Трагедія Бабиного Яру — больова точка історичної пам'яті України. Тут у вересні 1941-го стартувала одна з перших масштабних акцій, які запустили жахливий механізм нацистського "остаточного вирішення єврейського питання".
В Яру знайшли свою смерть також і десятки тисяч людей різних національностей. Бабин Яр — місце злочину двох тоталітарних режимів, один з яких знищував людей, а другий, вже радянський, — пам'ять про них. Тільки з крахом СРСР стало можливо відкрито говорити про справжню сутність того, що дійсно сталося в Бабиному Яру, — один із актів Голокосту. Проте за роки незалежності українська держава не змогла чітко визначити свою політику щодо увічнення пам'яті багатошарової та багатовекторної трагедії Бабиного Яру. Спроб та ініціатив було багато. Розмови про необхідність звести на місці найбільшої європейської трагедії Меморіальний комплекс не вщухали ніколи. Неприємно усвідомлювати, що ми не так далеко просунулися в реалізації всього, що намітили під час цього довгого діалогу самих із собою.
Яна Барінова, виконавчий директор Меморіального центру Голокосту Бабин Яр
Тільки після 75-річчя з початку розстрілів у Бабиному Яру, тобто після вересня 2016-го, виникло розуміння того, що необхідно об'єднати зусилля приватних ініціатив і державної волі у виробленні спільної стратегії увічнення пам'яті про одну з найстрашніших подій у новітній історії України. Створення Меморіального центру Голокосту Бабин Яр створює цю точку для об'єднання зусиль окремих людей (готових взяти на себе підтримку проекту), суспільства (що має можливість сприяти діяльності центру через громадську раду), наукового співтовариства і держави.
Наша макроціль — створити простір, який сформує таку свідомість, за якої стане неможливим повторення трагедій Другої світової війни.
Десятиліття, що пройшли після закінчення найкровопролитнішої війни в історії людства, розвіяли ілюзії післявоєнного покоління, що вже ніхто і ніколи не заперечить кордонів, що не поділить уявлення про очищувальну силу війни, не підпаде під вплив ненависницької пропаганди щодо будь-якого народу. Дуже шкода, але і після Другої світової війни трагедії геноцидів багаторазово повторювалися. І кожного разу це підживилювалося брехливою пропагандою, людиноненависницькими ідеями про національну, расовову, соціальну вищість. Як тут не згадати напис на вході до Меморіалу пам'яті убитих євреїв Європи в Берліні: "Якщо це сталося одного разу, це може статися знову".
Тільки після краху СРСР стало можливо відкрито говорити про справжню сутність того, що дійсно сталося в Бабиному Яру
Просто пам'ятати про трагедію недостатньо. Необхідно вивчити причини того, що сталося. Закріпити у свідомості прямий зв'язок між зневагою до цінності життя і невідворотністю геноцидів. Саме це і є завданням Меморіального центру.
Досі Україна демонструвала приклади радянських традицій меморіалізації — тобто героїзації подій. Але цей кут зору під час опису подій Бабиного Яру примітивізує трагедію. Світовий досвід пам'ятання великих катастроф ХХ століття багатий і різноманітний. Ось тому Меморіальний центр Голокосту Бабин Яр запросив до співпраці як українських дослідників, так і зарубіжних вчених із багатим досвідом роботи у подібних проектах по всьому світу.
Ми хочемо створити унікальний за змістом меморіал, в якому відіб'ються всі сторони трагедій Голокосту, Другої світової війни, а також післявоєнний подвиг людей, готових ризикувати власною свободою заради утвердження фундаментальних прав людини.
Широка освітня програма підготує відвідувачів музею до сприйняття побаченого, почутого, поміченого. Мабуть, найважливіше — це те, що Меморіальний центр стане найбільшим майданчиком України, який навчить відвідувачів за будь-яких обставин, у будь-який час, у будь-якому місці відстоювати базові права людини і залишатися людиною.