Менше ніж через два місяці перехідний період у США закінчиться. 45-й президент Сполучених Штатів займе Овальний кабінет. Новообраний президент Трамп стане просто президентом Трампом; президент Обама стане, поряд з Джиммі Картером, Джорджем Бушем-молодшим, Біллом Клінтоном і Джорджем Бушем-старшим, колишнім президентом.
Спекуляції про можливі напрямки внутрішньої і зовнішньої політики Трампа тривають, але в основному вони безглузді. Виборча кампанія і керівництво країною – дуже різні матерії, і немає підстав вважати, що підхід Трампа до першого визначить його підхід до другого. Ми також не знаємо, хто стане його головними радниками і як (і наскільки успішно) вони співпрацюватимуть один з одним.
Але, незважаючи на невизначеність, дещо нам відомо. Перше – на Трампа чекає низка непростих викликів на міжнародній арені. Звісно, поки що жоден з них не порівняти з Холодною війною, але кількість і складність цих труднощів безпрецедентна.
Перший пункт у списку – Близький Схід, розпад якого триває. У Сирії, Іраку, Ємені та Лівії йдуть війни – суміш цивільних з гібридними. Іранська ядерна угода торкнеться у кращому разі лише одного з аспектів військової могутності країни, і термін її дії не обмежений. ІД нині втрачає території, але вона поряд з іншими терористичними угрупованнями ще багато років становитиме загрозу. Доля мільйонів біженців – не тільки гуманітарна трагедія, але також і серйозний тягар для країн регіону і для Європи – як економічний, так і стратегічний.
А Європа вже й так має справу з низкою серйозних викликів, включно з російською агресією в Україні, Brexit, розквіт популізму і націоналізму, а також слабке економічне зростання. Посилення неліберальних тенденцій у Туреччині та її нестабільний поведінка на зовнішній арені – окрема проблема. Той факт, що сирійські курди виявилися найбільш надійним союзником Америки у боротьбі проти ІД, лише ускладнює ситуацію.
Стабільність у Східній Азії опинилася під загрозою через посилення Китаю та його стратегічних амбіцій, через розвиток північнокорейської ядерної ракетної програми, а також через низку морських і територіальних суперечок. У Південній Азії поновилися тертя між Індією і Пакистаном – країнами з тривалою історією конфлікту, що володіють ядерною зброєю. Майбутнє Афганістану, де за десять з гаком років міжнародного втручання і допомоги так і не вдалося знищити Талібан та інших бойовиків, а також створити чинний уряд, також залишається невизначеним.
Щодо інших регіонів, то багата нафтою Венесуела демонструє безліч ознак невдалої держави. В Африці погане керівництво, низьке економічне зростання, тероризм, громадянські війни або все разом – проблема, характерна для багатьох країн. А на глобальному рівні майже відсутні правила і покарання за погану поведінку у важливих сферах, зокрема, у сфері кібербезпеки.
Хоча кампанія і керівництво державою – різні речі, кампанія Трампа додала нам проблем. Обираючись під гаслом "Америка насамперед", Трамп змусив союзників замислитися про те, чи варто їм і надалі покладатися на США. Очікувана загибель Транстихоокеанського партнерства викликає тертя з Азією і Південною Америкою, змушуючи їх сумніватися у передбачуваності США і в тому, чи залишиться Америка лідером глобальної торгівлі або ж перейде до політики протекціонізму. Мексика, яку Трамп особливо критикував під час кампанії, стикається з окремим списком проблем стосовно торгівлі та імміграції.
На нового президента і його оточення будуть тиснути, щоб вони розібралися з цими проблемами негайно, але їм краще не поспішати. Головним пріоритетом зараз має стати створення нової адміністрації. Потрібно заповнити приблизно 4 000 вакантних місць. Новій адміністрації також доведеться вчитися працювати єдиною командою і проаналізувати наявні програми, перш ніж переходити до створення нових. Буде багато очікувань від перших ста днів президента у владі. Але в першій сотні днів із 1 460 немає ніякої магії. Краще зробити все правильно, ніж неправильно, але зате встигнути до вівторка.
Що ж до інших урядів, то з їхнього боку розумно зачекати, придивитися до нової адміністрації США. Союзникам слід подумати, як збільшити свій внесок у систему колективної оборони. Наприклад, розробити і презентувати свої ідеї щодо того, що робити з Росією, Китаєм, Північною Кореєю, ІД та Іраном. Також вони можуть обговорити розвиток і захист глобальної торгівлі за браком програм, які просуваються США. У цю нову еру баланс між порядком і хаосом залежить не тільки від США, але і від їхніх давніх союзників.
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Річарда Хааса. Републікування повної версії тексту заборонене
Copyright: Project Syndicate, 2016.
www.project-syndicate.org
Більше точок зору тут