На цьому тижні головний начальник країни обдарував нас цитатою, гідною негайного відлиття в граніті. Нагороджуючи молодих вчених, Володимир Путін повідомив: «Фундаментальні засади, на яких стоїть наша країна, мають настільки глибоке і настільки міцне коріння, що її чудове, прекрасне майбутнє неминуче!»
Хоча, як стверджував президент, ця багата думка прийшла йому в голову, коли він милувався лауреатами, окремі недоброзичливці відразу згадали про вождя світового пролетаріату, що пророчив свого часу неминучість перемоги комунізму. І про те, чим боротьба за цю перемогу обернулася для Росії. Але мені здається, що над президентом витала тінь іншого попередника. Того, хто свого часу заявив: «Минуле Росії було дивне, її сучасне більш ніж чудове, що ж стосується майбутнього, то воно вище всього, що може намалювати собі найсміливіша уява». А саме, Олександра Христофоровича Бенкендорфа, начальника III відділення Власної Його Імператорської Величності Канцелярії. Адже як було зрозуміло начальнику політичного розшуку миколаївської Росії, так очевидно і нинішньому головному начальнику зараз, що прекрасне майбутнє хоч і неминуче, але потрібно постаратися, щоб воно настало. А для цього необхідно приструнити всяких там злодумців, що підривають основи.
Головною подією тижня стала, звичайно, судова розправа над Олексієм Навальним. Вона виконувала виключно технічне завдання: гарантовано позбавити головного опозиціонера навіть гіпотетичної можливості брати участь у президентських виборах. Проте зроблено це було так, щоб продемонструвати абсолютну беззахисність будь-якого громадянина перед каральною системою (не ризикну назвати її ні судовою, ні правоохоронною). Дуже незалежний суддя (від нього, правда, нічого не залежало), якому були необхідні вказівки вищого керівництва при кожному повороті процесу. Відмова долучення до справи документів про стан ринку на момент нібито скоєного злочину. Вирок, слово в слово списаний з попереднього. Свавілля, скажете ви. Анітрохи — просто послідовне слідування заповітам товариша Бенкендорфа: «Закони пишуться для підлеглих, а не для начальства, і ви не маєте права у поясненнях зі мною на них посилатися або ними виправдовуватися». Саме це міг сказати суддя, будь він трохи освіченішим.
Російських начальників закон цікавить виключно як палиця, яка знаходиться в їх руках. При цьому вони витрачають величезну кількість часу, вигадуючи нескінченні способи, щоб вгамувати силовиків, побори яких от-от припинять приватне підприємництво в Росії. Треба сказати, і Олександр Христофорович теж не схвалював самоуправства чиновників: «Чиновники — цей стан, мабуть, є найбільш розбещеним. Серед них рідко зустрічаються порядні люди. Розкрадання, підробки, хибне тлумачення законів — ось їх ремесло. На нещастя, вони й правлять ... Вони бояться ведення правосуддя, точних законів і викорінення розкрадань».
Однак, як Бенкендорф два з половиною століття тому, так і Путін тепер абсолютно безсилий зупинити це очевидне свавілля. З тієї простої причини, що або всі підкоряються закону, або ніхто. Очевидно, всі ці суворі заходи проти свавілля та корупції абсолютно безглузді, коли тисячі вітчизняних Ляпкіних-Тяпкіних спостерігають в режимі реального часу, як вищі начальники використовують закони для вирішення своїх власних проблем. Як цілком нормальні угоди оголошуються злочином тільки тому, що при цьому був отриманий дохід. Так, вони сприймають це як належне і необхідне. І саме тому вважають себе вправі використовувати закон як палицю, коли потрібно вибити гроші з чергового підприємця.
Не можна не погодитися з президентом, що ця традиція дійсно має глибокі історичні корені. Сумнівно тільки, що саме вона здатна забезпечити неминучість прекрасного майбутнього. Тому вже зараз найбільш прозорливі ідеологи поспішають підправити це саме майбутнє, щоб воно не надто зухвало контрастувало з очікуваннями публіки. Цього тижня Міністерство культури спочатку зопалу схвалило, а потім, отримавши втик від начальства, відмовилося схвалювати ініціативу президента Асоціації підприємців з розвитку бізнес-патріотизму «Аванті» Рахмана Янсукова про запровадження Дня патріотизму. Його пропонувалося відзначати 6 серпня, в день введення Росією продуктового ембарго у відповідь на санкції Заходу. Це, погодьтеся, дуже в дусі Бенкендорфа — оголосити святом день, коли начальство заборонило тобі їсти їжу. Так, поки що Кремль зобразив нерозуміння. Але, впевнений, пройде зовсім небагато часу і про ініціативу згадають. Це дуже продуктивне патріотичне спрямування — відзначати не досягнення чогось хорошого, а відмову від чогось хорошого за наказом керівництва. Якщо йти дорогою, визначеною тов. Бенкендорфом, світле майбутнє, про яке говорив тов. Путін, не за горами. Той факт, що не всі дійдуть, не повинен нікого бентежити.
Текст опубліковано з дозволу автора.