Своїм голосом
9 вересня 2016, 09:00
Колоритний український дубляж кінофільмів, який вісім років тому зустріли багнетами, не просто здобув глядачів, але й поповнив їхні ряди: навіть у кризу кількість проданих квитків зростає на 10% за рік, а кращі стрічки дивляться більше 1 млн осіб
Катерина Іванова
Коли вісім років тому Міністерство культури зобов'язало кінопрокатників дублювати всі іноземні фільми українською мовою, особливого захвату ця новина не викликала. Деякі навіть стверджували, що українською мовою фільми дивитися не будуть. Через чотири роки спалахнула нова хвиля обурення — вже з приводу скасування цієї постанови.
“Все було на зламі спочатку, ми робили все з примусу, ніхто не приймав,— згадує Володимир Паляниця, актор дубляжу, також театральний і кінорежисер.— Потім виявилося, що це цікаво, що слова з фільмів починають цитуватися в повсякденному житті, нам всім це пішло на користь".
Українці голосують за український дубляж гривнею, зі знанням справи констатує Богдан Батрух, власник компанії B&H Film Distribution Company, а також студії дубляжу Le Doyen Studiо та мережі кінотеатрів Кінопалац. Так, у 2015 році національні касові збори поставили рекорд. За даними аналітиків медіаконсалтингової компанії Медіа Ресурси Менеджмент (МРМ), яка щорічно складає звіти про стан ринку кінопрокату, порівняно з 2014‑м виручка зросла приблизно на третину і склала 1,2 млрд грн, причому збільшилася і кількість проданих квитків — на 8,8%, тобто кінотеатри відвідали 21,19 млн осіб.
Є і ще одна тенденція: інтерес до російського кіно в Україні, за словами прокатників, сходить нанівець. Фільми, зроблені в РФ, які йдуть в Україні російською мовою з українськими субтитрами, збирають тут 3% від зборів у Росії — це вп'ятеро менше, ніж у 2013‑му.
Успіх українського дубляжу у глядача Робін Грбич, керівник Кіноманії, офіційного дистриб'ютора Warner Bros. Pictures в Україні, пояснює просто: він робить героїв фільмів близькими українцям. За його словами, змусити героя американського блокбастера або мультфільму говорити українською — це тільки півділа. Головне — зробити це так, щоб разом з мовою цей герой набув у тих фільмах, де це доречно, тутешнього колориту: розмовні слова, жарти, відсилання до знайомих кожному українцю подій і персонажів.
"Мені здається, українському дубляжу це чудово вдається",— переконаний Грбич.
Про якість українського дубляжу знають вже і в Голлівуді. За словами Батруха, такі великі студії, як Disney або Paramount, постійно проводять порівняльний аналіз всіх дубльованих версій у світі, і, буває, українська в цьому рейтингу займає перше місце. Так, наприклад, було з Капітаном Америка і Піратами Карибського моря.
Український переклад фільмів Секрети домашніх тварин, Загін самогубців, Дедпул, Хмарний атлас, Аліса в Країні чудес і ще 135 касових стрічок — робота киянина Сергія Ковальчука. Він потрапив у дубляж в 1997 році студентом Київського педагогічного коледжу, надихнувшись українським перекладом популярного тоді телесеріалу Альф.
Свій перший переклад для великого екрану Ковальчук зробив у 2006‑му — це був мультфільм Роги і копита — і тепер вважається одним з кращих перекладачів кіно в Україні. “Коли з'являється якась божевільна дурогонна комедія, її віддадуть йому,— каже про колегу Катерина Брайковська, актриса і режисер дубляжу, яка працювала з Ковальчуком над кількома перекладеними ним фільмами.— Він так зробить ці жарти, знайде такі лазівки, що глядач буде захлинатися [від сміху]".
Досконалості перекладу Ковальчук досягає зануренням у робочий матеріал. Наприклад, працюючи над фільмом Фокус, він спочатку кілька днів вивчав мову блатного світу — "феню". А прописуючи діалоги у фільмі Kingsman: Таємна служба, змусив героїв говорити, за його власним висловом, як "пацанчики з Троєщини".
“Я не міг по‑іншому,— посміхається перекладач.— Там була сцена з типовими гопниками: виключаєш звук і бачиш троєщинських пацанів на екрані, ті ж манери, ті ж кривляння, навіть вилиці такі ж".
Однак крім точного перекладу, стилізованого під певний образ, перед майстрами дубляжу стоїть ще одне непросте завдання — ліпсинг, попадання в артикуляцію акторів.
“Так завжди буває: придумав геніальну фразу, а вона не лягає [в ліпсинг],— розповідає Ковальчук.— Сидиш, перебираєш в голові варіанти і розумієш, що жоден не підходить. Хоч бийся головою об стіну".
Причому глядач у кінотеатрі може не знати всіх цих нюансів, однак недоліки обов'язково помітить. "Він вийде з відчуттям, ніби щось у дубляжі було не так",— каже Брайковська.
До того ж оригінальні жарти, як і багато інших нюансів фільму, розрахованого на західного глядача, зовсім не завжди будуть зрозумілі українському. Брайковська згадує, що в Загоні самогубців був момент, коли актор Вілл Сміт складає руки трикутником і розповідає щось про "золотий трикутник" і якогось Філа Джонса. Виявилося, що в США був колись тренер з бейсболу, який розробив систему захисту під назвою "золотий трикутник". І саме до цього факту робили відсилання творці фільму.
Виявилося, що це цікаво, що слова з фільмів починають цитувати в повсякденному життіВолодимир Паляниця, актор дубляжу
А буває, що адаптація жартів за умовами замовника неприпустима, як було у фільмі Дедпул, де 90% жартів орієнтовані на американського глядача. Наприклад, у фільмі обігрувався жарт про Розі О'Доннелл, відому в США актрису і борця за права ЛГБТ-меншин. І тоді Ковальчук, який робив переклад цього фільму, взяв іншим: один з героїв заговорив спотвореною українською — "як Азіров".
При цьому гонорари кіноперекладачів не можна назвати великими: за проект у середньому вони отримують $450-500. Утім, Ковальчук підкреслює, що для нього ця робота — не лише можливість самореалізації, але й певний внесок у популяризацію української мови.
Гарний переклад може зробити відмінний фільм ще кращим і навіть витягнути "прохідне" кіно, зазначає Грбич. Ще один важливий фактор при озвучці — робота акторів дубляжу і режисера. "Ми вилизуємо кожен жарт, придумуємо, як обіграти епізод так, щоб це було цікаво кожному",— зізнається Брайковська.
Свою роль відіграє і те, що задіяні у процесі дубляжу фахівці, зазвичай, працюють за контрактом і тому кровно зацікавлені в доброму результаті. "Якщо ти даєш поганий результат — завтра тебе [на проект] не покличуть",— говорить Брайковська.
Іноді, щоб підняти рейтинг фільмів, прокатники вдаються до перевіреного на Заході способу — запрошують на озвучку знаменитостей. Такий хід збільшує відвідуваність стрічки приблизно на 15%. Утім, фахівці ставляться до озвучки, записаної телевізійними або музичними зірками, зі скепсисом, надаючи перевагу якісній роботі професійних акторів.
Хоча герої голлівудських фільмів заговорили українською з бюрократичного примусу, вже перша ластівка українського дубляжу на великому екрані — мультфільм Тачки — мала шалений успіх. За перший вікенд Тачки зібрали в українському прокаті $188 тис., тоді як Код да Вінчі, що демонструвався в цей же час — лише $13 тис. Мультфільм вийшов у 2006 році одночасно і в російськомовній версії і став наочним прикладом глядацьких симпатій.
"Глядачів у кінотеатри ніхто не заганяв",— констатує Батрух. За його даними, в середньому у країні на україномовному сеансі Тачок було 54 особи, а на російськомовному — 50.
А коли 2008 року британська компанія First Movies на замовлення кіностудій Sony і Disney проводила в Україні опитування про ставлення до українського дубляжу в кіно, кожен п'ятий опитаний заявив, що вважає його "абсолютно необхідним", чверть респондентів обрали відповідь "підтримую цю ідею", 30% поставилися нейтрально і лише 11% виступили категорично проти.
"54% опитаних киян відповіли, що зростання кількості фільмів, дубльованих українською, не вплинуло на частоту відвідування кінотеатрів, а 19% навіть заявили, що почали ходити в кіно частіше, ніж раніше",— додає Батрух.
Сьогодні кінопрокатники знову можуть вибирати мову дубляжу на свій розсуд — норма про обов'язкове дублювання була скасована в 2012 році. Однак тепер уже сам ринок вимагає українського перекладу. На хвилі зростання патріотизму українці стали частіше підтримувати національного виробника, в тому числі і в кіно. До того ж з'явився і яскравий антитренд — все російське викликає тепер відторгнення.
Наприклад, російський фільм Ялинки-3 в грудні 2013 року зібрав в українському прокаті $2,4 млн. Наступний фільм з цієї серії — Ялинки 2014 — вийшов рівно через рік і зібрав лише $0,3 млн.
Зараз B&H Film Distribution Company готується до прокату фільму Олександра Роднянського Дуелянт, який знімався на студії Sony. “Ми робимо український дубляж, щоб хоч якось його прокатати — люди не підуть дивитися російською,— говорить Батрух.— А 30% кінотеатрів вже нам відповіли, що не будуть його показувати навіть українською мовою".
Тим часом ринок продовжує зростати. Наприклад, Загін самогубців, який перебуває зараз у прокаті, став першим фільмом, який заробив в Україні понад 70 млн грн. Попереднім рекордсменом була стрічка Аватар. Причому останній свого часу зібрав біля великих екранів України понад 1 млн глядачів. А в серпні-вересні 2016 року мільйонний Рубікон перейшли одразу два фільми — Загін самогубців і Секрети домашніх тварин. Хоча зовсім недавно вітчизняні прокатники вважали цілком прийнятним результат в 100 тис. глядачів.