$20 тис. це максимальний розмір хабара, який фігуранти розслідування Bihus.info про корупцію в оборонці платили силовикам, щоб ті спустили їхню справу на гальмах. До того ж справи стосувалися схем на сотні мільйонів гривень.
Як так сталося, що корупція в Україні настільки дешева? Так, у хлопчиків із сюжету, які наживаються на поставках в Укроборонпромі був високий "дах" — друг президента, і це знижувало ризики. Але ж і схеми були очевидні, силовики буквально ставали в чергу, щоб відкрити справу проти них.
Для цього є три причини.
По-перше, низький ризик покарання. В останні тижні ведеться активна дискусія: що важливіше — запобігання корупції або невідворотність покарання за неї. Приклад розслідування в оборонці показує, що обидва питання рівноцінні. Якби Укроборонпром приватизували, цих схем не було б. Якби оборонні закупівлі були прозорішими — ризики і ціна корупції зросли б. Але не настільки, щоб відвадити від неї співробітників правоохоронних органів, які нічого не бояться. Силовики, які грають за правилами системи, залишалися безкарними ще з радянських часів. Останні п'ять років ніхто з викритих у покриванні корупційних схем і рекету так і не був покараний. Насамперед через вертикальну інтеграцію з такими ж корумпованими суддями. По-друге, через залежність одних силовиків від інших, як, наприклад, НАБУ від поліції та СБУ в прослуховуванні. Якщо ти знаєш, що за хабар тобі нічого не буде, то можна і по тисячі доларів брати — ризик мінімальний.
Друга причина — розвинений і конкурентний ринок корупції. Коли всі силовики готові "вирішувати питання" і беруть на себе заради цього дублюючі повноваження, то за законами ринкової економіки ціна знижується. Фіскальна служба, генпрокуратура, військова прокуратура, СБУ, НАБУ — всюди хлопці знаходили собі партнерів, готових недорого заховати справу під сукно. І так, у дуже багатьох сферах зберігаються можливості для корупції. Насамперед йдеться про держпідприємства — вічний розплідник схем, які можна кришувати.
Третю причину найскладніше усунути. Йдеться про бідність і постійні кризи, які щоразу кидають громадян на початок шляху до добробуту. Після кризи 2008 року реальна зарплата в Україні навіть до 2012-2013 років так і не вийшла на рівень 2007-го. Після кризи 2014-2015 років вона впала на рівень 2003-го. І навіть бурхливе зростання зарплат у 2017-2018-му не дозволило їм повернутися на докризовий рівень.
Звісно, це видається українцям несправедливим. А невіра у справедливість підштовхує їх до порушення закону — чи то підприємець, найманий працівник у приватному або державному секторі.
А ще постійні кризи і відкати назад знищують можливості для бізнесу. Саме макроекономічна нестабільність є головною причиною того, чому зростання української економіки настільки слабке і відстає від сусідів. Регулярні напади популізму, спроби тримати курс гривні, які незмінно закінчуються обвалом, сліпий банківський нагляд призвели до чотирьох фінансових криз за 25 років. Відсутність фінансової стабільності — одна з причин останнього місця України з іноземних інвестицій на душу населення серед посткомуністичних країн Європи.
За відсутності іноземного капіталу і привабливих бізнес-можливостей активні українці починають ділити пиріг, що зменшується, і тут для корумпованих силовиків починається роздолля. Навіщо гарувати, неначе Сізіф, щось створювати, якщо можна переділити створене до тебе?
Щоб розплутати цей клубок проблем, новому президенту, парламенту й уряду доведеться тягнути одразу за всі ниточки.
Запуск Антикорупційного суду й очищення інших органів антикорупційної вертикалі має збільшити ризик покарання і підняти ціну вирішення питань. Насамперед удар має бути націлений на продажних суддів — у них є право самостійно ухвалювати рішення, а, значить, можливість продавати ці рішення зберігається.
Приватизація звузить простір для схем та їх кришування. А заодно приведе й іноземних інвесторів, що підштовхне економіку до зростання, а країну — до добробуту.
І нарешті, здорова економічна політика надасть можливість українцям багатіти чесно, а не за рахунок інших. Фінансову стабільність після двох жорстких криз потрібно зберігати за будь-яку ціну. Головна ж невикористана можливість країни — земля. Це останній ресурс, за рахунок якого можна швидко прокачати економіку. Для цього потрібно відкрити ринок землі.
Так, побороти корупцію повністю не можна. Але перетворити її з норми життя на виняток із правил цілком можна. Якщо підривати корупційну систему з усіх боків.
Колонку опубліковано в журналі Новое Время за 21 березня 2019 року. Републікацію повної версії заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени