливати на подальші дії може не тільки людина, що безпосередньо чи опосередковано пов’язана з театром, а й пересічний глядач. У деяких державних театрах і досі панує дисципліна: “Вимкніть свої мобільні телефони або переведіть у режим “літачка”. Фото і відеозйомка заборонені”. Та є інший театр Львова — такий, що дивує, що не залишить осторонь, що провокує та лікує. Тут можна і треба робити фото, ставити хештеги, ділитися в соціальних мережах, розповідати і вподобати виставу.

Львів багатий на різноманітні театральні форми, і кожен може знайти тут своє: від комедій для масового глядача до високоінтелектуальних філософських постановок для профільної аудиторії. Перші пропонує, наприклад, Національний драматичний театр ім. Марії Заньковецької. Свіжа вистава — Труффальдіно із Бергамо режисера Богдана Ревкевича. Філософська школа — у львівському театрі Леся Курбаса, де актор апелює до участі глядача. Вистава Благодарний Еродій, за жанром — чудний глум за текстами Григорія Сковороди, забезпечує енергетичне очищення, що в результаті приносить просвітлення. Отже всі, хто творить новий або класичний театр у Львові, спрямовують зусилля на пошук свого глядача.

Далі — розповідь про п’ять театральних проектів, після перегляду яких жоден не залишиться байдужим.

Перетворення

 
Режисер постановки Перетворення Артем Вусик — один із засновників театру Прекрасні квіти (Харків) і жанру фанк-футуризм в Україні. Талановитий режисер, шукач нових підходів презентував спільну роботу з львівськими акторами. Ця вистава є унікальним явищем не лише у Львові, а й за межами цього міста.

Вистава Перетворення — німа вистава-анімація, що базується на методах кліку фотоапарата. Це дзеркало наших душ і страхів, за якими ховається гіперреальність. Живі картини, пластичні тілесні анімації та зрештою темрява. Годинна терапія. Актори нагадують пластилінових персонажів, що рухаються незвично для нас. Вони абсолютно випадають із простору реального часу та діють за законами Франца Кафки і Артема Вусика.

Вистава Перетворення — це серія знімків з особливою частотою і швидкістю зміни дій акторів. Унікальне видовище, що примушує глядача вимкнути тверезий розум і заглибитись у видуманий світ містичного реалізму та фатального світу Кафки.

Соціальний проект Осінь на Плутоні

 
Проект має особливу соціальну цінність. Це неформат, унікальна вистава, де група акторів відвідувала геріатричний пансіонат, слухала, проживала життя літніх покинутих людей і разом з ними, спільними зусиллями створила виставу-рефлексію. Основою мистецького проекту є реальні історії людей, одкровення п’ятьох стареньких, які записав зі своєю командою незалежний театральний діяч, режисер та драматург Сашко Брама. Він відзначився яскравими, нестандартними, але важливими проектами не лише у Львові, а й за межами України: Свиняча печінка, Диплом, R+J тощо. Отже, проект Осінь на Плутоні — документально-художній формат вистави, соціально важлива складова сучасного театру.

Том на фермі

 
Вистава за п’єсою сучасного канадського драматурга Мішеля Марка Бушара, відома за однойменною екранізацією Ксав’є Долана 2013 року, дійшла і до української сцени. Це спільний проект Львівського драматичного театру імені Лесі Українки, київського Дикого театру та Мистецького арсеналу під проводом львівського драматурга та режисера Павла Ар’є.

Вперше у столиці Галичини можна насолоджуватись танцювальними скетчами двох чоловіків. Якщо хочете побувати в інакшій театральній естетиці, вийти із зони комфорту і посмакувати еротичні елементи — будьте певні, це для вас. Перед переглядом обов’язково (особливо чоловікам) підготуватися до провокативних картин. Готові? Що ж насправді ховається у виставі Том на фермі? Картинки змінюються на очах, персонажі набувають інших форм, постають теми тижнів, проблеми епох і віртуальні тенденції. Брехня, зрада, кохання, олені, молоко без кави, дисципліна і нетрадиційна орієнтація. Ця вистава для хіпстерів, любителів деталей і тих, кому набрид консервований театр.

Чужинці на чужині

 
Експериментатор Сез Баумрін — американський режисер з українським корінням і професор театрального мистецтва Університету криміналістики Нью-Йорка — представив абсолютно інший погляд на світ і на творення вистави, ніж ми звикли бачити. Чужинець на чужині — це тло, де всі учасники перебувають у польоті власних фантазій і формують єдину класну візуалізацію. Сез постійно проводить майстер-класи, де долучає до творення художників, хореографів, музикантів та акторів. Вхід на майстер-класи вільний для глядачів з метою максимально наблизити їх до нових форматів.

Створюючи з нуля театр чи постановку, потрібно розуміти, заради чого сьогодні митець їде з Америки, створює свій проект на українському заводі та веде туди, де не бував жоден із нас — у світ для чужинців. Вистава сподобається тим, хто втомився від прямих сюжетних ліній, банальних любовних історій та комедійної глупоти. Вона — для справжніх поціновувачів живої енергії, атмосфери та гармонії.

Проект Театр простору

 
У Театр простору можна прийти коли завгодно та самому побудувати собі виставу. Як вам така перспектива? “Ми хочемо організувати все так, щоб залишити людину в цьому просторі наодинці,— розповідає Олег Онещак, актор Львівського молодіжного театру ім. Леся Курбаса, один із засновників Театру простору.— Людині треба посидіти. Цей зал з’єднаний з холом театру Лесі Українки, тому на час вистави ми прочиняємо двері. Дай Боже, щоб цей простір існував”. Для тих, хто не знає, чого хоче, для тих, хто втомився від бруду і вульгарних чи провокативних постановок, для тих, хто хоче спокою і особливого спілкування в театрі, підійде новий формат — Театр простору.