Сила і воля

Заступник голови НАТО Роуз Геттемюллер, перша жінка, яка отримала таку високу посаду в альянсі, дає реалістичну оцінку сучасним можливостям НАТО і намагається передбачити наступні кроки Росії

Іван Верстюк

Роуз Геттемюллер, 64‑річний американський політик, стала першою жінкою-заступником голови НАТО в жовтні 2016‑го. Високу посаду у військовому альянсі вона прийняла у складний для блоку час — нова хвиля протистояння з Росією, зростання терористичних загроз, недостатні військові бюджети країн—членів НАТО.

Втім, Геттемюллер добре знає Росію, вільно говорить по‑російськи і не страждає недооцінкою агресивності Кремля. Пропрацювавши майже п'ять років у підрозділі безпеки Держдепартаменту США, в 2006-2008 роках вона очолювала міжнародний аналітичний Центр Карнегі в Москві.

З НВ Геттемюллер зустрілася під час свого візиту в Україну. Розмова відбувалася об 11:30 ранку в готелі Fairmont на Поштовій площі в Києві. Хоча о третій годині ночі заступник голови НАТО тільки приземлилася в аеропорту Бориспіль, під час інтерв'ю вона виглядала свіжою і охоче відповідала на запитання, не зловживаючи дипломатичною акуратністю і називаючи речі своїми іменами. Основний меседж, який привезла заступник голови НАТО в Україну, простий і зрозумілий: у вирішенні військових конфліктів потрібно робити ставку на дипломатичні методи, проте в альянсу достатньо потужностей, щоб протистояти будь-якій військовій загрозі.

— В Україні багато людей розчаровані слабкою ефективністю глобальних інститутів, таких як ООН і НАТО: мовляв, вони не йдуть далі декларацій про стурбованість, коли необхідні більш активні дії. Як ви прокоментуєте цю тезу?

— НАТО виступає за верховенство міжнародного права, тому що це забезпечує передбачуваність і безпеку ситуації в світі. Тож проблема не стільки з інститутами, які не бояться займати чітку позицію, а з тим, що багато країн не поважають міжнародне право.

Російські хакери дуже добре вміють робити свою справу, чесно

Україна зіткнулася з жорстким порушенням норм міжнародного права з боку Росії, яка анексувала Крим і вторглася на Донбас. Звісно, ми маємо виступати проти подібних дій. Але не забувайте, що міжнародні інститути теж можуть не все, віддаючи пріоритет дипломатичним зусиллям. У більшості випадків не інститути, а держави мають вступати в переговори і вирішувати конфлікти — так відбувається, наприклад, у Сирії, де триває громадянська війна. Але є й інші випадки. НАТО надає рішучу підтримку в Афганістані, куди спрямовані істотні ресурси для підготовки афганської національної армії.

— Тим часом Україна є мішенню російської агресії з 2014 року. Ми бачимо, що росіяни не виконують Мінські угоди. НАТО може якось впливати на Росію, щоб вона дотримувалася домовленостей? Взагалі, які сценарії розвитку подій на Донбасі ви розглядаєте?

— Ми не тільки можемо впливати на Росію, але і просто робимо це. 30 березня відбулося засідання ради НАТО — Росія. Наші союзники підтримали принцип, який проголошує, що Росія зобов'язана виконувати Мінські угоди і шукати вирішення конфлікту на сході країни. Важливо, щоб Україна теж виконувала свої зобов'язання щодо Мінська, тому що це двосторонній механізм. Але не може бути ніяких сумнівів у тому, яку позицію НАТО повинно займати стосовно Росії у конфлікті на Донбасі.

— Як ви оцінюєте військову агресію Росії на нинішньому етапі? Наскільки великий ризик ескалації конфлікту?

— На засіданні ради НАТО—Росія ми висловили стурбованість нарощуванням військових угруповань у Західному військовому окрузі. Там три нові дивізії, а також танкова армія в північно-східній частині Західного округу. Крім того, у вересні Росія планує спільні з Білоруссю навчання Захід-2017 прямо на кордоні з НАТО. Ми дуже стурбовані цими діями.

— У навчаннях Захід-2017, за офіційною інформацією, мають взяти участь 13 тис. військових, хоча литовська розвідка доповідає, що цифра може бути значно більшою, а ключовим сценарієм навчань буде прямий конфлікт Росії і НАТО. Наскільки великі ризики від таких заходів для балансу безпеки у Східній Європі?

— У НАТО є в арсеналі рішення торішнього Варшавського саміту, а також рішення саміту в Уельсі в 2014 році, згідно з якими ми перекидаємо по чотири бойові групи в країни Балтії і Польщі, а також направляємо змішану армійську бригаду в Румунію. Це дуже потужні заходи, щодо яких країни НАТО солідарні. Росії стане зрозуміло, що НАТО єдине у своїй оборонній політиці. Це наш меседж Москві.

— Стівен Бланк, експерт Американської ради з міжнародної політики, у своєму недавньому блозі, в якому наводилась інформація про нарощування кількості військових з'єднань на заході Росії, припустив, що Москва може готувати вторгнення у Білорусь, на Кавказ або ж в Україну. Наскільки реалістичні ці сценарії, на ваш погляд?

— Дії Росії нас турбують. Вона дійсно нарощує військові потужності, але питання в тому, з якою метою. Я не можу бачити, що відбувається в голові людей, що сидять в Кремлі. Звісно, збільшення армійських з'єднань біля кордонів російських сусідів — це проблема. До речі, коли ми вирішили збільшити склад наших бойових груп у Балтії, Польщі та Румунії, ще до російського вторгнення в Україну в 2014‑му, то керувалися необхідністю відреагувати на нарощування російських армійських потужностей біля кордонів НАТО. Ми завжди наголошуємо, що реакція НАТО — оборонна, пропорційна і відповідає міжнародному праву. Я хочу закликати Росію також дотримуватися цих принципів.

— Будь-яка країна, незалежно від того, де вона розташована — в Європі або Азії, має право обирати власних партнерів з політики безпеки, укладати угоди про безпеку без диктату ззовні. Це справа винятково України та українського народу, українського уряду — вирішити питання членства в НАТО. Альянс не буде вас примушувати щось вирішувати. Ми дотримуємося політики відкритих дверей. Україна завжди була нашим чудовим партнером, ви багато зробили за останні кілька років для реформування ваших збройних сил, хоча багато що ще належить зробити.

Що стосується Чорногорії, то процес приєднання країни до НАТО проходить успішно.

— У Чорногорії Росія у відповідь на прагнення країни вступити в НАТО спробувала організувати державний переворот. Крім диверсійних методів, РФ активно використовує пропаганду, щоб просувати свої інтереси. Що НАТО робить для протистояння російській пропаганді?

— НАТО дуже уважно стежить за ситуацією в Чорногорії. Ми стурбовані гібридними атаками, яких зазнає Чорногорія. Ми пам'ятаємо, що є ще кібервимір агресії, і у нас в НАТО досить технологічних потужностей, щоб надавати підтримку і консультації країнам, які стають жертвами кібератак.

Крім цього, НАТО приділяє підвищену увагу питанням стратегічної комунікації. У Ризі у нас є спеціальний центр, присвячений цій проблематиці. Він готує фахівців, які вміють протистояти російській пропагандистській машині.

— Вони дуже добре вміють робити свою справу, чесно. За останні 40 років Росія істотно наростила свою кіберекспертизу. Якби її використовували з добрими намірами, а не як тролінг, було б чудово. НАТО буде вибудовувати свої кіберпотужності, удосконалюючи технології. У цій кібергонці складно бути першим, адже завжди складніше захищатися, ніж атакувати. Ми цінуємо роль Естонії та її президента Ільвеса в цьому процесі. Він постійно звертає увагу альянсу на кіберзагрози після того, як його країна пережила потужні кібератаки в 2007‑му, після демонтажу пам'ятника невідомому солдату в Таллінні. До речі, у Таллінні є спеціальний центр, який займається аналізом кіберзагроз та протистоянням їм.

НАТО може дещо зробити, але воно не всесильне

— На сьогоднішній день багато членів НАТО мають недостатні військові бюджети, хоча альянс зобов'язує витрачати на оборону не менше 2% ВВП. В чому проблема? Країни недооцінюють військові ризики або ж вони в пориві політичного популізму воліють витрачати гроші на соціальні програми?

— Видатки на рівні 2% ВВП на оборону цілком обґрунтовані. У 2000 році всі члени НАТО витрачали стільки на оборонні бюджети. З того часу багато країн пережили потужні економічні потрясіння, такі як фінансова криза 2008 року. Від цього постраждали державні бюджети, адже уряди були змушені збільшувати витрати на соціальну підтримку населення. Але зараз економічне зростання відновилося, і саме час країнам НАТО по‑новому подивитися на військові витрати. 25 травня члени НАТО зустрінуться в Брюсселі та обговорять оборонні бюджети, а також проблему боротьби з тероризмом.

— Нещодавно в Сирії було зафіксовано використання хімічної зброї, від якої загинули 85 мирних жителів. Яка реакція НАТО на це?

— Генсек НАТО Єнс Столтенберг виступив з дуже сильною заявою з цього приводу. Але розслідування таких злочинів — не компетенція НАТО. Для цього існує Організація з заборони хімічної зброї зі штаб-квартирою в Гаазі. У них є спеціальна місія, яка шукає і знаходить факти використання хімзброї. Знову ж таки, не справа НАТО втручатися в громадянську війну в Сирії, куди вже залучені Іран, Росія, Туреччина, які працюють над дипломатичним вирішенням конфлікту.

НАТО зі свого боку може підготувати своїх членів і партнерів, щоб вони могли протистояти хімічним атакам. У нас є спеціальні програми навчання, за якими військовослужбовці можуть отримати знання, як діяти при хімічній, біологічній, радіологічній або ядерній атаці. Українські військовослужбовці теж навчаються за цією програмою. Підбиваючи підсумок, скажу, що НАТО може дещо зробити, але воно не всесильне.