Цього тижня індекс S&P500 побив черговий історичний максимум, правда, злегка відійшовши від завойованих висот до кінця тижня. У підсумку, ранок п’ятниці головний світовий індекс почне на позначці 3037 пунктів. Що хай не рекорд, але дуже високо, особливо для людей із доброю пам’яттю, які пам’ятають, де цей індекс був у березні 2009 року, всього 10 років тому. Легке розчарування інвесторів пов’язане з основною подією не тільки тижня, а й місяці. На засіданні ФРС регулятор очікувано знизив ставку на 0,25 процентні пункти до діапазону 1,5−1,75%. Водночас, риторика ФРС вказує, принаймні, на думку більшості інвестиційної спільноти, що найближчим часом зниження ставки більше не буде. Оскільки цього разу регулятор не написав, що має намір «належним чином підтримувати зростання економічної активності», як зазначав у попередніх заявах. Це, звісно, засмутило охочих не прикручувати краник нескінченних грошей спекулянтів і президента Трампа, який давно наполягає, що ставка має бути негативною, а грошей дуже багато.
З протилежного боку Атлантичного океану триває епопея з Brexit. Британія не змогла вийти до окресленої дати, після чого окреслили іншу, а британський парламент піде на дострокові вибори, які відбудуться 12 грудня. Це будуть перші дострокові вибори майже за 100 років, що додатково підкреслює неординарність події і ту глибину дупи, куди країну загнала непродумана афера з референдумом. Здавалося б, тепер вибори перетворюються на другій референдум щодо Brexit, і варто його прихильникам програти, як історію можна буде відіграти назад. Але знову не все так просто. Тому що з одного боку у вас є консерватори, які носяться з Brexit як дурень з писаною торбою, а з іншого у вас божевільні ліваки на чолі з комуністом, яких через якесь непорозуміння тепер називають лейбористами. І втрати для економіки в разі їхньої перемоги обіцяють бути ніяк не меншими, ніж ефект від Brexit. І ці вибори — той випадок, коли британським виборцям справді не позаздриш.
Український сегмент єврооблігацій трохи знизився за тиждень, разом з іншими ринками, що розвиваються. Найголовнішою подією на ринках, що розвиваються, стали вибори в Аргентині, де вже передбачувано перемогло зло в особі популіста, що тут же змусило місцевий Центробанк ввести валютні обмеження. Щоб люди одразу відчули ефект від свого голосування. Хоча основних збитків для аргентинського песо (та інвесторів, які вкладали в Аргентину) було завдано ще кілька місяців тому, коли реальність постукала в двері у вигляді соціології. До речі, одним з найбільш потерпілих від реваншу популізму в Аргентині виявився наш давній знайомий із Темплтона, який повірив у свою зірку і втратив мільярди доларів інвесторів. Ось так буває, коли зв’яжешся з Україною, звикнеш до хорошого, а потім почнеш підвищувати ставки. Поки ж в Україні все добре з погляду макрокартини і українські єврооблігації залишаються в фаворі, корпоративні позичальники прагнуть використовувати вікно можливостей. Ось-ось ДТЕК виведе на ринок свою компанію альтернативної енергетики, Нафтогаз знову зібрався розміщувати єврооблігації, і навіть державний Укрексімбанк готує випуск, хоч навіщо йому зараз долари не дуже зрозуміло.
В Україну, щоправда, все ніяк не летить МВФ. Але цього тижня йому зробили приємне. Парламент повернув статтю про незаконне збагачення, що прибрало одну з основних проблем у відносинах з Фондом. Не найскладнішу, звісно, адже тема ПриватБанку залишається основною для спілкування між інвесторами на кава-брейках. Навіть уже Wall Street Journal вибухнув статтею, що з МВФ проблеми через недостатню твердість президента щодо Коломойського. До того ж ми бачимо класичний випадок, коли для графа Де Ля Фер занадто мало, а для Атоса занадто багато. І якщо західним інвесторам і аналітикам здається, що президент недостатньо жорсткий, то Коломойському вже бачиться, що президент поплутав береги остаточно. Ось так от складно подобатися всім. І розумієш, чому було так важко одному Труфальдіно із Бергамо.
Усередині країни багато хто вважав головною економічною подією інвестиційний форум у Маріуполі. Воно б так могло бути, якби на інвестиційному форумі в Маріуполі були інвестори, але оскільки туди очікувано ніхто не поїхав, то вийшла просто красива телевізійна картинка. На тлі якої добре розводити війська і готувати зустріч у Нормандські форматі. Де, щоправда, схоже, з’явилася ще одна забаганка Путіна, який намагається за максимумом використовувати бажання Зеленського зустрітися з ним, ніби ця зустріч може змінити хід світової історії. За чутками, тепер росіяни хочуть врегулювати ще й газове питання, що в розумінні росіян виглядає як пробачити їм $3 млрд, відмовитися від вимог підписати тривалий контракт і просто дати їм перепочинок, поки вони не добудують свій Північний потік 2. Дійсно, чому б не зробити ще і так приємно Путіну. Після цього він може зажадати хіба що каву в ліжко.
Albert Camus
В огляді представлено думку автора, яка може відрізнятися від офіційної позиції компанії. Відповідно, представлена інформація не може трактуватися одержувачами розсилки і представниками ЗМІ як публічна і офіційна.
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною — щодня
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим — щодня
Сьогодні в кіно з Фоззі — щочетверга
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою — щоп’ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щотижня